Особистості

  • Світлана ІСАЧЕНКО

    Він розгадав секрети Страдіварі

    Так Бог дав, що у визначений час поєдналися дві родини знаних на всі Карпати скрипкових майстрів. І було у Анни та Михайла Мартищуків восьмеро дітей — чотири сини й чотири доньки. А серед них Василько, що народився у саму війну і успадкував від дідів-прадідів талант робити скрипки, якими тепер захоплюється світ. 

  • Борис ПАТОН: «Я завжди прагнув бути активним, творчим і конструктивним»

    Сьогодні ми вітаємо з 95-м днем народження Бориса Євгеновича Патона — геніального шляхетного людяного чоловіка, який відкрив і створив на благо Вітчизни стільки, що багатьом знадобилося б на це кілька століть. Напередодні цієї дати «Урядовий кур’єр» поспілкувався з ювіляром. 

  • Ольга ЛОБАРЧУК

    Відкриємо нову Кобилянську

    Роком Ольги Кобилянської оголосило 2013-й Міністерство культури України. Видання 10-томного зібрання її творів запланували видавничий дім «Букрек» спільно з кафедрою української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та Чернівецьким літературно-меморіальним музеєм Ольги Кобилянської. 

  • Шахтарський маршал

    Вугілля. Як багато означає це слово для тих, хто поєднав своє життя з вугільною промисловістю, присвятив себе важкій і мужній шахтарській професії. Ця галузь завжди була і залишається однією з найважливіших базових галузей у паливно-енергетичному комплексі України. Із середовища вугільників вийшло багато видатних гірничих інженерів, талановитих керівників і господарників, державних і громадських діячів. Одним з таких був Микола Сафонович Сургай. 

  • Оксана МЕЛЬНИК

    Галичанин, який навчив Європу пити каву

    У 1683 році Відень взяло в облогу численне турецьке військо. В місті почався голод, епідемії, вирували пожежі, а жителів австрійської столиці охопила паніка. У найскладніший і найдраматичніший момент тривалої облоги Юрій Кульчицький, уродженець села Кульчиці, що неподалік Самбора на Львівщині, взяв на себе відповідальну й небезпечну місію, бо жодному посланцеві не вдалося пробратися до союзницького війська й домовитись про спільний наступ, а для цього був лише один шлях — треба було пройти крізь табір турецького війська. 

  • Михайло ГОЛУБОВИЧ : «Усе життя шукаю людину»

    Відомого артиста театру та кіно, художнього керівника Луганського академічного обласного українського театру Михайла Голубовича напередодні його  70-річчя важко застати на сцені рідного театру. У столиці тривають зйомки нової стрічки «Варіант Марконі», пов’язаної з історією Української Народної Республіки. Там актор  грає  начальника штабу — 88-му роль за свою творчу кар’єру. Не завершено, хоч і тимчасово припинено роботу над кінематографічним образом останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського у стрічці «Лицар Дикого поля». На луганській сцені успішно йде моновистава «Адель».
    І всі ці різнопланові роботи об’єднує спроба зрозуміти природу людських стосунків, заявив в інтерв’ю кореспонденту «Урядового кур’єра» Михайло ГОЛУБОВИЧ.

  • Микола МАХІНЧУК

    4 листопада Олегу Бабишкіну виповнилося б 95 років

    Кожному, хто досліджував, а то й просто цікавився українською літературою чи світовим кінематографом, знайоме це ім’я. Олег Кіндратович Бабишкін народився у Переяславі-Хмельницькому на Київщині, а диплом Київського університету імені Тараса Шевченка одержав у червні 1941 року разом із «призначенням» на передову. Фронтовими дорогами він пройшов від донських степів (через Україну) до Угорщини й Австрії. Був поранений, куля ледве не зачепила серце… З війни повернувся до Києва і з 1945-го два десятиліття працював в Інституті літератури Академії наук та видавництві «Українська радянська енциклопедія». Захистив кандидатську, потім — докторську дисертації. Головним опонентом Олега Бабишкіна на захисті докторської був поет-академік Максим Рильський, який високо оцінив його дослідження творчості Лесі Українки. З 1965 року і до виходу у 1988 році на пенсію Олег Кіндратович був професором факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

  • Євдокія ТЮТЮННИК

    Український Геракл теж переміг лева

     На початку минулого століття серед циркових номерів особливу популярність мав поєдинок з хижаком. І не тільки тому, що тодішнім силачам не давали спокою лаври міфічного героя Геракла. Радше ставка робилася на видовищність і драматичність такого дійства, яке обожнювала публіка.
    Тим, кому пощастило бути на цирковій виставі в липні 1907 року, вражень вистачило на все життя. Адже 24-річний український богатир був настільки впевненим у собі, що вирішив підсилити ефект, попросивши зняти з лева намордник. Лишалися тільки дебелі одяганки на передніх лапах, що закривали страхітливі кігті. Та коли могутній чоловік з оголеним торсом увійшов до клітки, сталося непередбачуване: розлючений звір якимось чином звільнився від них і блискавично кинувся на людину. Зал завмер у жахливому передчутті. Та закривавлений богатир підняв 150-кілограмового лева догори і бухнув ним об землю. Звір більше не підвівся, а героїчний силач, окрім ран, одержав ще й велику золоту медаль «Переможцю левів».

  • Наталія БІЛОВИЦЬКА

    Його ракети могли стерти США з лиця Землі

    Коли 25 жовтня 1971 року генеральний конструктор дніпропетровського КБ «Південне» Михайло Янгель раптово помер, на його місце став Володимир Федорович Уткін. Ні в кого не виникло і тіні сумніву, що саме він має підхопити прапор у людини, яка несла відповідальність не тільки за безпеку країни, а й за мир у всьому світі. 
    У тому світі, де відбувалася гонка озброєнь і будь-якої миті могла розпочатися третя світова — ядерна — війна. Задля миру вкрай важливо було тримати військовий паритет. Але на цей час Радянський Союз уже був змушений наздоганяти Америку. Потрібна була принципово нова ракетна техніка. І вона з’явилася. Дніпропетровські ракетники виконали це важливе урядове завдання. Але до цього треба було пройти ще довгий і важкий шлях.

     

  • Віктор ШПАК

    Батько радянських винищувачів

    Його ім’я навіть у знавців історії техніки зазвичай асоціюється лише зі знаменитими літаючими човнами. Та насправді саме двом випускникам Київської політехніки — Ігорю Сікорському й Дмитру Григоровичу — судилося стати родоначальниками стрімкого прориву США і СРСР в авіаційній галузі. Втім, якщо заслуги першого з них широко відомі, то про того, чий винищувач І-2 дав змогу військово-повітряному флоту Червоної армії відмовитись від іноземної техніки, нині мало хто знає.