Потрапити за прохідну єдиного в Україні підприємства, де оновлюють легкоброньовану військову техніку — бронетранспортери всіх модифікацій, бойові машини піхоти (БМП) і десанту (БМД), — сторонній людині непросто. Отож не дивно, що навіть декому з журналістів побувати на Державному підприємстві «Житомирський бронетанковий завод» вдалось лише завдяки недавньому візиту міністра оборони України Валерія Гелетея, чий приїзд красномовно засвідчив особливу роль місцевих танкобудівників у зміцненні обороноздатності країни. 

Принципово збільшити пропускну спроможність Одеського міжнародного аеропорту дасть змогу новий пасажирський термінал, який планують здати в експлуатацію у другому кварталі 2015-го. Загальна площа цієї чотириповерхової споруди становитиме 28 тисяч квадратних метрів. Вартість проекту — близько 670 мільйонів гривень. 

Відколи запровадили День шахтаря, а вперше його відзначали 29 серпня 1948 року, ще ніколи гірники Донбасу не зустрічали своє професійне свято за таких умов. Хоча до потужних вибухів і пожеж, які миттєво перетворюють тісні виробки на пекло, шахтарям, на жаль, не звикати. Але віднедавна вибухи гримлять і на поверхні — поміж териконів, копрів, вентиляційних стовбурів, адміністративних будинків вугільних підприємств та осель гірників. І жертвами бойових дій стають не тільки представники мужньої і найбільш ризикованої професії, а й члени їхніх сімей. 

Запитайте в Харкові, як проїхати до авіаційного заводу, і вам точну адресу та маршрут вкаже навіть підліток. Бо ХДАВП для півторамільйонного міста є не лише підприємством зі славетною історією, стабільною роботою, перспективним майбутнім, а й гордістю Слобожанщини, одним із провідних заводів в авіаційній галузі України. Ефективна співпраця з АНТК ім. О.К. Антонова, конкурентоспроможна продукція, а також стратегічно правильна маркетингова політика дали змогу ХДАВП зайняти гідну нішу на міжнародному ринку авіатехніки, вибороти популярність у секторі регіональних транспортних літаків. 

Двадцять п’ятий президент США Джон Кеннеді колись сказав: «Не питайте, що ваша країна може зробити для вас, питайте, що ви можете зробити для вашої країни». Саме ці слова згадав, коли повертався маршруткою в Дніпропетровськ із Нікополя, де побував у Науково-виробничому центрі «Трубосталь». Джон Кеннеді тоді говорив ніби про генерального директора цього центру Олександра Фельдмана: 25 років тому керівник підприємства фактично з нічого створив одну з найуспішніших нині на металургійному ринку України та за її межами компаній. Цей «козацький син єврейського народу» (так назвав Олександра Ісааковича відомий нікопольський журналіст і поет Олександр Черкащенко) багато сил та коштів вкладає в розвиток Нікопольського краю. Причому добровільно, щиро та безкорисно, не очікуючи взамін жодних нагород. Добро людям він робить від душі, а для міста — бо народився тут і хоче, щоб Нікополь радував нащадків вільних козаків своєю величчю.  

Донедавна Миколаїв вважали центром великого суднобудування. Тут споруджували крейсери і траулери, криголами та справжні авіаносці. Сьогодні ж місто є столицею не великого, а малого суднобудування. Яхтового.

На всесвітній щорічній виставці в Дюссельдорфі сьомий рік поспіль українські яхти перебувають у центрі уваги іноземців. Одна з наших фірм, що займає павільйон «супер’яхти», постійно має безліч пропозицій. Єдине, що засмучує замовників, — ніхто (!) не вірить, що яхти виготовлено в Україні. Для товстосумів, покупців яхт, Україна — екзотична країна. Чому? Просто вважають, що тут не можуть будувати найсучасніші човни за найсучаснішими технологіями. 

За майже 120-річну історію флагман вітчизняного машинобудування неодноразово переживав і злети, і не зовсім сприятливі періоди. Однак хоч би якими складними були часи, колектив завжди знаходив вихід, зберігаючи і примножуючи честь виробничої марки.

Нинішнє випробування «запропонувала» Росія. Хоч до можливих ускладнень на підприємстві готувалися заздалегідь, не вдається повністю уникнути ударів економічної стихії.

Тож де і в кого рятівний круг для промислового велета, який десятиліттями залишається одним із найбільших бюджетоутворюючих підприємств Сум і колектив якого налічує 12 тисяч працівників?    

Наразі енергетичну безпеку країни надійно забезпечує в тому числі й вугільна галузь. І це відбувається в дуже важких воєнних умовах, які склалися в більшості районів видобутку вугілля на Донбасі.

Тож за це щиро подякував шахтарям цього регіону та всім робітникам галузі в інших областях країни перший заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Юрій Зюков. За його словами, у травні цього року було видобуто 2 мільйони тонн вугілля, що на 205 тисяч тонн більше, ніж в аналогічному періоді 2013 року. 

Олександр Михайлович Поживанов народився у Дніпропетровську, і, мабуть, саме місце народження визначило майбутній фах хлопця, батько якого хоч і працював на залізниці, але, як і всі дніпропетровці,  жив за розкладом заводських гудків.

Предки Олександра Поживанова по батьківській лінії походили з волелюбних черкаських гетьманських країв (прізвище Пожовані ще й досі поширене в селах біля станції Христинівка), а з боку матері були запорозькими козаками на прізвище Кряжі. Отож і статтю, й характером козацькі нащадки були міцними, волелюбними. На старих фото бачимо ще й витончені благородні риси облич. 

Харківський «Електроважмаш» — одне з провідних підприємств українського машинобудування. Нещодавно завод підбив підсумки роботи за минулий рік і визначився з пріоритетами на найближче майбутнє. Про те, чим живе підприємство нині, розповідає перший заступник директора заводу Дмитро Костюк.