Слова відомого світового класика літератури Е. М. Ремарка —  найпрекрасніше те місто, в якому людина щаслива, —  незаперечні. Та не завжди дорога до тієї місцини проста і без вибоїн. Людина за природою не перекотиполе, а могутній дуб. Тому ой як складно вкорінене дерево перемістити з одного місця на інше. Саме такого не з доброї волі переміщення зазнали наші співгромадяни зі східних областей. Складно сказати, куди не заніс вітер війни донеччан та луганчан. Ось лише в місті Борисполі, що неподалік Києва, офіційно зареєстрованих тимчасово переселених громадян нині налічується понад три тисячі.

Про переселенців, які змушені були тікати від бойових дій і знайшли прихисток у столичному передмісті, розповіла координатор Центру психосоціальної підтримки психолог Валентина Буковська: 

— З минулого року в Борисполі розпочав роботу Центр психосоціальної підтримки з надання допомоги переселенцям. 

Рік, що минув від Дня району 2015-го, став для місцевої громади особливо результативним. Як наголосив голова Краснопільської РДА депутат Сумської обласної ради Юрій Яремчук, нині немає часу на розкачування чи зволікання. Критерієм роботи стає єдиний показник: практичний результат.

Тож багато жителів райцентру і навколишніх сіл, які зібралися на центральній площі Краснопілля, мали чудову нагоду презентувати власні досягнення, а також — задуми та плани. До того ж з урахуванням однієї географічної особливості — прикордонної. Загальна протяжність кордону з Росією на території району становить понад 100 кілометрів, або майже п’яту частину усієї ділянки в області.

Це накладає на краснопільців особливу відповідальність — бути міцним економічним щитом як області, так і України. 

Нині Вінницька облдержадміністрація супроводжує впровадження майже ста довготермінових інвестиційних проектів у промисловому й аграрному секторах, і досить успішно. Про це свідчить хоча б те, що в область приїжджають з інших регіонів переймати досвід управління територіями, надання якісних послуг населенню. Звісно, в краї ще є над чим працювати, проте тут стало правилом, коли, наприклад, коштом сільського бюджету, грантів і місцевих спонсорів люди крок за кроком перетворюють своє село на респектабельне. Ініціатива і грамотність роблять діло, що привертає гостей. 

Цього року, коли з відомих причин зменшився відплив туристів за кордон, Закарпаття як туристичний регіон опинилося в зоні підвищеної уваги. Вже від Нового року та Різдва не припиняється потік охочих провести тут вихідні або й затриматися надовше. За перші півроку край за Карпатами відвідали понад півмільйона туристів і рекреантів, у наступні місяці їхня чисельність зростала прискореними темпами.

Інтерес до багатонаціонального краю, щедро наділеного культурними і природними багатствами, не згасає, його дехто називає такою собі українською Швейцарією або навіть туристичною Меккою України. 

Про наявність церковних атрибутів в армії донедавна навіть не йшлося. А про священика на території військової частини і поготів. До цього десятиліттями привчала нас радянська влада. Лише після того як Україна здобула незалежність, не тільки у цивільних, а й у військовослужбовців з’явилася можливість не критися з віросповіданням.

З початком війни на сході країни стало зрозумілим, що моральне і фізичне виснаження бійців поновити під силу духівникові. Перші спроби залучити до цієї місії військових психологів були невдалими. Таких фахівців виявилося на той момент катастрофічно мало. Та й довіра у солдатів до психологів була такою собі. Ідею з панотцями на передовій підказали бійці АТО, які вже мали досвід виконання бойових завдань у миротворчих місіях. Якраз там забезпечували функціонування капличок при військових частинах різних гарнізонів та залучення священиків до заходів душпастирської опіки військовослужбовців за місцями дислокації військ. 

Він триватиме до 12 вересня. Такі заходи проводять щороку, щоб привернути увагу не лише водіїв, а й загалом суспільства до проблем безпеки дорожнього руху. А їх, цих проблем, надто багато, про що свідчить сумна статистика дорожньо-транспортних пригод, які скоріше можна назвати трагедіями. Адже у них нерідко страждає не лише транспорт. Фахівці звертають увагу на те, що чи не кожні 20 хвилин в країні стається ДТП, щодоби на автомобільних шляхах жертвами автопригод стають до 100 осіб, з них більш як десять гинуть. 

У Донецькій області вчора відкрилися понад 550 шкіл, де навчатимуться майже 150 тисяч дітей, частина з яких — у зоні ризику.

— Тихо у класі! Розповідати домашнє завдання до дошки піде Степаненко.

— Не піду!

— Чому? — дивується вчителька. 

Майже 40% території Коростишівського району Житомирської області (38,2 тисячі гектарів) займають ліси. Це багатство робить місцину  привабливою та популярною не лише для відпочинку (на знаменитому каньйоні поблизу Коростишева нині знімають навіть художні серіали), а й для бізнесу: вироби з деревини та лісоматеріали є одним із головних видів продукції, яку район постачає на внутрішній ринок та за кордон. Більшість  цієї продукції виробляють  на ДП «Коростишівське лісове господарство», яке працює з 1936 року.

Нині загальна площа держлісгоспу становить 24 810 гектарів, з яких 21 486 вкриті лісами. До складу підприємства входять п’ять лісництв, автоколона, лісопереробний комплекс у Мамрині поблизу Коростишева та нижній склад на залізничній станції «Степок». На території лісового господарства розташовано чотири об’єкти природно-заповідного фонду: «Галове болото», «Конвалія», «Боброве болото» та «Івницький парк». 

«Звідси до неконтрольованої території трохи більш як кілометр. Це вже так звана сіра зона. Вулиця Парусовка в Попасній упирається в селище Новоолександрівка, де, за мінськими угодами, ми, українські силовики, перебувати не можемо. Але й звідти до нас приходять люди по допомогу, — розповідає старший інспектор поліції Попаснянського райвідділу капітан поліції Дмитро Воронін. — Найчастіше їхні звернення пов’язані з розшуком родичів, які внаслідок бойових дій невідомо куди виїхали або перебувають в полоні у незаконних збройних формувань. Ми допомагаємо, як можемо. Ведемо розшук таких осіб».

Того дня, коли ми спілкувалися з капітаном, він приїхав на Парусовку, щоб під час чергового обходу нагадати людям, як поводитися під час обстрілів. Бо ситуація в зоні АТО загострюється. 

Стрічки ТОП-новин заполонили миколаївські події. У Кривому Озері поліцейські вбили чоловіка, в центрі Миколаєва хуліганять «мажори», активна громадськість мітингує за справедливість.

Тим часом у Миколаївському зоопарку отруїли сніжного барса. Гаспар, сніжний барс, «француз» помер протягом години. Тварині хтось кинув шматок отруєного м’яса. Він помирав, як собака, яку отруїли пігулками. Корчився, бігав по клітці з піною у роті на очах у відвідувачів. Вони й повідомили дирекцію про барса. Директор був на місці за мить.  Допомогти вже не можна було. Красива, благородна, унікальна тварина загинула. «Помер Гаспар. Наш сніговий барс. У мене на очах. Його отруїли. У мене немає слів. Працює поліція», — написав у соцмережах директор Миколаївського зоопарку Володимир Топчій.