Реформа митниці найбільш очікувана. На цьому переконливо наголошував міністр фінансів Олександр Данилюк, схвалюючи чергове нововведення на митниці — «єдине вікно», що значно спрощує та пришвидшує митне оформлення, мінімізує людський фактор. Нарешті одна з найефективніших у світі електронних систем обміну даними на митниці під час імпортно-експортних операцій чи транзиту (йдеться про митний, санітарно-епідеміологічний, ветеринарно-санітарний, фітосанітарний, екологічний, радіологічний та інші види контролю) починає працювати й в Україні.  

Останні літні дні, хоч у мене в родині вже немає школярів, за звичкою змушують думати про школу і вчителів. З великою вдячністю згадую тих, хто колись учив мене. І не стільки з приводу того, чого вони вчили, скільки як вони це робили. На чільному місці –— вчителька математики, яка ніколи не задавала додому непосильних завдань, але більш ніж півкласу вчилися на тверду п’ятірку (за теперішньою шкалою це не менш як 11—12 балів). А що нині?

Наведу кілька прикладів, які, як мовиться, зачепили мене за живе. Ні прізвищ учителів, ні номерів шкіл не називатиму: щоб ні в кого не виникло зайвих образ, а кому треба — той і так себе впізнає. Перший — не скажу точно, в якому класі (однозначно середня школа), вчителька математики дала додому дітям таку задачку: у склянку біжить вода зі швидкістю, за якої об’єм подвоюється за секунду. За 14 секунд набігло півсклянки. Запитання: скільки часу потрібно, щоб склянка наповнилася? 

Нарешті визначено, хто і коли розпочне добудовувати другу ділянку першої лінії дніпровського метрополітену. Міський голова Борис Філатов офіційно обмінявся контрактами з представниками генерального підрядника, переможця тендера — турецької компанії  Limak. Вартість контракту 224 мільйони євро. За ці гроші метробудівники мають протягти підземку вздовж  центрального проспекту міста загальною протяжністю 4 кілометри із трьома станціями («Центральна», «Театральна»  і «Музейна»).   Борис Філатов назвав цей контракт історичною подією для Дніпра. І він має рацію. Слід згадати історію дніпровського метро, яка розпочалася ще в 1970-х, коли тодішній Дніпропетровськ відвідав генсек ЦК КПРС Леонід Брежнєв, і місцева влада звернулася до високопосадовця-земляка з відповідним питанням. У 1982-му метрополітен внесли в титульний список найважливіших будівництв країни, після розпаду Союзу роботи припинили і відновили у 1990-х за сприяння тодішнього очільника області Павла Лазаренка.  

Учора з’явилася інформація, що близько десятка циганських сімей утвореним правоохоронцями коридором безпеки мали вивезти своє майно і покинути Лощинівку. Однак згодом керівник поліції Одещини Георгій Лорткіпанідзе зазначив, що операція поки  що  припиняється. Це село на півдні Одещини вже кілька днів не сходить з перших шпальт у новинах через трагедію, що сталася тут минулої суботи і дала поштовх до масових заворушень.  Стисло нагадаємо перебіг подій. 27 серпня, у суботу, в Лощинівці, що в Ізмаїльському районі, нелюд з∂валтував і по-звірячому вбив 9-річну Ангеліну. Після того, як за підозрою у скоєнні злочину був затриманий 20-річний циган — мешканець цього села — розлючені селяни почали громити циганські оселі. На щастя, людей у тих будинках під час заворушень уже не було, тож постраждало лише майно. Пожежники не дали розгулятися й червоному півню, якого бралися пускати селяни. 

Агрофірма шанована в районі  за високі врожаї. Тут працюють жителі райцентру та навколишніх сіл, які мають одну з найвищих зарплат у районі. Сотні сімей здають землю в оренду господарству, яке ще й усіляко підтримує місцеві дитсадки, школу.

«Наша фірма нині спеціалізується на вирощуванні зернових, олійних та зернобобових культур, — каже директор ТОВ «Агрофірма ім. Ватутіна» Василь Шкрум, — тоді як  до 1996 року в господарстві було до двох тисяч голів великої рогатої худоби. Та через нестачу тоді обігових коштів довелося вирізати поголів’я. Нині на відгодівлі залишили до 200 голів для власних потреб. Річ у тому, що тоді зар плат не було, а за роботу розраховувалися зі своїми працівниками по бартеру, переважно зерном та м’ясом. Крадіжки просто процвітали, вночі доводилося чергувати на полях». 

Цей будинок на вулиці Горького знають десятки тисяч сумчан. Адже тут розташована установа, працівники якої нині відіграють особливо важливу роль у повсякденні городян. Йдеться про Центр надання адміністративних послуг, який став справжнім помічником населення у вирішенні найрізноманітніших життєвих питань. Про сьогоднішній день колективу і перспективи розвитку установи читачам «УК» розповідає її керівник Алла Стрижова. 

Народжені за незалежності уже самі мають дітей. На світ з’являються малюки батьків, які не ходили в радянські садочок і школу. Можливо, це покоління вже не буде отруєне токсичними імперськими догмами, які так і не вивелися з організмів багатьох співвітчизників.

Давно закладені в голови парадигми продовжують діяти. На це немає жодної ради, і лише час поглине носіїв твердолобих ідей. Ще можна почути: у революцію 1917-го бідні прогнали багатих (не забиваючи голови, з якою метою відбувся більшовицький переворот і за чиї гроші), якби не «перестройка», то жили б, як при Брежнєві (не згадуючи про дефіцит, кілометрові черги, неможливість поїхати за кордон), Переяславська рада — добровільне возз’єднання України з Росією. 

Цьогорічні першокласники Олександр і Володимир Гребенюки — хоч і сядуть вперше за парту лише за кілька днів — уже тепер відчули вагу шкільного дзвоника. Ним близнюки сповістили про відкриття Київської книжкової виставки-ярмарку до Дня знань в Українському домі. На урочистості з цієї нагоди завітали урядовці, письменники, видавці, журналісти.

Усіх присутніх привітав віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко й наголосив, що потрібно зберегти спеціальний податковий режим для вітчизняного книговидавництва, а також законодавчо врегулювати питання захисту українського книжкового ринку від російських книжок, що містять антиукраїнський пропагандистський зміст. Урядовець вручив дипломи лауреатам Премії Кабінету Міністрів  ім. Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва. Зокрема почесну відзнаку отримав наш колега, письменник і журналіст «Урядового кур’єра» Павло Кущ за книгу «АБВ, або операція «Ставкозавр». 

Упродовж свого життя мені довелося попрацювати в системі Академії наук УРСР. Це сфера так званої фундаментальної науки. Доля заносила і в галузеві науково-дослідні установи. Вони вважаються сферою прикладної науки. Отже, я знаю те, про що пишу.

Французький філософ і математик пізнього Середньовіччя Рене Декарт рекомендував, перш ніж сперечатися, уточнити поняття. Візьмемо до уваги його рекомендацію і зазначимо, що наука — це та сфера людської діяльності, яка створює нові знання. Якщо нові знання не створюються, то це не наука. Те, що завгодно, але від лукавого, і є лженаукою. 

— Під час нашої першої зустрічі ви говорили, що прагнете ламати погані сценарії. Чи вдається вам це тепер уже в ролі очільника краю?

— Залишаюся прихильником такого підходу до справи. Пам’ятаєте, як власники підприємств зняли автобуси з маршрутів і приїхали страйкувати? Вимагали негайно провести засідання конкурсного комітету, що не відбулося з технічних причин у заявлений термін. Став розбиратися.