Якось, не дочекавшись сина з війни, жінка взяла в церкві ікону Христа і принесла її додому. До Богородиці вона звернулася з такими словами: «Я забрала Твого Сина і дуже прошу Тебе, допоможи повернути мені мого». Ця історія з XVIII століття, переказана відомим просвітителем Антонієм Радивиловським, і досі зрозуміла та близька матерям, дружинам, сестрам, коханим, які тепер чекають з війни своїх рідних, що захищають українську землю від загарбників. Однак лише чекати і молитися — то не про українську жінку. З давніх-давен український воїн не боявся нікого й нічого, мужньо зносив усі незгоди війни, бо мав міцний тил.
Нині святкуємо третю Покрову з початку військової агресії Росії і, на жаль, не знаємо, чи буде наступна зима останньою воєнною для нашої країни. Та зігріти захисників — наш громадянський обов’язок.
Днями Національний музей історії України спільно з волонтерською групою «Маскувальна сітка на Вежі над Дніпром» провели благодійну акцію «Тепла Покрова для захисника». Волонтери організували збір коштів, плетіння маскувальних сіток, в’язання теплих речей, виготовлення оберегів. До акції активно долучилися діти.
«Ми плели сітки, кікімори, теплі пояси, писали листи, робили мотанки, обереги, фігурки з сіна. Все, що виготовлено, сплетено, розмальовано, написано, попрямує на фронт зігрівати наших бійців й огортати їх нашою любов’ю як найкращим оберегом. Одна з головних цілей цієї акції — зібрати гроші на флісову тканину, з якої наші жіночки пошиють теплу білизну для хлопців. Ціна комплекту в такому разі всього 140 гривень», — поділилися актуальним представники волонтерської групи «Маскувальна сітка на Вежі над Дніпром».
Безпосередньо під час акції вдалося закумулювати чотири тисячі гривень, однак збір коштів триває на спеціальний банківський рахунок. Серед тих, хто активно відгукнувся на заклик волонтерів, і подружжя Колчанових. Ціле літо Тетяна плела теплі шкарпетки, а тепер разом з Леонідом мають надію, що їхній скромний внесок вбереже від застуди когось на передовій.
Марія Стасюк разом зі своєю донькою Софійкою приїхали на волонтерську акцію цілеспрямовано. Вони долучилися до виготовлення ляльок-мотанок. Марія каже: нехай її доробок лише крапля в морі, та вона допоможе бодай одному бійцеві зігріти серце під час чергування на сході.
Керує процесом волонтер і науковий співробітник Національного музею історії України Вікторія Ковальова. Під її професійним наглядом учасники майстер-класів виробляють чимало сувенірних виробів для вояків. «Ось такі, наприклад, прапорці з бісером вони передають бійцям, це буде їм оберегом. Розумію, що це просто сувеніри, але вони все одно несуть щось від нас», — каже співробітниця музею.
Виробництво теплих речей для вояків розгорнули волонтерки з організації «Музейні бджілки». Кістяк цього об’єднання — співробітники київських музеїв, проте разом з ними трудилися й представники інших професій.
Під час проведення акції в приміщенні Національного музею історії України було гамірно від дитячих голосів, пахло сіном, усіх зігрівали тепло софітів телевізійників і неймовірна енергетика добрих людей, яким не байдужі долі тих, хто захищає їх на фронті. 14 жовтня у день Святої Покрови і День захисника України це тепло волонтери обіцяють передати воїнам з рук у руки, від сердець до сердець.
Ми в Google+