Осінь ніколи не навіювала на мене сум. Тому що осінь люблю, я осінній. Але вчора почув, як курличуть, відлітаючи у вирій, журавлі, і згадав Окуджаву. Захотілося й собі залетіти світ за очі. Туди, де, як писав наш земляк Іван Петрович Котляревський, мир і благодать. Бо вже так дістали фінансові проблеми, що хоч вовком вий. Перебільшую, звичайно, але не дуже. Коштів справді постійно бракує, а сім’я в мене чималенька, і допомогти хочеться кожному. Хоч на йоту.

Друг мене підбадьорює: дякуй Всевишньому за те, що хоч це маєш. Колеги в областях за тисячу гривень на місяць бігають, тільки п’яти миготять. Тож і дякую Йому подумки і вголос. Але, як казав кіношний герой, «за державу обидно», яка журналістів комунальних і державних газет перетворила ледь не на жебраків. 

Захист прав власності, економічних інтересів громадян та інвесторів, зменшення ризиків незаконного заволодіння майном сприятимуть боротьбі з рейдерством. Цю тему порушував Президент Петро Порошенко під час засідання Ради регіонального розвитку. Петро Порошенко очікує на документ за номером 5067 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» найближчим часом. Він доручив міністрам внутрішніх справ, аграрної політики та юстиції всебічно сприяти реалізації норм закону заради припинення рейдерських схем. «Рейдерства на селі вже бути не повинно», — підкреслив Петро Порошенко. 

Якось, не дочекавшись сина з війни, жінка взяла в церкві ікону Христа і принесла її додому. До Богородиці вона звернулася з такими словами: «Я забрала Твого Сина і дуже прошу Тебе, допоможи повернути мені мого». Ця історія з XVIII століття, переказана відомим просвітителем Антонієм Радивиловським, і досі зрозуміла та близька матерям, дружинам, сестрам, коханим, які тепер чекають з війни своїх рідних, що захищають українську землю від загарбників. Однак лише чекати і молитися — то не про українську жінку. З давніх-давен український воїн не боявся нікого й нічого, мужньо зносив усі незгоди війни, бо мав міцний тил. 

Певне уявлення про деякі зниклі народи й цивілізації у нас може сформуватися тільки після того, як ознайомимося із залишеними ними артефактами. Немає пам’яток — слід цілого народу в історії загублено. 

«Куплю бойові нагороди —продам бойові нагороди». Слова, які мені особисто ріжуть душу, коли проходжу повз молодиків із табличкою в руках і цим бездушним написом. Здивування викликає те, що в когось є апетит на чуже, зароблене не завжди лише потом, а й кров’ю. Сьогодення порушило питання оновлення нагород для воїнів, які захищають країну від російського агресора. Нині ця тема набула особливої ваги. Завдяки подвигу тисяч солдатів, сотень волонтерів і капеланів, небайдужих громадян державі вдалося зберегти цілісність і суверенітет. Нині з-поміж першочергових завдань — гідно відзначити подвиг захисників. Громадські діячі висловлюють пропозицію запровадити для кожного учасника бойових дій відзнаку. 

Левова частка жителів західних областей, часто й інших регіонів України у буремні 1990-ті, коли зарплатню видавали спочатку купонами, а потім мільйонами квазі-карбованців, виживала завдяки переміщенню товарів через кордон. Відверто спекулятивну торгівлю за межами країни можна було зрозуміти і навіть виправдати через тотальне зубожіння сімей. 

На білу ракету в небі Приазов’я, запущену з позицій українських військ, — умовний сигнал готовності до початку відведення військ і техніки від лінії фронту — з того боку відповіли такою самою. А після обміну зеленими ракетами почулася команда: «Завести двигуни!». Українські бійці, вмощуючись у вантажівці та на броні БМП, не приховували, що їм шкода залишати добре облаштовані та обжиті позиції. Втім, накази в армії не обговорюють, а виконують. І хоч бійці їхали на кілометр назад від смертельної небезпеки, один із них висловив загальний настрій красномовною фразою: «Ех, не в той бік ми рухаємося!».  

Робоча поїздка Президента Петра Порошенка на Одещину розпочалася на автомобільній дорозі міжнародного значення М-15 Одеса — Рені. Там він ознайомився із проведенням ремонтних робіт. Глава держави вважає програму дорожнього будівництва стратегічною метою влади. Саме тому в Держбюджеті-2017 видатки на дорожній фонд зростають до 30 мільярдів гривень. 

З ухваленням профільних законів із реєстрації бізнесу та нерухомості було спрощено процедуру реєстрації. Завдяки цим новаціям наша країна піднялася на 10 пунктів у рейтингу Doing Business. Щоправда, в рейтингу захисту бізнесу наші позиції все ще залишають бажати кращого. Адже в Україні деякі бізнесмени ще дотримуються принципу заробляння грошей, що був започаткований ще в буремні 1990-ті й отримав назву рейдерство. І сьогодні ці горе-бізнесмени мало не щодня вигадують нові схеми, щоб відібрати чуже підприємство. Щоб викорінити таку практику, Мін’юст розробив законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо запровадження європейських стандартів захисту прав власності та економічних інтересів громадян та інвесторів» (№5067). Цими днями Верховна Рада ухвалила за основу і в цілому цей важливий антирейдерський закон. Тож тепер бажаючих відібрати чуже майно має поменшати, адже за таке їм загрожуватиме до восьми років ув’язнення з конфіскацією майна.  

Період реформування місцевого самоврядування ставить посилені вимоги до кожного учасника цього процесу. І насамперед до його професійності, відповідальності, компетентності. Це, однак, голову обласної ради Олександра ВЕЛЬБІВЦЯ не лякає. Навпаки, він, перебуваючи в постійному русі, почувається у звичній стихії. Численні зустрічі з людьми, участь у зборах місцевих громад, намагання донести до них усі нюанси пропонованих змін, переконати в доцільності тих чи інших кроків — це щоденна робота. Про те, що вона дає, які висуває проблеми — наша розмова з Олександром Івановичем.