Свій перший бойовий орден підполковник Сергій Драченко міг отримати ще десять років тому, коли був у званні старшого лейтенанта. Тоді він командував механізованим взводом 6-ї окремої механізованої бригади коаліційних військ, що виконували миротворчу місію після повалення режиму Саддама Хусейна.

Небезпечні патрулювання, підступні мінометні обстріли, ворог, розпорошений серед мирного населення, — через усе це він пройшов поблизу міста Ес-Сувейра, що за 60 кілометів від Багдада, значно раніше від колег, котрі з усім цим зіткнулися тільки в зоні АТО. 

«А перейменуймо і Робочу вулицю!» — прозвучала, але не пройшла пропозиція на одному із засідань комісії Дніпропетровської міської ради з найменувань та перейменувань вулиць, провулків, парків, мостів. Процес декомунізації настільки захоплює, що дістається навіть тим топонімам, які можна й не чіпати. Під роздачу потрапили вулиці Чкалова, Горького, Московська та інші. Пристрасті навколо виконання закону про декомунізацію в Дніпропетровську розгоряються неабиякі. Особливо, коли через три місяці треба зробити прозвітувати про зроблене те, що ігнорували, саботували і не робили майже чверть століття.

У багатьох регіонах України з комуністичними символами давно попрощалися. Натомість гостей Дніпропетровщини неприємно дивують досі залишені з радянських часів назви. 

Смерть завжди приховує таємницю. Не дарма, коли людина відходить у вічність, про неї воліють говорити лише хороше, хоч вона, може, і не заслужила на той словесний єлей. Затерта від частого вживання фраза «про покійного або добре, або нічого» таки діє. Але не завжди і не для всіх. Особливо якщо йдеться про спочилих українських владних мужів. 

У НОМЕРІ:

Більшість українців підтримує державну самостійність і прагне в Європу 

Бойові знамена за час війни стали символами миру і перемоги, свідками творення нової історії країни 

Держава має пишатися ровесниками своєї незалежності, які у кривавій борні виборюють її майбутнє 

Усі ми різні, але є непереборна сила, здатна об’єднати націю, — любов до Батьківщини  

Останні дні перед відзначенням 24-ї річниці незалежності видалися насиченими різноманітними подіями, святковими й не зовсім, веселими й, на жаль, сумними. Проте ділова налаштованість на проведення змін у країні проглядалася як у вчинках пересічних громадян, так і керівництва держави. Особливу ж зацікавленість суспільства викликає процес творення нової Конституції.  

Український прапор для Луганщини — не просто знак держави. За рік війни синьо-жовтий символ для багатьох людей наповнився сильними емоційними переживаннями і численними змістами. Він став символом надії, перемоги і миру. Тому й День Державного прапора для луганчан — не просто дата в календарі, як це було раніше, а свято, яке й відзначати треба відповідно. 

Ще донедавна 24-річний киянин Костя Химчак жив як усі: якісь мрії і плани реалізовував самотужки, десь допомагали батьки. Та загалом будував своє майбутнє самостійно. Коли навчання на економічному факультеті університету стало нецікавим, залишив виш. Зрозумів, що його покликання — творчість. Тож диплом про вищу освіту, чим часто хваляться його однолітки, проміняв на прикладний фах перукаря. 

2008 року напередодні 24 серпня випускник новоград-волинської школи Денис Гойко отримав радісну звістку: за результатами ЗНО пройшов на бюджетну форму навчання у Військовий інститут та на історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Обрав шлях захисника Вітчизни — почав навчатися за спеціальністю «військовий журналіст». Вранці заняття з військової справи, а по обіді — з журналістської майстерності. 

У дні ужгородського Майдану її щодня можна було побачити на Народній площі. Митців тут зустрічав не надто часто, бо «зайняті справами», а ось вона знаходила і час, і вносила особисті пожертви, щоб наблизити час прощання з минулою владою. Спекотного серпня 2015-го, сидячи в затишній вітальні Андреї Павук, згадуємо студений лютий 2014-го, і все, що з ним пов’язано... 

— На 24-му році незалежності Україна її насправді здобула. З болем, кров’ю, непоправними втратами. Але ми вибороли незалежність в непримиримій боротьбі з ворогами зовнішніми і внутрішніми. Від того стали сильними, загартованими й переконаними в своїй правоті та перемозі. І самим собі, й світові довели, що горда країна, незважаючи на економічні та політичні складнощі, спроможна встояти, захиститися та заявити про себе.