Наш світ за останні сто років змінювався доволі стрімко, можна сказати з ураганною швидкістю. Наприклад, ще на початку ХХ століття автомобіль вважали верхом розкоші, а вже згодом майже кожні десять років відбувався великий науково-технічний прорив у більшості галузей знань.

Ми живемо в період віртуалізації та інтелектуалізації господарської діяльності. Причому ці процеси мають не локальний чи епізодичний характер, а набувають дедалі системнішого характеру і поступово охоплюють усе більше господарського простору. 

Шахта «Первомайська» державного об’єднання «Первомайськвугілля» розташована в місті Золоте, підконтрольному Україні. Неподалік проходить лінія розмежування. Внаслідок обстрілів пошкоджено копер, шахту знеструмлено, почалося її затоплення. Одним з наслідків цього може стати забруднення річки Лугань шахтними водами. Така сама ситуація може виникнути і на шахті «Тошківська». 

Років двадцять тому довелось бути на приватному підприємстві, яке іменувало себе м’ясопереробним. Так от, м’ясом там і не пахло. Зате склад був забитий пресованими і мороженими відходами зарубіжних комбікормів. Шкури, кістки, жир. Все, що там мали утилізувати, у нас шляхом сучасних технологій перетворювали у дитячі сосиски й інші делікатеси. Для копченостей теж із-за кордону завозили дерев’яну стружку. Чому, коли в нас своєї вистачає?

— Сюди, тобто в Україну, — популярно пояснили мені, — мішок відходів, а після їх реалізації за кордон — мішок грошей…

Нині, мабуть, немає жодної людини, яка б не допомагала бійцям, котрі несуть службу в зоні АТО. Кожен як може підтримує військових. Своєрідні звіти про добрі справи підготували власні кореспонденти «Урядового кур’єра». 
Нині найближчі сусіди-росіяни принесли на українську землю велике зло й трагедію — війну, руїну, смерть. Щоб побороти лихо, наші співвітчизники самовідданістю, пожертвами, гідними справами й за лінією вогню наближають перемогу над агресором та його бойовиками, а отже, й час добра.

Одна з найпріоритетніших реформ сьогодення — антикорупційна. За багатьма напрямами змінюються підходи до контролю за діяльністю державних службовців, за їхніми доходами, видатками, до моніторингу фінансових витрат. На Чернігівщині взаємодія органів виконавчої влади з правоохоронними органами, як загалом у країні, переходить у більш жорстке русло. 

Попри те, що у другій половині цього року воєнна агресія проти України стала масштабнішою і зовсім не прихованою, а економічне становище істотно погіршилося, наша країна майже зникла зі світового інформаційного простору. Частково у цьому винні ми самі, посилаючи меседжі про нібито перемир’я. І дарма що впродовж усього збройного конфлікту його дотримувалася виключно українська сторона і коштувало воно нам сотні людських життів, чого, за великим рахунком, ніхто не оцінив. 

Як повідомила прес-служба МВС України, у ньому функціонувало близько 130 гральних автоматів, які, за різними оцінками, могли приносити власникам від півмільйона до мільйона доларів щомісяця. Нині триває оформлення необхідних документів.
За словами радника міністра внутрішніх справ Зоряна Шкіряка, припинення незаконної діяльності підпільного казино відбулося в рамках спецоперації щодо боротьби з гральним бізнесом, оголошеної міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. На виконання ухвали суду, працівники столичного та Печерського районного управлінь Державної служби боротьби з економічною злочинністю виявили і знешкодили незаконний елітний зал гральних автоматів. «Точка» була розташована в центрі столиці, в одному з торговельно-розважальних центрів на Бессарабці.

Упродовж кількох останніх тижнів наше село щовечора вимирає. Навіть сумно стає, коли повертаюся з роботи додому і йду темними вулицями під супровід гавкання злих собак у дворах. Тоді чомусь ловлю себе на думці, що в морок занурюється не лише наш Багрин, розташований неподалік від шумної автостради Київ — Одеса за якихось 30 кілометрів від яскраво освітленої столиці, а й уся Україна.  

У  грудневі дні через 431 рік після смерті останки одного з перших українських друкарів, просвітителя, теолога, перекладача, художника-гравера, інженера-ливарника, винахідника Івана Федоровича  (Федорова) та  його сина Івана Друкаревича нарешті перепоховали за християнськими традиціями. Ми довгі роки знали його як Івана Федорова, але з’ясувалося, що документи він завжди підписував як Федорович. Батьківську справу продовжив і син, який увійшов в історію як Друкаревич. Тривалий час він видавав унікальні книги, залишаючись людиною незаможною, бо повертав батьківські борги. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Що робити, якщо співвласники житла не мають згоди

Як продати будинок «у садку»