Тодішній глава Міністерства доходів і зборів, — яке в народі перейменували на «мінздох», Олександр Клименко, свого часу хвалився, що більш як дев’ять із десяти судових справ у підприємців й бізнесменів виграє його відомство.  Напевно, слід сказати, що не лише проти «мінздоху» позивачі були безсилими, так  само вони не могли знайти управу на явно протиправні або замовні дії інших державних структур. Приміром, «Урядовий кур’єр» двічі — 17 листопада 2012-го в публікації «Честь мундира дорожча за істину» та 27 червня 2013 року «Незговірливого конкурента… знищують» — розповідав про ситуацію, яка склалася у взаєминах між підприємством «Селком» та Антимонопольним комітетом України. Після останньої публікації  заступник голови АМКУ Рафаель Кузьмін навіть надіслав спростування на статтю з вимогою його  опублікувати. Редакція не надрукувала спростування хоч би тому, що це була чергова спроба  високопоставленого чиновника  розповісти про позицію відомства, представлену в попередніх публікаціях та розкритиковану їхнім автором на підставі конкретних фактів. 

Луганський прикордонний загін працює у посиленому режимі в усіх місцях пропуску на найдовшій у країні — 746-кілометровій — ділянці державного кордону між Україною та Росією. Тут немає жодних «зелених коридорів», і кожного, хто їде з російського боку, ретельно перевіряють, проводять опитування, і якщо людина викликає підозру, її в Україну не пускають.

За словами начальника прес-служби прикордонного загону Олександра Трохимця, нині проводять заходи щодо посилення прикордонного контролю для недопущення в’їзду в Україну з Російської Федерації людей з метою здійснення екстремістських заходів. 

В Україні побував Державний секретар США Джон Керрі, який зустрівся з вищим керівництвом нашої держави — Головою Верховної Ради Олександром Турчиновим і Прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком.  Сторони обговорили російську агресію у Криму й визначили напрямки можливої економічної допомоги з боку США.

За словами Олександра Турчинова, пріоритетом для нового уряду є відновлення економіки України: «Ми успадкували майже повністю зруйновану економіку, тому нині основним завданням для нас є відновлення всієї економічної системи». А позицію Російської Федерації із введенням своїх збройних сил до Криму він вважає «нічим іншим, як агресивними діями проти суверенної держави».

Ужгородські чиновники торік вирішили скоротити в місті один із житлово-ремонтних експлуатаційних районів (ЖРЕРів) — №1. Посилаючись на «неефективність роботи», міськвиконком узяв курс на розформування цього комунального підприємства. На чому грунтувалися ці твердження, а за ними — рішення виконкому, було не зрозуміло. Це викликало занепокоєння у населення, оскільки люди не хочуть погіршення якості житлово-комунальних послуг. Щоб прояснити ситуацію, ми звернулися до чиновників.

Те, що відбувається в Україні, почавшись мирними студентськими акціями на центральних вулицях столиці, пролившись кров’ю Небесної Сотні на київську бруківку, зірвавши маски з тих, хто вважає Україну розмінною монетою у розв’язанні власних конфліктних ситуацій, не залишило байдужим жодну людину, хоч би якої національності вона була. І, звісно, всім болить, що буде з нашою країною, чи вдасться нам її зберегти і що українців чекає у майбутньому. Про це «Урядовому кур’єру» розповідає астролог Андрій ЧИСТЯКОВ.

Випускник середньої школи №5 шахтарського селища Володарськ, що розташоване поблизу Свердловська Луганської області, Дмитро Ласкавий у 22 роки захистив кандидатську дисертацію, а вже у 28 років став наймолодшим доктором наук в Україні. Шахтарське селище, та й сам Свердловськ, — серце Донбасу. Проте Дмитро, який зумів за 11 років здійснити наукові відкриття в межах тем «Англійсько-російське протиріччя в Персії: нафтовий фактор, 1901 — 1917» і «Велика Британія і міжнародні суперечності навколо поділу персько-месопотамської нафти, 1918 — 1928», вважає, що ярлики, які навішені Донбасу та його жителям, — це неправильне уявлення про реальність. Як людина, що не звикла пасувати перед труднощами, професор кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Луганського національного університету імені Тараса Шевченка готовий спростувати стереотипи, у тому числі соціальні та світоглядні. 

Така вже точка кипіння, що очікування людей і нетерпимість гранично високі. Ситуація, в якій опинилася країна, — шок. Ситуація, в якій опинилася міліція, — тотальна деморалізація і дезорганізація на межі розпаду. До цього слід додати вимушену й абсолютно необхідну люстрацію керівних кадрів МВС в центрі й на місцях. На сьогодні звільнено 90% усіх керівних кадрів відомства, керівництво якого здебільшого дискредитувало себе за три останні місяці. Ці кадри спричинилися до того, що довіра до міліції майже нульова, як і близька до нуля функціональна здатність.
Що тут робити? Заплющити очі? Чекати, що саме розсмокчеться? 

Уже не перший день Україна живе в стані підвищеної бойової готовності. У неділю секретар РНБО Андрій Парубій оголосив рішення Ради Нацбезпеки і оборони про часткову мобілізацію військовозобов’язаних, яке було введено в дію указом в. о. Президента України. Згідно з цим рішенням, Міноборони має провести навчальні збори військовозобов’язаних. Уже вчора під час брифінгу Андрій Парубій зазначив, що мобілізація відбувається із залученням усіх військкоматів, мережу яких певною мірою доводиться відновлювати. Він також наголосив, що охочих дуже багато, і військові комісаріати навіть не встигають опрацьовувати їхні дані. Який вигляд має ситуація на місцях, з’ясовували власні кореспонденти «Урядового кур’єра». 

Належу до того покоління, яке шалено любить Івасюкові пісні, за останні копійки студентської стипендії купували квитки на концерти, бігали в Клуб творчої молоді, де він любив бувати, аби лишень побачити й почути його. І коли в наш спільний дім чорною трагедією ввірвалася звістка про Володину смерть, усі зорганізувалися. Такого велелюдного похорону Львів не пам’ятає за всю свою історію: попри заборони, залякування й розуміння того, що на прощання з Івасюком прийдуть люди в цивільному і кожен присутній буде наче під прицілом, того дня біля його дому не те що яблуку — голці було ніде впасти.  

Чекаючи автомобіль, що застряв через поломку на околиці невеличкого села Миропілля Корсунь-Шевченківського району, не минаю нагоди ретельніше ознайомитися з ним. Центральна вулиця заасфальтована, але майже безлюдна, зовсім тиха. Здається, «мирна» назва досить влучна. Тільки біля одного двору копошиться вже немолода жіночка. Вона й відгукнулася на моє «драстуйте» привітною усмішкою, яка схиляла до спілкування.