Новина не з розряду сенсацій і все таки для багатьох не другорядна: тиждень тому набрали чинності внесені зміни до Закону «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України». Відповідно до них із числа підстав для відмови у видачі паспорта для виїзду за кордон виключено відсутність відстрочки у призові на строкову військову службу. Так, відтепер підрозділи міграційної служби, оформлюючи закордонний паспорт, не вимагатимуть у юнаків призовного віку подачі цієї обов’язкової донедавна довідки військових комісаріатів, пояснює начальник Оболонського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Віра Сторожук. Певною мірою молодим співгромадянам з числа потенційних призовників це полегшує підготовку до будь-якої подорожі за межі нашої країни.

Був випадок, коли в гаражі одного з чернігівських підприємств хтось поставив на стіл прибраний з колишнього червоного куточка бюст вождя революції. Водії, жартуючи, вставили в його порожні очниці скляні кульки-намистини і одягли кепку. Коли вночі несподівано спрацювала сигналізація і сторож освітив приміщення ліхтариком, він мало не зомлів: йому назустріч блиснула страшними очима якась постать у кутку. 
Зрештою нікому нині не потрібний предмет було прикрито лахміттям — аби людей не лякав.
Це тільки один із прикладів того, яка непроста категорія пам’ять. 

Не одному поколінню українців утокмачували, що творчість Бориса Грінченка зорієнтована виключно на «націоналістично налаштованих поповичів» та «провінційних панночок», а тому чужа «будівникам комунізму». При цьому воліли не згадувати, що укладений ним чотиритомний Словарь української мови став основою першого українського правопису радянських часів, а його «Українська граматика для науки і писання» — першим національним підручником для шкіл Радянської України.  

 Народний артист УРСР, лауреат Шевченківської премії Леонід Биков вражає і наснажує своєю світлою особистістю і як митець, і як людина.
Не тільки сьогодні, коли 12 грудня на календарі, — 85-й день народження незабутнього актора й кінорежисера Леоніда Бикова, а й при згадці про цього чоловіка взагалі, мені природно уявити його обличчя не лише в обрамленні кіноплівки, а й у простій дерев’яній рамці з-поміж мільйонів родинних знімків у сільських хатах, які там висіли на стінах за мого дитинства. Бо якщо в Калінінграді після фільму «Добровольці» до Леоніда Бикова кидалися на вулиці моряки як до персонажа, що ніби переступив рамки екрана з кіношної дійсності в реальну: «Льошка! Рідний ти наш!», а після «Максима Перепелиці» глядачі називали його Максимом… То в українських глибинках, де не випадало отак десь зустрітися з актором віч-на-віч, просто любили його як не чужу, дорогу їм людину. Бо відчували в ньому те, що жінка, якій пощастило дати прихисток Леоніду Бикову у своїй хаті на час його кіноекспедиції, охарактеризувала в розмові з Іваном Миколайчуком щемним народним образом: «У нього душа — як окраєць хліба: хоч до рани його притули»… 

На Вінниччині на дорозі державного значення, яка проходить областю із заходу на схід,  встановлено покажчики визначних місць краю. Зупиниться подорожній на мить і збагатиться знаннями про Поділля й загалом про нашу країну. То вельми правильно, що демонструємо кращі надбання і свій родовід. Разом з тим цікаво: чи в праці сьогодення наявні ознаки з колишнього? 

Зранку в «Фейсбуці» до мене «постукали» знайомі з Києва: мовляв, у вас на обласному телебаченні — бунт. Звідки такий висновок?
Та ось перепост запису блогера, проілюстрований уривком із виступу на телеканалі «ЛОТ» голови Луганської облдержадміністрації від 1 грудня. Володимир Пристюк говорить про те, що центральні телеканали істотно перебільшують кількість учасників євромайданів у Луганську. Мовляв, спеціально намагаємося рахувати людей — на акції не виходило більше 72 осіб, а судячи з «картинки» на центральних телеканалах, стояли чи не тисячі. Цей уривок із виступу голови облдержадміністрації затитрований «Увага! Дезінформація!». 

Зима демонструє свій грізний норов. Мало того, що з Європи дістався до території України шторм «Ксав’єр», який хоч і втратив свою силу, але не знесилився зовсім, так і загальне зниження температури призвело до значних опадів у вигляді снігу. Так, потужний вітер з Європи приніс у західні регіони країни снігові заметілі ще наприкінці минулого тижня. Погода погіршилася настільки, що загнала людей у домівки, а подорожніх примусила пошкодувати про рішення мандрувати автотранспортом.  

Марію Семенівну Шаповаленко, інваліда Великої Вітчизняної війни І групи, образили. Не просто образили — поранили. Люди, яких вона вважала близькими. Ця рана — словом і ділом — не загоїться, як і рани, отримані на війні.

Дата народження Марії Семенівни символічна — 22 червня. Цього дня 1941 року їй, ленінградській дівчині, виповнилося 19. А вже 3 липня вона пішла на фронт. Закінчила курси медсестер і отримала призначення в 26-ту медсанчастину 90-ї Червонопрапорної ордена Суворова дивізії. У 1943-му на фронті зустріла свою долю, Григорія Васильовича Шаповаленка. 

Сьогодні країна відзначає Міжнародний день цивільної авіації, а 21 грудня вітчизняний авіапром святкуватиме 25-річчя з дня першого польоту найбільшого транспортного літака Ан-225 «Мрія». «УК» вдалося поспілкуватися з командиром екіпажу, який здійснив той історичний політ, льотчиком-випробувачем Олександром ГАЛУНЕНКОМ, що заслужив звання Героя України та Золоту зірку №1 за  особисту мужність і героїзм.

Опозиційні сили намагаються скористатися громадським протестом у власних політичних цілях і не виявляють особливого бажання йти на конструктивний діалог, що змушує владу активізувати діалог безпосередньо із суспільством. Тому міністри українського уряду частіше зустрічатимуться з людьми, виступатимуть перед студентами вишів, відповідаючи на всі актуальні запитання.

Про це заявив перший віце-прем’єр-міністр Сергій Арбузов у рамках Дня відкритих дверей для студентів Київського національного торговельно-економічного університету та Київського національного університету технологій та дизайну.