Завдяки прийнятій обласній програмі вуличного освітлення населених пунктів, що розрахована до 2015 року, переважна кількість сіл Сумщини вже позбулася темряви. До того ж в області нині учаться й заощаджувати «вуличну електрику».

Хоч в око стрель…

Коли недавно побував у селі Вирівка Конотопського району, то перше, що запропонував сільський голова Микола Клинушин (місцеву громаду він очолює 23 роки), — пройтися щойно прокладеною новенькою дорогою. Асфальтівка з вулиці Молодіжної до вулиці Будьонного з’єднала населений пункт із сусіднім селом Заводське, де розташований Конотопський аграрний професійний ліцей. Як резюмував Микола Федорович, завдяки дорозі знято всі проблеми, що заважали місцевим жителям та приїжджим діставатися і до сусіднього села, і до ліцею, в якому аграрні спеціальності здобувають сотні учнів. А ще, наголосив співрозмовник, ця вулиця й усі інші не тільки Вирівки, а й Заводського, Таранського, Сарнавщини і Питомника, що входять до складу сільради, мають належне вуличне освітлення — як у центральній частині села, так і у віддалених кутках. Як тут справедливо вважають, селяни не можуть почуватися комфортно, коли ввечері чи вночі на вуличних стовпах не горять лампочки. Тож упродовж кількох останніх років у Вирівці наполегливо втілювали на практиці лозунг «кожній вулиці — належне освітлення».

Як пригадує Микола Клинушин, років з двадцять тому в селі лампочки горіли лише в центральній частині. Вивчивши проблеми місцевої громади, депутати поставили за мету щороку «відвойовувати» у темряви бодай одну чи дві сільські вулиці.

Особливо активізували цю роботу у квітні 2011-го коли депутати Сумської обласної ради прийняли окрему програму освітлення населених пунктів області. На щастя, Вирівка розпочала її втілювати не з чистого аркуша, а маючи в практичному арсеналі низку напрацювань. Відтак за увесь часовий проміжок вдалося зняти це питання з порядку денного в п’яти селах — за винятком Лисогубівки. Однак і вона не обділена увагою. Вже складена і затверджена проектно-кошторисна документація, передбачені кошти, що дає змогу з упевненістю дивитися в завтрашній світлий день села.

За словами голови Конотопської райдержадміністрації Олександра Лугового та голови Конотопської райради Анатолія Боярчука, з прийняттям обласної цільової програми облаштування вуличного освітлення стрімко активізувалося. Протягом найближчих двох років передбачається встановити стовпи, світильники та інше обладнання в більшості сільських населених пунктів.

Сонячні» лампочки заощадять гроші. Фото з сайту ua.convdocs.org

Не масштаби ГОЕЛРО, однак…

До освітлювальної програми обласні депутати підійшли грамотно і професійно. Перед тим як її затверджувати, ретельно і максимально об’єктивно «просвітили» всі села, бо саме глибинка в першу чергу потерпає від темряви.

Як з’ясувалося, картина далеко не втішна. Тож накреслили невідкладні і першочергові роботи, а саме  відновлення, реконструкцію та облаштування установок зовнішнього електричного освітлення, приведення електромереж до норм та стандартів у розрізі кожного району і села. Адже, за словами голови Сумської обласної ради Геннадія Михайленка, потрібні не якісь віртуальні цифри в кілометрах чи тисячах і сотнях освоєних гривень, а конкретно по сільських населених пунктах і вулицях, а саме:  скільки з них зі світлом, а скільки — без нього?

Нині в області 1466 сільських населених пунктів, з яких 1214 уже мають світло, або майже 83%. Чимало? Авжеж. Тим паче, якщо врахувати, що основний обсяг робіт виконано протягом останніх двох років. За цей час освоєно майже 25,5 мільйона гривень з різних джерел фінансування при запланованих 21,5 (це насамперед гроші обласного і місцевих бюджетів, спонсорська допомога, кошти, одержані від укладених соціальних угод з бізнес-структурами, що працюють на тих чи тих територіях). Завдяки цьому вдалося відновити 670,4 кілометра мереж, установити 439 шаф управління та приладів обліку використаної енергії, змонтувати майже 9500 світильників.

Але, як справедливо зазначає депутат обласної ради, голова постійної комісії з питань житлово-комунального та дорожнього господарства, будівництва, архітектури та надзвичайних ситуацій Світлана Швець, питання має й інший бік. Якщо підрахувати всю протяжність сільських вулиць, що вже з лампочками, то одержимо тільки 38%. Тобто треба дбати не лише про центральну частину сіл, а й про віддалені ділянки вулиць. Бо може статися, що матимемо щось на зразок латаної свитини, яка здаватиметься якісною тільки зовні.

Лампочка від лампочки — різниться

Прийнята програма не така проста і легка для втілення, як може здатися на перший погляд. І помилково було б розраховувати саме на неї. Тож на Сумщині активно долучають до цієї роботи й інші перспективні проекти, з-поміж яких ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Саме в її рамках завдяки спільним зусиллям удалося провести вуличне освітлення в селах Рябина Великописарівського, Вовна і Дібровка Шосткинського, Суходіл Глухівського районів та інших.

При цьому місцеві громади йдуть не шляхом найменшого опору, а шукають максимально вигідні варіанти з фінансової точки зору. В першу чергу використовують лампи, що живляться від сонячного світла.

Втім, це стосується районів, де втілюють і обласну програму. Наприклад, Лебединського. Як розповів голова районної ради Олексій Гордіяш, свого часу лебединці побували в одному із сіл Пирятинського району сусідньої Полтавщини, де ознайомилися з досвідом застосування сонячних ламп.

Як результат поїздки, у двох селах району застосували освітлювальні прилади з елементами енергозбереження. В першому встановлено 18 сонячних ламп, в другому — поки що 5. За порівняно короткий часовий проміжок переконалися, наскільки це вигідно і ефективно. По-перше, відпадає необхідність платити за оренду стовпів ПАТ «Сумиобленерго», по-друге, гарантія таких батарей — 20 років, по-третє, значно здешевлюється обслуговування.

Тобто, дбаючи про світло, в області не забувають і про ціну за нього. Адже платити треба не тільки за спожиту електроенергію, а й за світильники, дріт, устаткування, що допомагають розганяти темряву.

Лінії електропередач чи щоденних задач?

Програма хоч неухильно і втілюється, однак на її шляху чимало бар’єрів та негараздів. З-поміж них — брак проектних потужностей на тих чи тих лініях електропередач.

Останні здебільшого зведені доволі давно і розраховані на певну кількість споживачів. А якщо з’являється нове навантаження, то недалеко й до неприємностей. Тож енергетики ретельно стежать, аби дотримувався необхідний режим. Однак від них залежить не все.

Наприклад, в обслуговуванні вуличного освітлення. Простий приклад. У віддаленому селі перегоріли кілька лампочок. То чекати, доки ще перегорять в сусідніх селах, чи викликати енергетиків? Але щоб дістатися з районного центру, потрібно подолати 40 чи й 50 кілометрів. Чи в змозі сільський бюджет оплатити таку послугу? Риторичне запитання.

Далі — більше. ПАТ «Сумиобленерго» залишається монополістом на енергетичному ринку краю, отже саме від нього залежить, якими є ціни на матеріально-технічні ресурси, тарифи на обслуговування тощо. На цьому грунті можуть бути й проблеми. І вони вже зринають, коли мова заходить про попередню оплату послуг. На одному із засідань постійної комісії облради депутати спробували «помирити» замовників і виконавців робіт. Як варіант запропонували завчасно укладати угоди з оплатою 30% вартості робіт «Сумиобленерго», а вже потім розраховуватися через Головне управління Державної казначейської служби в Сумській області. Наскільки ефективна така пропозиція — покаже час.

Отже, практичне втілення програми потребує практичних рецептів від різних «хвороб». Їх в області шукають і, на спільне щастя, знаходять.