На запрошення Ради Європи з 4 по 10 березня делегація Національної спілки журналістів перебувала у Брюсселі та Страсбурзі. За цей період у ході зустрічей представники не лише Ради Європи , а й Європейського суду з прав людини та Міжнародної федерації журналістів висловлювали стурбованість монополізацією телевізійного цифрового простору, фактами цензури, самоцензури в Україні.
На одному із засідань офіційний представник Ради Європи Даніель Холтген заявив: «Серед 47 країн—членів РЄ є три ключові медійні проблеми: коли ЗМІ відчувають себе дуже потужними через зв’язки з політиками і починають неетично працювати; коли є пряме втручання уряду в діяльність медіа, зокрема в Інтернет, коли втручання в роботу редакцій здійснюється через структуру власності». 

Прагнучи заробити «швидкі гроші», забудовники ладні піти на будь-які порушення. Вони не гребують підробкою документів, безжально руйнують дитячі садки та майданчики, масово вирубують дерева і знищують історичні пам’ятки. Яких заходів вживають, аби зупинити таке свавілля, «Урядовому кур’єру» розповів прокурор міста Києва Микола БЕСКИШКИЙ.

Минулого літа, в Міжнародний день захисту дітей,  вундеркінду зі Звенигородки на Черкащині Віталику Нечаєву пощастило поспілкуватися з Президентом України Віктором Януковичем і навіть потиснути його руку. Хлопчик і сам якось виявив бажання в майбутньому стати президентом країни. Отож обом чоловікам було про що поговорити.
А поки що 9-річний учень, значно випередивши своїх однокласників у вивченні історії, пробує читати лекції для третьокурсників інституту історії та філософії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Якщо перед першою дуже хвилювався, — як, мовляв, сприймуть такого юного лектора? — то друга пройшла напрочуд спокійно. 

Кілька років тому приятель мого чоловіка взяв у борг у кредитній спілці понад 100 тисяч гривень. Мій чоловік був його поручителем. Я про цей борг нічого не знала, ніяких документів не підписувала, та й взагалі присутньою при цьому не була.

Аж ось нещодавно до мене на роботу приїхали представники тієї кредитної спілки. Вони шукали приятеля мого чоловіка, який зник і борг не виплачує. Показали мені документи, на яких нібито стоїть мій підпис. Я їм чітко сказала, що про борг не знала, підпис на документах не мій. Про це я, разом з юристом, написала лист до тієї установи. Згодом до мене приїздили представники прокуратури, які також розшукували приятеля чоловіка.

З усього виходить, що сплату цього боргу хочуть повісити на мене. Ніби поручителем була я, а не мій чоловік. Та це ж дуже велика сума, я не маю таких грошей. Працюю медичною сестрою в районній лікарні. До всього, чому я маю сплачувати борг, якого не робила? Один чоловік його взяв, другий за нього поручився, а мені доводять, що я також була поручителем, і змушують безневинну жінку за всіх розплачуватися.

Тому хочу дізнатися, чи законно буде, якщо мене змусять сплачувати цей борг? Або якщо я не зможу заплатити, чи будуть мене переслідувати за законом? Куди можу звернутися за захистом своїх прав?

Н. КАРБАН,
м. Новоукраїнка Кіровоградської обл.

Я працюю на посаді головного спеціаліста обліку та фінансів виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області. У травні 2011-го мені виповнилося 55 років і я оформила трудову пенсію. Піти на заслужений відпочинок як посадовець не змогла, адже мені для цього не вистачало стажу. Проте у липні 2012-го мій стаж став достатнім, аби піти на пенсію держслужбовця, він становив 10 років.

Чи маю я право переоформити трудову пенсію на пенсію державного службовця?

О. ДУБИНА,
м. Теплодар Одеської обл.Ф

Працюю на посаді бухгалтера з 1 лютого 2011 року. Посадові особи, відповідальні за нарахування заробітної плати в періоди до 1 лютого 2011 року, звільнилися. На підприємстві було проведено внутрішній аудит і встановлено переплати заробітної плати за період 2008—2010 років.

Прошу повідомити, яким чином і хто повинен відшкодувати переплату заробітної плати за співробітників, що працюють, та тих, які звільнилися?

Т. УШАКОВА,
м. Жовті Води Дніпропетровської обл.

У десятках країн світу сьогодні відзначається Всесвітній день водних ресурсів, встановлений у 1993 році рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Вже тоді розпочалася одна з найбільших криз, яка малопомітно, але неухильно посилюється, — нестача чистої води. Згідно з даними ВООЗ, нині на планеті майже 2 мільярди населення страждає від браку прісної води. Тим більше, що 70% цієї води у світі використовується для потреб сільського господарства.
Здавалося б, води багато: 70% поверхні Землі вкрито нею. Але з близько 1,4 мільярда квадратних кілометрів води, 97,5%, — солона, лише 2,5% всього обсягу припадає на прісні поверхневі води (річки, озера, струмки, болота). І запаси щороку не додаються, а міліють. 

Чи можна пити воду з-під крана? Чи можна купатися в Дністрі, Пруті, Бузі, Дінці? Як працюють водоканали і як це впливає на екологічну ситуацію в різних куточках України? Які найголовніші проблеми Дніпра? На ці та інші запитання відповімо в ході спеціальної акції «УК» «Вода — для всіх», яку започатковуємо сьогодні.

«—Два роки тому ми просто не могли пробити бюрократичну стіну різноманітних погоджень, — розповів директор «Волиньторфу» Іван Киричик. — Тепер ситуація докорінно змінилася. Я переконався, що є розумні люди, яким насправді, а не удавано болить те, що відбувається на нашому підприємстві і якою буде його доля. І передусім хотів би висловити вдячність керівництву виконавчої влади області, посадовцям Кабінету Міністрів, які допомагали нам зберегти підприємство, що вже через три роки залишилося б без сировини. Дай, Боже, їм здоров’я, і ще більше державної мудрості!» — ці слова на сторінках нашого видання побачили світ 23 листопада минулого року.  

Схоже, навесні скресає не лише крига. Так, зі Страсбурга, де цими березневими днями проходить 24-та сесія Конгресу місцевих та регіональних влад, надходять добрі новини, пов’язані з оприлюдненням Національного плану дій щодо найважливіших структурних реформ, передбачених на 2013 рік.
Як відомо, ХІІІ підрозділ цього масштабного документа присвячується  реформі системи публічного управління, а отже, передбачає конкретні кроки щодо реформування місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади і територіальної організації влади загалом. Цього давно прагне вітчизняне суспільство, муніципальний загал. Активніших дій з децентралізації управління очікує від нас і європейська спільнота.