Є ПРОБЛЕМА 

Якість продуктів з асфальту ніхто не контролює, тому їх безпечність сумнівна 
 

Проблема, з якою всі борються, але побороти ніяк не можуть, — стихійна торгівля. Воно й зрозуміло: доки буде попит на товари «з рук», доти вони й продаватимуться. І хоч би як лікарі застерігали від купівлі такого краму, споживачі слухають їх уважно, але роблять усе по-своєму, забуваючи про той букет хвороб, які може «презентувати» безпечність.

Канапка з багнюкою

Щодня, йдучи на роботу, спостерігаю за жіночкою, яка торгує в переході ковбасами, сосисками, сирами й баликами. Торгує вона своїм крамом уже не один сезон. Не зупиняє її ні літня спека, ні сніг та дощ. Також не перешкоджає торгівлі й багнюка, що вилітає з-під ніг перехожих і осідає на харчах, які викладені на картонній коробці. Цікаво, що покупців така антисанітарія не дуже бентежить, інакше вони б там не отоварювались. Натомість щоранку біля коробки вишиковується невеличка черга тих, хто хоче зекономити кілька гривень. Саме кілька гривень, оскільки в магазині такий самий сир коштує аж на 3 гривні дорожче.

Загалом осередки стихійної торгівлі функціонують у місцях з великим потоком людей — біля станцій метрополітену, вокзалів, офіційних базарів. Звісно, законодавчо така торгівля заборонена. Продавати з асфальту не можна не тільки готову до споживання продукцію (ковбаси, квашенину, молоко та сири), також заборона стосується необроблених харчових продуктів тваринного походження, зокрема тушок свійських тварин. Проте ними як торгували, так і торгують. І якщо покупець отруїться наприклад сосискою, то довести, що винна саме «нелегальна» покупка, неможливо.

Стежити за дотриманням закону, тобто перешкоджати й загалом не допускати стихійну торгівлю повинні представники міліції. І вони стежать, принаймні я бачила, як хлопці в погонах розмовляли з продавчинею. Ось тільки результату не видно — вона все одно торгує в переході.

— Харчові продукти, придбані в місцях стихійної торгівлі, не проходять державної санітарно-епідеміологічної експертизи, тому їх безпечність не підтверджується відповідними висновками, — застерігає покупців начальник відділу організації державної СЕС України Віктор Ляшко. — Тож ми не гарантуємо, що з’ївши цей продукт, людина не «підхопить» інфекційного захворювання. Хочу наголосити, що стану здоров’я продавців теж ніхто не контролює. Про жодні щорічні медичні огляди тут навіть не йдеться. Хоча більшість покупців бачить, як продавець порахувала гроші, потім відрізала домашній сир і з рук дала його покуштувати. Покупці забувають, що разом із сиром вона може передати такі захворювання, як панариції чи кишкову паличку.

Купуючи продукти у таких  торговців, споживачі забувають про небезпеку, яка на них чекає. Фото Володимира ЗАЇКИ

Економія з наслідками

Купуючи харчі на стихійних ринках, люди забувають, що така економія  сумнівна. Адже ці продукти можуть спровокувати як гостру кишкову інфекцію, так і дизентерію, сальмонельоз, гельмінтози, гепатит А, ротовірусну інфекцію. Можливе й отруєння свинцем чи нітратами. 

— Ми знаємо, що більшість місць стихійної торгівлі дислокується біля автомагістралей, — каже Віктор Ляшко. — Сьогодні ми спільно з Національною академією медичних наук проводимо роботи з дослідження вуличного змиту. Виявляється, що в ньому в дуже високій концентрації містяться солі важких металів. А щоб людина отруїлася, в організм повинно надійти не менше 10 мікрограмів свинцю. Проте для солей важких металів характерно те, що вони потихеньку накопичуються в організмі і щоденне споживання продуктів, які містять важкі метали, з часом може викликати тяжкі отруєння.

Найбільш чутливі до шкідливих мікроорганізмів та токсичних речовин люди літнього віку, а також ті, хто страждає на захворювання органів травлення. У них отруєння виникає набагато частіше, а саме захворювання перебігає набагато важче, ніж в інших людей.

Ось статистика захворювань: у 2011 році на гострі кишкові інфекції, які спровокував збудник інфекційного захворювання, перехворіло майже 64 тис. населення. З невстановленими збудниками — майже 32 тис. Характерною хворобою для продуктів зі стихійного ринку і недотриманням правил особистої гігієни є лямбліоз. Торік таких хворих було понад 25 тис. 

— Яскравим прикладом негативного впливу стихійної торгівлі на здоров’я є торішній спалах холери в Маріуполі, — зазначає Віктор Ляшко. — Тоді люди заразилися через рибу та креветки, які купували в пляжній зоні «з рук». Тому коли в країні популярна вулична торгівля, санепідслужбі дедалі важче підтримувати епідеміологічну безпеку.

Донецьк.Гуд бай, кров’янко?..

Павло КУЩ,
«Урядовий кур’єр»

Недавно приятель розповів, що його бабця раптом засіла за вивчення іноземних мов — англійської та французької. Щовечора обкладеться словниками й шепоче, немов молитву. Спершу не второпав, про що йдеться. Може, вирішила жінка самоосвітою зайнятися… «Та вона ж тільки окремі слова зубрить!» — гарячкував приятель. «Які?» — «Добрий день», «будь ласка», «купуйте», «найдешевше», «решта» і подібне. Ну, і цифри… А вчора шукала в словниках, як буде «кров’янка»!..»

Тут треба уточнити: жінка-поліглот має «вузьку спеціалізацію», бо торгує на одному зі стихійних базарів харчами власного виробництва. Саме їх вона й мала намір збувати гостям Євро-2012 і тому засіла за вивчення іноземних мов. А тут як грім серед ясного неба… Каже приятель: прийшла недавно підприємлива бабця з «роботи», немов чорна хмара. Правоохоронці наказали «змотувати вудки» з давно насидженого місця. Бо через Євро всі-всі стихійні базари в місті ліквідовують і нехитрому бізнесу доводиться казати «гуд бай».

У Донецьку й раніше всіляко боролися з торгівлею «із землі». Торік було складено майже півтори тисячі відповідних протоколів і вилучено різноманітних товарів на суму понад півмільйона гривень. З початку 2012 року, підтвердили в секторі дільничних інспекторів Донецького міськвідділу міліції, припинили діяльність понад 200 порушників правил торгівлі і вилучили краму на 11 тис. грн. А за два наступні весняні місяці з цим явищем мають намір взагалі покінчити.

— Звісно, на кожному майданчику, звідки недавно «попрохали» нелегальних продавців, міліціонера не поставиш, тож вони часто повертаються на свої місця, — каже заступник головного санітарного лікаря Донецької області Роман Родина. — Тому, крім спільних рейдів, працюємо ще й із потенційними покупцями. Ми всіляко переконуємо їх обходити десятою дорогою стихійні базари.

…А тим часом у Маріуполі, який минулого літа лихоманило від холери, вже відкрили «сезон» інфекційних захворювань. На початку квітня тут зафіксовано два випадки сальмонельозу. А сліди захворювання ведуть до тутешніх стихійних базарів,  де  потерпілі придбали домашні курячі тельбухи та яйця.

Львів. На час Євро–2012 — вимушені вихідні

Оксана МЕЛЬНИК,
«Урядовий кур’єр»

У Львові це «стихійне лихо» ніяк не вдається побороти. Хтось оминає імпровізовані ряди, а хтось спеціально приходить, аби дешевше купити пучок зелені, бурячки чи пляшку свіжого молочка. Мовляв, яка різниця де купувати — у господині на ринку чи у тієї, що на тротуарі з сумки крам пропонує? Ціна — головний і переконливий аргумент для людей зі скромними сімейними бюджетами.

— А про ризик придбати недоброякісні, а іноді й небезпечні, бо не перевірені продукти, покупці забувають, — зазначає заступник  головного державного санітарного лікаря Львівської області Микола Урбанович. — Йдучи на такий ринок, мало хто переймається — чи не хвора господиня, яка торгує продукцією, що не піддається термічній обробці, а отже може бути інфікованою. Нерідко на стихійних ринках недобросовісні господарі продають м’ясо хворих домашніх тварин.

Питання ліквідації стихійної торгівлі перебуває на контролі працівників  санепідемслужби. Однак лише їхніми стараннями розв’язати цю проблему не вдасться. Треба скоординувати зусилля санепідслужб з органами влади і з міліцією. Такий досвід у Львові є. Наприклад, під час візиту Папи Римського Іоанна Павла II та проведення саміту президентів держав Центральної Європи на жодній з вулиць міста не було стихійних ринків. 

— Усім, хто привіз до Львова пляшку молока та городину, знайшлося місце на ринках, — каже Микола Урбанович.

Тож таку практику хочуть застосувати і під час Євро-2012.

Харків. Збір беруть, а місць не дають

Світлана ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»

Уперше за багато років, виходячи зі станції метро «Маршала Жукова», я не побачила бабусь, які зазвичай торгують тут фруктами, овочами й іншими домашніми «делікатесами». Лише одинока жіноча фігура з торбиною і букетиком пролісків у руках, озираючись на всі боки, стояла на місці ще недавньої стихійної торгівлі. На моє запитання, куди ж поділися усі продавчині, кивнула у бік огорожі: мовляв, шукайте їх тепер лише на ринку. За її словами, міліція й раніше не давала спокою тротуарним торговцям, а перед наближенням Євро замучила «нотаціями». А ще — не на жарт взялася за працівників ринку, які непо?стійним торговцям продають, як правило, «містові» без місць. А людям діватися нікуди, йдуть на тротуар чи до виходу з метро, розкладають продукти де прийдеться — інколи прямо на землі.

— Квитанції ринкового збору — це лише одна частина айсберга вуличної торгівлі, з якою стикаються правоохоронці,— каже заступник начальника Управління профілактики правопорушень ГУ МВСУ в Харківській області Анатолій Шеломков. — Інша справа з тими, хто свідомо не хоче торгувати на ринках.

За словами посадовця, з ними проводяться профілактичні бесіди щодо дотримання законодавства України про правила торгівлі та роз’яснюється відповідальність за порушення. А до тих, хто не до кінця усвідомлює, що загрожує своїми діями безпеці та здоров’ю інших людей, вживають рішучіших заходів.