Навесні цього року Президент України надав своїм Указом Держцінінспекції України контрольно-наглядові функції. Адже чимало торговців, попри складну економічну ситуацію, почали завищувати ціни на житлово-комунальні послуги, продукти харчування, агропродукцію та ліки, збільшуючи свої прибутки і забуваючи про те, які зарплати і пенсії отримують українці. Тож цінова інспекція отримала право не лише фіксувати шляхом моніторингу рівень цін, а й регулювати їх на деякі соціальні товари від імені держави. На яких ринках уже встигла попрацювати цінова інспекція, а де ще планує наводити лад? Ціни на які товари регулює і чи об∂рунтовані плани з підвищення комунальних тарифів та на метро у Києві? Ці та інші запитання наші читачі ставили голові Держцінінспекції Олександрові КИСЕЛЬОВУ під час прямої телефонної лінії «УК».
Любителів надприбутків — до прокуратури
Володимир ДОВБАЙ, Закарпатська обл., с. Грушово:
— Олександре Володимировичу, чи не могли б ви озвучити перелік продовольчих товарів та ліків, ціни на які регулює держава?
— Його ви можете без проблем знайти у мережі Інтернет, зокрема на сайті Держцінінспекції України (dci.gov.ua).
— На жаль, у мене, як і у більшості літніх людей, немає доступу до Інтернету, а нам хотілося б знати, що це за товари, щоб можна було контролювати продавців.
— До переліку продуктів харчування, ціни на які регулює держава, входить борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, житнє обдирне, соціальний хліб — продукт вагою понад 500 грамів з борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту та їх суміші, борошна житнього та суміші борошна пшеничного та житнього простої рецептури, а також хліб і хлібобулочні вироби для діабетиків. До складу хліба простої рецептури входить борошно, дріжджі, сіль, вода, не додається ні цукор, ні жир, ні інші наповнювачі.
Крім того, контролюються ціни на макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м’ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко коров’яче питне (пастеризоване, фасоване у плівку), сир, сметану, масло вершкове, олію соняшникову, яйця курячі.
А ось із переліком ліків важче, бо в ньому понад 3 тисячі найменувань і, на жаль, мені не вистачить і години, відведеної під пряму лінію, аби всі їх назвати. Тому ми можемо направити вам лист із їх переліком за потреби. А іншим людям радив би знайти можливість подивитись цей перелік в Інтернеті.
— Чому представництва Держцінінспекції України є лише в областях і немає у районах? Три людини на область — це замало.
— На жаль, поки що наш бюджет не дає змоги розширити штат і мати представництво в кожному районі й контролювати торговельні точки у кожному селі. Якщо у вас є претензії до ціноутворення у місцевих магазинах та ринках, раджу скаржитися нам письмово, аби інспекція мала підстави перевірити весь ланцюжок і з’ясувати, чому ціна збільшується і чи її зростання об∂рунтоване. Звісно, швидко відреагувати на кожне звернення ми не можемо, бо маємо обмежений штат — 150 працівників на всю Україну. І ви маєте рацію: його треба збільшувати. Добре, що розуміння цього є і в уряду, і в Президента. Саме тому це питання скоро стане предметом обговорення на одному із засідань Кабміну.
Володимир з Києва:
— Чому в нас не контролюють націнки на товари? Наприклад, у США вони не перевищують 10%, а у нас подеколи сягають і 60%.
— Одразу визначимося, про які товари йдеться. На ювелірні вироби, техніку, меблі ми ціни не контролюємо. У нас є чіткий перелік соціально значущих продовольчих товарів, ціни на які регулюються, і гранична торговельна надбавка не має перевищувати 15%. Щодо ліків, то їх у переліку понад 3 тисячі, і на них максимальна надбавка під час оптового продажу становить 10%, роздрібного — 25%, а при закупівлях за бюджетні кошти — не більш як 10%. Інакше ми прямим шляхом проводжаємо до прокуратури любителів надприбутків.
Якщо говорити про ліки, ціни на які не входять у перелік регульованих державою, то на них справді націнки інколи зашкалюють, і тому нам зрозумілі ваші нарікання. Але запевняю вас, що подекуди вони формуються не в Україні. Ми беремо участь у розробленні нормативних актів щодо вдосконалення державного регулювання цін на фармацевтичному ринку.
Планових перевірок буде менше
Микола, м. Львів:
— Я приватний підприємець, маю продуктовий магазин і чув, що за новими правилами малу і середню торгівлю перевірятимуть рідше. Це так?
— Так, справді, 1 серпня цього року було прийнято постанову Кабміну №533. Вона поділила підприємства, що торгують товарами, ціни на які регулює держава (йдеться про лікарські засоби, вироби медпризначення, продовольство та сільгосппродукцію), на три категорії залежно від ступеня їх ризикованості і встановила періодичність їх планових перевірок. Раніше до підприємств із високим ступенем ризику належали суб’єкти господарювання, які продавали продукцію, товари чи послуги на понад 500 тисяч гривень на рік, всі інші вважались середньоризиковими. Із серпня високоризикованими вважаються підприємства, які здійснюють продаж товарів, ціни на які регулює держава, на суму більш як 5 мільйонів гривень на рік, їх планово перевірятимуть раз на рік.
Фінансові рамки середньоризикових — від 3 до 5 мільйонів, їх мають право перевіряти раз на два роки. І нарешті до третьої, нової категорії підприємств — із незначним ступенем ризику — належать усі, що мають обсяг реалізації зазначених товарів менш ніж 3 мільйони гривень. Для них передбачене обмеження планових перевірок разом на п’ять років. Тобто фактично можна говорити про зменшення тиску Держцінінспекції України як контролюючого органу на суб’єктів господарювання.
— А ви не боїтеся, що розпочнеться дроблення підприємств?
— Не боїмося, бо, образно кажучи, на будь-яку отруту є протиотрута. Можливо, будуть якісь процеси, але це абсолютно не вплине на ті чи інші формати з однієї простої причини: якщо суб’єкти господарювання поводяться порядно, то, звісно, після перевірки, отримавши нормальний результат, ми у майбутньому приходитимемо рідше. Якщо ж вони двічі попались на чомусь або на них скаржаться люди, то ми проводитимемо і позапланові перевірки, зокрема торговельних надбавок тощо.
Тому питання не в тому, що з одного великого підприємства вийде 15 дрібних, а в тому, що система працюватиме. І не можна сказати, що ми планово перевірятимемо лише великий бізнес. Ми працюємо за галузевим принципом і узгоджуємо зокрема з обласними адміністраціями, де треба розширити деякі соціальні нормативи, а де загладити деякі гострі моменти ціноутворення. ЖЕКи так само перевіряємо, але ж вони не належать до великих підприємств.
— Як відомо, уже близько двох місяців аграрії скаржаться на зависокі тарифи за перевалку в портах та на логістику. Про це неодноразово заявляв Прем’єр-міністр і міністр аграрної політики та продовольства. Чи плануєте тут наводити лад?
— Так, там справді є явний ціновий перекіс. У мене величезна тека скарг господарств, які вирощують зерно, і зернотрейдерів, що порти беруть у них 27 доларів за перевалку тонни вантажу, тоді як за ці самі послуги у Росії вони платять 8 доларів, а в Румунії — 7. Більше того, у цю ціну включені 7 чи 8 портових зборів. Абсурдне й те, що з аграріїв, приміром, степового району, де немає каналів, беруть канальний збір. І таких неузгоджень чимало. Тобто хтось на цьому заробляє мільярди доларів за рік.
Але щоб подивитись увесь ланцюжок формування ціни і зловити за руку того, хто дурить сільгоспвиробника, треба почати з аналізу ціноутворення на лінійних елеваторах. А їх понад 700. З нинішньою штатною чисельністю ми перевірятимемо їх 5 років і то доведеться повністю сконцентруватись виключно на цьому. І навіть якщо штат інспекції зросте вдесятеро, охопити тотальною перевіркою абсолютно все навряд чи вдасться. Тому вирішили діяти методами математичної апроксимації.
Ми займатимемося цією роботою разом з Антимонопольним комітетом, бо припускаємо, що тут ідеться про монопольну змову. До речі, найчастіше питання підняття цін — це питання монопольної змови або монопольного становища тих чи інших структур. Крім того, долучатимемо до роботи прокуратуру.
Олігархи більше люблять себе, а не країну
— Ви зауважили про необхідність збільшення штату інспекції вдесятеро. Розкажіть: яка від цього користь і чи доцільно це робити зараз, коли бізнес і без того не дуже впевнено почувається, а в державі вистачає контролюючих органів і бракує фінансів?
— Виграють від цього насамперед держава і споживач.
У чому сенс роботи Держцінінспекції України? Ми єдина установа, яка може чітко побачити всю економіку, перевіривши підприємство: структуру собівартості, саму серцевину і весь процес ціноутворення до виходу продукції в продаж. Ми маємо право все це проаналізувати і зробити висновок про те, чому ціна така, а не інакша.
Жодній з олігархічних груп це не потрібно, бо Держцінінспекція України оперує цифрами, а цифри — це найкращий арбітр, що відбувається з цінами. Приміром, ми незабаром доведемо, що авіаквиток на внутрішніх авіалініях України не може коштувати дорожче за квиток із Парижа в Лондон. Або що капіталізація роздрібних мереж становить 49 мільярдів гривень, тоді як їхні власники пишуть мені жалібні листи про те, що у них усе збиткове. Читаю і сльози навертаються, хочеться хлопцям допомогти, але знайти їх ближче, ніж у Монако чи у Ніцці, неможливо. Або що птахівники виробляють яйце за однією собівартістю, а продають утричі дорожче. А яйце — товар масового споживання, основний соціальний харчовий продукт. Розумієте? «Наша Ряба» — це ж набагато крутіше, ніж «Нафтогаз». Бо за нафту і газ треба відповідати, а тут наче ніхто ні за що не відповідає.
Щоб створити повноцінну систему контролю цін, яка б відповідала соціальним нормативам ринкової економіки і вибудувати її, як у розвинених країнах, потрібні бюджетні асигнування до цієї сфери та законодавчі вдосконалення. Ми все ще сподіваємося, що фінансування збільшиться вдесятеро, хоч це й викликає запаморочення у міністра фінансів і у нього на все одна відповідь: немає грошей. Але це питання й політичне: або ми займатимемося регулюванням цін, або вдаватимемо, що регулюємо, але тоді й ціни матимемо відповідні. Політична воля вже є, і ми знаємо, де взяти гроші, бо олігархи, зокрема що контролюють ринок продовольчих товарів, більше люблять себе, а не країну. З цієї любові можемо дещицю назад у бюджет покласти.
— Та чи не здається вам, що у державі й без того багато контролюючих органів і чи не варто об’єднатись Держцінінспекції з Антимонопольним комітетом?
— Щось можна об’єднати, щось ні. Але всі контролюючі органи різні за суттю. Ось наприклад управління по боротьбі з економічною злочинністю не розбирається, як ми, у нюансах собівартості, структури ціни тощо, міліцію цікавить лише, грубо кажучи, де вкрали. І максимум, що можуть зробити, — виписати 800 гривень штрафу.
Якщо ж уряд прийме рішення про збільшення штату Держцінінспекції України, ми зможемо повернути державі кілька мільярдів гривень. Про це свідчать хоча б результати роботи попередньої інспекції з контролю за цінами, що була ліквідована і та залишила по собі справ у судах на 2,9 мільярда гривень. Ці гроші хіба не потрібні державі? Це все — штрафні санкції за порушення дисципліни ціноутворення
Держцінінспекція України стоїть на сторожі державних інтересів та прав звичайного споживача, який повинен мати весь споживчий кошик за нормальними цінами. Коли торговці продовольчими товарами починають гратися у свої ігри, це призводить до розбалансування цін на продукти харчування, і тут недалеко до соціальних заворушень. Ось чому ці питання подано на розгляд Ради національної безпеки і оборони України.
Те саме з цінами на ліки, які вже повністю взяла на контроль Рада, бо вони можуть дестабілізувати внутрішню безпеку країни. Не можна так ставитися до своїх громадян, і тому РНБОУ ініціювала підписання двох указів Президента з цієї тематики.
Злагоджений і ефективний контроль над ціноутворенням — це категорія внутрішньої безпеки, яка дає соціальний спокій, баланс, неможливість розігрувати різні політичні спектаклі та інсинуації. Ось що таке політика цін.
— Від чого залежать штрафні санкції — від обсягу продажу?
— Якщо підприємство необ∂рунтовано одержало прибуток, то ми накладаємо на цю суму 100% штрафу. Завищили ціни на товари і «нагріли» громадян на 100 мільйонів гривень? Будьте ласкаві, покладіть у бюджет цю суму плюс 100% штрафу. А було колись 300%. Тож відбулась незначна лібералізація.
— До речі, а як ціни регулюються у світі? Там теж є окремі органи контролю? Яка модель Україні найбільше підходить, адже, по суті, ми наново відбудовуємо систему цінового регулювання?
— Вибір моделі — прерогатива уряду. Бо у кожній країні є свої нюанси. Мені подобається російська модель, хоч її постійно критикують за волюнтаризм та імперські підходи. Вона продумана до дрібничок і ментально нам близька. Там діє Федеральна служба тарифів (зі штатом 3—4 тисячі осіб, і це без регіональних представників) і цінове бюро при Мінекономіки (зі штатом понад три тисячі посадових осіб). У них на ринковому рівні організовано системний і ретельний контроль за цінами, абсолютно не схожий на тоталітарну модель Білорусі.
До речі, у найдемократичнішій країні світу — Сполучених Штатах Америки — система трохи інша, але вона теж доволі жорстка. Її здійснює ФБР, а також орган, що регулює ціни на нафтопродукти. І не можна комусь підняти ціну на автозаправці — вже ввечері буде у камері. А взагалі там кожен штат має власне законодавство, і в деяких обов’язковим є маркування ціни і складу харчових продуктів.
Якщо ж говорити про інші економіки, то вони діють по-різному. У Франції регулюють 20% цін, агросектор майже весь потрапляє до цього сегменту, в Німеччині — 17%, у Швейцарії — 50%, зокрема на швейцарські годинники. Кожна країна встановлює власні правила руху ціновими коридорами, але всліпу принципам ліберальної економіки слідує дуже мало країн. Зокрема Канада (але не в агросекторі, де діє жорсткий контроль), Австралія. У всіх інших ціни суттєво зарегульовані.
Київське метро таки подорожчає
Тетяна ОЛЕКСЮК, м. Ірпінь:
— Хотіла поцікавитися формуванням транспортних тарифів. Нещодавно була у Кривому Розі, й там за проїзд міською маршруткою на таку саму відстань як з Ірпеня до Києва з людей беруть три гривні, тоді як у нас — шість.
— Ціни на маршрутні таксі ми не регулюємо. Бо це саме таксі, але з великою кількістю місць. Не можу наказати міській раді та адміністрації переглянути тарифи і ціни на квитки у маршрутках. Можу вам лише поспівчувати і порадити їздити міським електротранспортом, метро та міським автобусом, ціни на які ми контролюємо.
— До речі, Київський метрополітен заявляв про плани з підвищення вартості проїзду в метро до 4 гривень.
— Про це заявляють ще з весни. Підвищили? Ні. Тримаємо поки що. Ми не стоїмо осторонь, але й залежимо від багатьох чинників. Коли Прем’єр-міністр мене запитує на засіданні Кабміну, чому збільшується ціна на хліб, це питання переадресовую віце-прем’єрові з питань ПЕК: яка зараз ціна на газ? Розумієте про що йдеться? Є величезна кількість параметрів, з яких складаються ціни. Коли ви запитаєте, чому на авіаквитки на внутрішніх рейсах такі ціни, то я відповім, що у більшості випадків це волюнтаристсько-олігархічний підхід, бо ми не можемо скористатися послугами конкурентів. Це змова. Тому ми незабаром прийдемо туди з Антимонопольним комітетом і подивимося, чому з Києва у Донецьк чи Дніпропетровськ квиток коштує 2,5 тисячі гривень.
— Все-таки, ціна за проїзд у метро підвищуватиметься?
— На жаль, так. А все тому, що метро повністю залежить від ціни за кіловат електроенергії, який дорожчає. А також потребу заміни великої кількості зношеного полотна і електропотягів. А це сталь і знову кіловати, які формують ціну на сталепрокат. Ви знаєте, скільки у нас у середньому міський трамвай коштує? 220 тисяч доларів одна секція. І це найдешевший вітчизняний, не європейський.
До Аграрного фонду виникає багато запитань
Ірина НАТАЛЕНКО,кореспондент національного агропорталу Latifundist.com:
— Чи бачите ви ознаки монопольної змови на якомусь із секторів аграрного ринку? Наприклад, у закупівлі зерна пшениці, соняшнику тощо.
— Тут не бачу, а ось із логістикою і в перевалці в портах бачу: ми маємо набагато вищі тарифи на перевалку, ніж Європа чи Росія. Є відповідне рішення уряду і завдання проаналізувати і вирівнювати цю складову експорту, бо нинішня ситуація заважає нам отримувати валюту.
— Коли має аналіз завершитися?
— На це потрібно не менше місяця, і я кажу про завершення робіт у кількох портах, а результати потім апроксимуємо на всю систему. Щоб довести монопольну змову, ми маємо перевірити увесь ланцюжок: це 700 елеваторів плюс логістика у всіх напрямках, порти, де все обкладено зборами, які врешті-решт і формують ціну, яка б’є світові рекорди.
— А в якій сфері найбільше цінових порушень?
— Ми не ведемо такої статистики. Скажу інакше: найбільшу тривогу в нас викликає житлово-комунальний сектор, бо тягнемо цей багаж ми ще з радянських часів. Розповім на прикладі Києва. Щоб ми сьогодні свідомо абсолютно чітко відрегулювали систему платежів, треба розуміти, де живемо. А у нас 8,5 тисячі будинків у столиці з 11 тисяч не мають техпаспортів. Їх складено приблизно. Ви бачили паспорти, які видавало БТІ у минулому? Це жах. Найбільше скарг киян стосуються прибудинкових територій, бо за радянських часів і за часів незалежності БТІ не займалося цим. Тому найбільше порушень тут.
ЖЕКи серйозно завищують тарифи, особливо київські, є розбіжності у 4 рази. А якщо брати інвестиційні будинки, то там взагалі тарифи зашкалюють, проте ми не прирівнюємо під’їзд у мармурі, де живуть олігархи, до звичайного, і від цього статистика починає валитись убік, бо вона не може бути розчленована. Не можна запрягти в одну упряжку лебедя, рака і щуку. Про це ще Крилов попереджав.
— Ви кажете, що у вас є претензії щодо логістики і перевалки. А чому не вивчаєте закупівельні ціни, приміром, під час закупівлі насіння соняшнику, адже виробники кажуть, що світова ціна впала на 10—15%, а внутрішня закупівля нашими трейдерами і переробниками — на 40—50%. Чи не бачите ви у цій простій арифметиці предмету для питань?
— Думаю, що це питання правоохоронних органів. Зрозумійте правильно: наша організація стоїть на сторожі інтересів громадян і ми здійснюємо державну охорону їхніх інтересів. Якщо закупівельник — це покупець, а виробник — продавець, то вони регулюють свої взаємини простою угодою, і я не можу втручатись у це. Можу сказати єдине: якщо ця закупівля здійснюватиметься за бюджетні кошти, то я, звичайно, втручатимусь і обов’язково вкажу на рівень рентабельності, надбавок, вивчу собівартість. Але якщо «Нібулон» продає якомусь іноземцеві зерно, чому я маю втручатись у їхні взаємини?
— А якщо Аграрний фонд купує?
— А це вже інша річ. Я вже тричі інформував Прем’єр-міністра, що ми не розуміємо, як інтервенційний фонд формується і чому за такими цінами купується до нього зерно. Міністерство аграрної політики та продовольства зараз готує нам пояснення. Але до Аграрного фонду в нас є питання, бо зерно звідти прямо впливає на виробництво і ціну так званого хліба масового споживання. І якщо ціни інтервенції Аграрного фонду інколи перевищують ринкові, то у мене виникає чимало питань.
Більшість житлово-комунальних тарифів не обгрунтовані
Анатолій ГУРОВ, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 10-б:
— Так сталося, що у ЖЕО №206 Дарницького району з 2009-го по 2011-й комунальні тарифи за обслуговування площі прибудинкової та квартирної за метр квадратний зросли удвічі. Потім ми отримали лист житлової інспекції про те, що там бракує 16,9% до фактичних затрат. Але у 2011 році ціни чомусь збільшили не на 16,9%, а вже на 60%. І це попри те, що будинок не ремонтується, хоч і включений до списку… Я надіслав вам усі документи, що підтверджують мої слова.
— Ми вивчимо документи і надамо відповідь. Та можу вам сказати, що Держцінінспекція України з Мінрегіонбудом і Антимонопольним комітетом близько двох місяців спільно вивчали економічну об∂рунтованість тарифів на житлово-комунальні послуги, встановлені Київміськдержадміністрацією у 2011 році. Зокрема, на утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, централізоване водопостачання, водовідведення, опалення, постачання гарячої води. І ми дійшли висновку, що підстав для подальшого їх підвищення немає. Адже тарифи на послуги з утримання житла у Києві одні з найвищих серед регіонів України та перевищують середній рівень по Україні — 1,91 гривні за 1 квадратний метр.
Більше того, ми навіть виявили резерви для оптимізації окремих статей витрат, зокрема адміністративних та на утримання загальновиробничого персоналу. Щоправда, є й винятки. В більшості будинків, а це будинки забудови радянських часів, нема техпаспортів з визначенням чітких розмірів будинків, їх нежитлових та підсобних приміщень, площ балконів та місць загального користування, що не дає змоги об’єктивно визначити розміри витрат на окремі складові з утримання житла.
— Чи впливає інспекція на формування житлово-комунальних тарифів?
— Звісно. Фахівці інспекції, формуючи тарифи, ретельно аналізують розрахунки планованих витрат. Завдяки цьому вдається уникати включення у собівартість виробництва та надання послуг завищені й необгрунтовані статті, а отже, й неконтрольовані інфляційні процеси. Нині у регіонах працюють постійно діючі робочі групи, які перевіряють економічну обгрунтованість житлово-комунальних тарифів. І вже є перші результати.
Отже, з 74 перевірених суб’єктів господарювання — виконавців послуг, 16 рекомендовано відмінити тарифи, встановлені рішеннями органів місцевого самоврядування (сімом — на Чернігівщині, п’ятом — на Сумщині, двом — на Харківщині і по одному – на Запоріжжі й Полтавщині). 11 компаніям — надавачам послуг ми приписали відтермінувати введення в дію тарифів, бо вони не попередили споживачів про їх підвищення за 15 днів, як того вимагає закон. Крім того, рекомендовано зупинити чинність двох рішень органів місцевого самоврядування на Кіровоградщині й Одещині до отримання висновків Держцінінспекції України. Ще 9 комунальним компаніям порадили привести розрахунки у відповідність до законодавства. Екзамен з об∂рунтованості підвищення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій пройшло лише 5 суб’єктів господарювання: три з Донеччини і по одному — з Харківщини і Тернопільщини.
— Як боретеся з необгрунтованим підвищенням тарифів?
— Залучаємо до роботи прокуратуру. Як приклад — спільна перевірка тарифів за адресою вул. Кропивницького, 10 з прокуратурою міста Києва. Як з’ясувалось у ході перевірки, із січня 2011 року по квітень 2013-го ТОВ «ЕлітЖитлоСервіс» необгрунтовано отримало від споживачів за комунальні послуги 388 тисяч гривень. А все через застосування «вільних», не затверджених в установленому порядку тарифів. Як наслідок, витрати суб’єктів господарювання було зменшено.
«Пряму лінію» підготувала і провела Галина ІЩЕНКО, «Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Олександр КИСЕЛЬОВ. Народився 1953 року. 1976-го закінчив Донецький державний університет за спеціальністю «Радіофізика та електроніка». Працював на різних керівних посадах у народногосподарському комплексі Луганщини. 2002-го — гендиректор ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», у 2002—2003 рр. — головний радник голови правління НАК «Нафтогаз України», начальник департаменту зовнішніх ринків НАК «Нафтогаз України». З грудня 2003 р. по березень 2005 р. — заступник голови правління НАК «Нафтогаз України». 2005—2006 рр. — народний депутат України, член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій. З 19 січня 2012 року — голова Держцінінспекції України.
ПРЕС-ЦЕНТР«УК»
З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни ШИКАНОВОЇ на електронну адресу: imrich@ukcc.com.ua.
Ми в Google+