Минулого тижня під час щорічної звітної конференції у Брюсселі Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив журналістам, що 4—5 квітня скличе засідання Комісії Україна — НАТО на рівні міністрів закордонних справ. На перший погляд, особливої сенсаційності в цьому анонсі немає, адже питання війни протягом останнього року в Україні стає предметом обговорень міжнародних форумів різних форматів. Проте Комісія Україна — НАТО на високому рівні не збиралася протягом останніх шести років, оскільки  вето на такі зустрічі накладала Угорщина. Як і чому саме нині Генсекові Столтенбергу вдалось обійти вето? Претензії Будапешта

Своє право вето в НАТО Угорщина вирішила застосувати як важіль тиску на Київ 2017 року після того, як Верховна Рада України ухвалила новий закон про освіту, що викликав різку критику представників нацменшин, які живуть на території України.  Мовна стаття нового закону про освіту передбачала, що діти з родин нацменшин зможуть навчатися рідною мовою лише в початковій школі, далі весь навчальний процес вестимуть українською, а мови нацменшин вивчатимуть лише як предмет. Це формулювання викликало невдоволення Будапешта, Бухареста, Варшави.

Проте якщо Румунія і Польща врегульовували проблемні моменти освітнього процесу своїх нацменшин на рівні двосторонніх консультацій, то Угорщина гучно заявила, що блокуватиме будь-які євроатлантичні просування України і не даватиме згоди на зустрічі Комісії Україна — НАТО високого рівня доти, доки закон про освіту не буде скасовано.

Потім Будапешт відмовився від своїх радикальних вимог, погодившись зняти претензії до освітнього закону, якщо Київ виконає рекомендації Венеційської комісії, зокрема подовжить перехідний період закону і дозволить вести освітній процес мовами нацменшин у приватних школах. Проте коли ці вимоги було виконано, угорський уряд знову почав вимагати від України повернення у старі мовні реалії 2015 року. Тоді функції державної мови у різних сферах життя регулював скандальний закон «Колесніченка — Ківалова». А блокада двостороннього політичного діалогу Києва та Північноатлантичного альянсу на рівні Комісії Україна — НАТО з боку Будапешта тривала.

Це не означає, що пряме спілкування української сторони з Північноатлантичним альянсом повністю припинилося. У Брюсселі вигадували нові формати зустрічей з українськими колегами, які не мали вигляду зустрічей Комісії Україна — НАТО. Але це було принизливо і неприйнятно: в умовах повномасштабного російського вторгнення вільно не використовувати такий інструмент, як Комісія Україна — НАТО для прямої політичної комунікації України з її одним з найпотужніших  партнерів. І якщо в мирний час позицію Угорщини, яку вона пояснювала захистом прав нацменшин, у трансатлантичних структурах ще якось толерували, то під час війни, яка загрожує всьому європейському континенту, їй було важко знайти пояснення.

Право вето проти політичної волі

Подолати вето країни неможливо, адже всі рішення в НАТО ухвалюють консенсусом. Проте у Брюсселі не дали офіційних пояснень, як саме після шести років угорської блокади вдалося знайти рішення, що дає змогу зібрати повноцінну зустріч Комісії Україна — НАТО попри вето Будапешта.  Деякі експерти припускають, що це стало можливим завдяки певним процедурним тонкощам у діяльності Альянсу. Проте схоже, що завдяки політичній волі вищого керівництва НАТО.  Адже в межах свого мандата Генеральний секретар НАТО має змогу в односторонньому порядку скликати засідання Комісії Україна — НАТО без обов’язкової одностайності. І цим правом на противагу угорському вето Генсек Альянсу міг скористатися і раніше, але вирішив вдатися до нього саме зараз.

Імовірно, до такого рішення Єнса Столтенберга змусила ситуація на полі бою, де, як не раз казав він сам, «на нас чекають вирішальні тижні й місяці». І якщо досі для обговорення термінових питань дипломатичного та військового характеру було достатньо зустрічей між представниками України й НАТО на рівні, нижчому за міністерський, то тепер цього вже недостатньо. Звичайно, ніхто не очікує, що розблокування діяльності Комісії Україна — НАТО спричиниться до кардинальних змін чи стрімкого вступу нашої країни до Альянсу. Проте рішення Єнса Столтенберга  стало потужним сигналом від Альянсу, що він готовий співпрацювати з Україною в напрямі її інтеграції тісніше. 

Блокада триватиме

Під час пресконференції Єнс Столтенберг дав зрозуміти, що й надалі має намір своїм виконавчим рішенням обходити вето Угорщини, щоб збирати засідання Комісії Україна — НАТО.  І це означає, що Альянс розглядає Україну як довгострокового партнера, невід’ємну частину євроатлантичної безпеки. З іншого боку, це стало чітким меседжем Будапешту, що в НАТО стомилися від намагання угорського уряду поставити свої двосторонні інтереси вище від глобальних безпекових викликів, які зачіпають всіх членів Альянсу.

У Будапешті рішенням НАТО обурились, а міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто терміново вилетів на зустріч з Генсеком НАТО після того, як стало відомо, що засідання комісії відбудеться. Підсумки зустрічі Сіярто довго не коментував, а потім заявив угорським ЗМІ, що Будапешт блокуватиме будь-які важливі кроки України, спрямовані на зближення з НАТО і ЄС, доти, доки права угорської нацменшини не гарантуватимуть так, як це було 2015 року чи раніше.

Експерти застерігають, що Будапешт свою погрозу виконає і використовуватиме право вето як козир для блокування глобальніших рішень НАТО щодо України, для ухвалення яких необхідний консенсус. Варто очікувати, що Угорщина активніше блокуватиме українські питання і на рівні ЄС, де є кілька країн, які її можуть у цьому підтримати. Угорщина це може зробити під час ухвалення нового антиросійського санкційного пакета чи прийняття рішення про надання додаткової військової допомоги Києву в межах Європейського фонду миру або заблокує позитивний висновок про відповідність України критеріям на вступ до ЄС. І це стане ще одним випробовуванням для європейської єдності заради перемоги України.