Щоб про свою бойову роботу хлопці розповіли просто на вогневій позиції, їдемо до них із Дніпра. На дорозі багато техніки, працюють заправки та майстерні, війна майже не відчувається, якщо не звертати уваги на кількість військових машин та наслідки вибухів. Але що далі, то менше стає цивільних автівок, заправок немає, блокпостів більшає. Остаточно про наближення лінії фронту свідчить те, що мобільний зв’язок зникає, а на узбіччях з’являються остови згорілих машин. Багато покинутих хат, біля частини з яких стоять пікапи на «бляхах». Уся придорожня торгівля ведеться із причепів чи вагончиків, щоб у разі небезпеки швидко знятися й переїхати далі в тил.
Особливості бойової роботи
Ми чекаємо єгерських десантників у призначеному ними місці. Коли сутеніє, чекаємо густої темряви, бо так заїжджати на позиції безпечніше. Нарешті з’являється бусик, водій показує їхати за ним, і ми вирушаємо. Нічні прифронтові дороги живуть бурхливим життям, бо саме під прикриттям темряви оживає наша логістика. Дороги, путівці, їдемо полем. Згодом нам показують, де можна залццишити машину, бо далі — пішки. У темряві добре чутно канонаду. Фронт уночі не спить.
Як розповідають зенітники, нас вони запросили на більш безпечну позицію, а не на ту, над якою постійно висять ворожі FPVдрони. Їхати туди — великий ризик, тож бійців там зміняють нечасто. Але і тут воїни дотримуються маскування. Бачимо кулемет, схований у кущах, вхід під землю теж помітиш не одразу. Якраз пройшли перші осінні дощі, тому сходи слизькі, а на берці налипає багно кілька пальців завтовшки. Спускаємося вниз і бачимо під землею ціле мереживо коридорів та кімнат. Зенітники пояснюють, що зайняли опорний пункт однієї з тилових ліній оборони. Тут в них і місця для сну, і невеличка кухня, і штаб.
Один з бійців на ім’я Тарас розповідає нам про особливості своєї бойової роботи.
«Щоразу «шахеди» летять порізному. Бувало, вже о восьмій вечора починали, але частіше — з півночі й аж до ранку. Нещодавно працювали о 5.30, вже бачили їх не в нічний приціл, а очима. Летять здебільшого «шахеди», бувають «гербери», а вдень переважають розвідувальні «крила». На озброєнні у нас кулемет Browning, куля якого може летіти до чотирьох кілометрів, але прицільна дальність — приблизно два кілометри. На кулеметі встановлено електронний приціл з тепловізором, який дає змогу наводитися на ціль в темряві», — каже зенітник.
Доки в нічному небі спокійно, розпитуємо, як Тарас потрапив в армію. Виявляється, що він ще 2019 року підписав контракт, а з перших днів повномасштабного вторгнення вже був у строю.
На позиції хлопці загалом працюють трійками. Один сидить під землею і спостерігає за ситуацією на планшеті, куди надходить інформація про всі виявлені повітряні цілі. Ще один чергує біля кулемета, щоб за необхідності швидко прицілитися і відкрити вогонь. А третій відпочиває. За дві години вони змінюють один одного.
Тим часом помічаю серед автоматів гвинтівку. Виявляється, вона призначена для ураження FPVдронів ворога і є в кожному зенітному розрахунку.
Трохи нетипова ніч
«Увага: один із «шахедів» повернув у наш бік», — чуємо застереження.
Боєць, що чергує нагорі, миттю прибирає гілки від кулемета і готує зброю до роботи. Поступово стає чутно бридке деренчання «шахеда», але він ще далеко. Утім звук поступово дужчає і наближається. Зенітник вмикає приціл і починає ним сканувати нічне небо.
«Потрібно бути дуже уважним, бо на таких відстанях «шахед» у прицілі має вигляд маленької цяточки, яку можна й не помітити», — коментує Тарас.
«Хлопці, він наближається! Пильно дивимося!» — голосно озивається зпід землі боєць Артем.
Тарас уже водить кулеметом по небу, але очікувана цяточка на прицілі так і не з’являється, хоча «шахед» дедалі ближчає і гарчить майже в нас над головами.
«Ми чуємо звук, але поки він до нас дійшов, «шахед» уже багато пролетів, тому треба дивитися на випередження. Проте зараз нічого не видно. Він іде вище від хмар», — зітхає Тарас.
Зенітник наполегливо шукає ціль, але вогонь поки що не відкриває. Навіщо? Адже без візуального спостереження це буде марна витрата набоїв.
«Все, пролетів!.. Бачите, інші вогневі групи теж не стріляють. Бо ціль понад хмарами, не видно», — підсумовує Тарас, але позицію не полишає, бо трапляється, що «шахеди» кружляють колами і можуть повернутися.
І справді, не чути жодної черги із сусідніх позицій. «шахед» пролетів, однак тепер його спробують зупинити в тилу. Бійці чекають далі, бо зазвичай ворожі БпЛА йдуть чередою. І незабаром Артем гукає, що летить ще один «шахед», а невдовзі його стає чутно. Тарас знову чатує біля кулемета і сканує небо прицілом. Бридке деренчання ворожого БпЛА ближчає. Але й цього разу помітити його за хмарами не вдається. Жодної цятки на прицілі, а клятий «шахед» неквапливо пролітає далі.
«Сьогодні нетипова ніч, бо зазвичай ми б вже працювали. Для нас ті «шахеди» не страшні, бо ми під землею. А ось для мирних міст це велика небезпека. Дуже шкода, що не вдалося його збити. Проте росіяни хитрі, вони часто посилають вперед одну ціль, яка літає над позиціями й виявляє наші вогневі групи. А наступні «шахеди» вже запускають в обхід. І літати вони стали вище, щоб нам важче було їх діставати», — знову пояснює Артем.
Невдовзі летить вже третій «мопед». Кулемет знову грізно дивиться в небо, але і цього разу хмари приховують небезпечну зброю загарбників. Хлопці навіть кажуть, що давно вже не було таких ночей, щоб вони зовсім не відкривали вогонь. Нам усім, схоже, не пощастило.
Прощаємося з бійцями, бажаємо, щоб до ранку хмари розійшлися. Десь опівночі проїздимо Павлоград і бачимо кілька потужних вибухів. Спалахи, потім звуки. Кожен «шахед», якого не збили на лінії бойового зіткнення або в тилу, становить велику небезпеку. Саме тому бригади спрямовують значні людські й технічні ресурси, щоб намагатися перервати політ «мопедів» якомога раніше. На жаль, не завжди це вдається, але страшно уявити, наскільки більше було б вибухів у тилу, якби не щонічна напружена робота наших зенітників.
Владислав ІВЧЕНКО,
АрміяInform, онлайнвидання Міноборони
Ми в Google+