У Черкасах диспетчери отримують майже 300 викликів за день, 15% із них — виїзди в райони. Однак через нестачу автомобілів тим, у кого ситуація не критична, доводиться чекати. А це робити не завжди можна.

Як розповів заступник директора профільного департаменту облдержадміністрації Олег Найдан, області потрібно щонайменше 162 спецавтомобілі, а є — 131. 20 із них треба списати, 29 експлуатують понад 10 років, тому діє лише 82 на 100 бригад.

— На умовах співфінансування на 2017 рік заплановано придбати 29 автівок для обласного центру екстреної медичної допомоги. Кошти з обласного бюджету передбачено в повному обсязі, на місцях — тільки в Канівському районі, — зауважив Олег Найдан.

Останні 40 автівок область придбала за державні кошти ще 2013-го. Відтоді автопарк не оновлювали. Отримати нові швидкі можна за гроші обласної програми з розвитку медицини на 2017—2020 роки. Проте до фінансування мають долучитися всі райони й міста.

Як же бути зі щоденними екстреними ситуаціями, які передбачити неможливо — ДТП, інсульт, інфаркт, апендицит тощо?

Чотири роки тому службу екстреної медичної допомоги об’єднали в одному обласному закладі. Тоді запрацювала й державна програма оновлення автопарку. За бюджетний кошт закупили карети швидкої допомоги, які розподілили в кожному регіоні залежно від кількості населення. 2014-го Черкащині передали спочатку 37 автомашин, а потім ще дві з числа із закуплених для Криму.

Нині в області працює 100 бригад швидкої, з них 20 — у Черкасах. Автомобілів недостатньо, бо для 1,25 мільйона населення області має бути 125 бригад. Стільки ж має бути справних автомобілів. Тим часом машини ламаються, потрапляють у ДТП, їх треба щомісяця ставити на плановий техогляд. Реально в роботі — 82. У святкові дні на чергування може виїхати щонайбільше 80 бригад.

Окремі райони знаходять фінанси на придбання техніки. Частину коштів обіцяє надати обласна рада. Однак якщо цього року, кажуть медики, не придбають принаймні 20 автомобілів, область змушена буде перейти на обслуговування тільки 50 бригадами, а обласний центр — дев’ятьма. Це означає, що виїжджати доведеться тільки на екстрені виклики.

До недостатнього технічного забезпечення бригад швидкої додаються ще й непрофільні виклики. Їх майже 60%. Через них медики не встигають туди, де насправді потрібні, бо бригади роз’їхалися, приміром, міряти тиск чи температуру.

Тим часом за видатками минулого року функціонування однієї бригади обійшлося платникам податків у мільйон гривень, а один її виїзд — у 380 гривень. Тому поки українське законодавство тільки пробує рівнятися на зразки європейського, лікарі швидкої допомоги закликають пацієнтів бути більш свідомими.