На блокпости ВСУ усе частіше приходять перебіжчики. Двоє чолов’яг, які служили в незаконних військових формуваннях, днями пробралися в Золоте. Кажуть, що нікого не вбили, крові на них немає. Оперативники СБУ, які проводили щодо них фільтраційні заходи, спробували розібратися з мотивами, які змусили цих людей спочатку податися в проросійські терористи, а потім дезертирувати з лав бойовиків.

Молодший, 26-річний перебіжчик, виявився родом з Брянки. До війни встиг двічі відсидіти за крадіжки. Одружений. На початку АТО разом з дружиною подався до Росії. Але торік у грудні повернулися, «бо незабаром мала народитися дитина». Роботи на окупованій території молодий татусь не знайшов і подався туди, де обіцяли платити, — в «козачий полк імені Платова». Стояв на блокпосту. Гроші не платили, лише обіцяли. На новорічне свято випив, та так, що лежав на «варті». За це «отаманша» Ірина відправила в КПЗ, де козаки «виховували» ременем десять днів. Як звільнився — кинув на блокпосту посвідчення.

«Кажу: передайте, що більше служити не буду. Розчарувався. Бо не платять і нічим не заохочують», — розповідає брянківчанин. На початку квітня вирішив йти «здаватися» на блокпост української армії.

Старший, сорокарічний мешканець Красного Луча, має специфічний життєвий досвід — 11 років відбув за умисне вбивство. На грудях «наколка» з нацистським орлом і свастикою. На пам’ять про зону чи про «боротьбу з фашизмом» на Донбасі?

Звільнився влітку 2014 року, і давній приятель одразу запропонував приєднатися до «ополченців». А ще за кілька місяців колишньому в’язню запропонували поїхати вчитися в РФ, до Єйського вищого військового авіаційного училища, яке колись вважалося престижним вишем. Виявляється, тепер на його базі російські офіцери проводять 10-денні курси для колишніх (і тільки) кримінальників з Донбасу.

«Нас розділили на групи: «ПЗРК», «Стріла-10» та «механіки-водії». Я навчався за спеціальністю «Стріла-10», оператор-командир», — зізнається 40-річний краснолучанин. Здобувши «освіту», він служив у «ППО» сепаратистських угрупувань в Красному Лучі. У місті, де люди голодують, отримував платню за службу в доларах. Але, як він каже, вибухнув «чоловічий конфлікт» і довелося «згадати та випробувати звичаї й звички зони».

«У «ЛНР» взагалі п’янки й бійки регулярні. Тож я й розчарувався в ідеї Новоросії», — каже колишній убивця — «оператор-командир».

Перебіжчики запевняють, що серед бойовиків багато людей, які хотіли б скласти зброю та перейти на територію України.

…Важко сказати, чи радіють українські військові таким перебіжчикам, але їхнє рішення дуже грамотне. Законодавство України звільняє таких людей від кримінальної відповідальності, якщо вони не вчинили інших злочинів.

Євген БАНДУРКО
для «Урядового кур’єра»