На те й погорільці — будуємо хатку.
Над хаткою небо.
А знов голубе.
Найвище уміння —
почати спочатку
життя, розуміння, дорогу, себе.

Ці проникливі поетичні рядки Ліни Костенко, використані у виданні, про яке йдеться, для багатьох переселенців, точніше внутрішньо переміщених осіб, віднедавна немов неофіційний гімн. Адже внаслідок гібридної війни Росії проти України сотні тисяч людей з Донбасу та Криму були змушені залишити рідні домівки і обживатися на нових місцях. По-різному склалися їхні долі: одні зберегли свій фах і улюблену справу, а хтось змушений був починати все з самісінького початку — з нуля. Вони абсолютно різні, але всіх об’єднує найголовніше: стійко переживаючи бездомів’я і всі кола «переселенського пекла», люди не зневірилися, не опустили рук, а наполегливо шукають і знаходять шляхи розв’язання проблем, що їх невтомно підкидає життя. Саме про таких людей, які стали прикладом для інших земляків, котрих, на жаль, теж не бракує, — зневірених, розповідає збірка нарисів «Знедолені? Нездоланні!», видана Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика за підтримки Інтерньюз-Європа в межах проекту Інтерньюзу в Україні.

Як розповідає автор ідеї проекту виконавчий директор Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Світлана Єременко, задум підготувати книжку про згадану категорію людей з’явився після круглих столів, проведених торік у  Краматорську, Сєверодонецьку, Запоріжжі, Харкові, Херсоні, Одесі. «Ми звернули увагу на те, що у всіх цих регіонах люди зауважували: журналісти чогось не пишуть про успішних переселенців, про тих, хто вистояв, започаткував бізнес, допомагає іншим і не просить милостині у держави. Я зрозуміла, що дуже важливо розповісти про цих чудових людей: сильних, мужніх, стійких, оптимістичних».

До збірки увійшли 15 зворушливих історій про недавніх жителів Донбасу та Криму, які вимушено переїхали до центральних, західних, північних чи південних регіонів України. Описати їхні минулі й сучасні перипетії як непрості випробування взялися журналісти із Сум, Чернівців, Львова, Вінниці та Києва. Їхні творчі зусилля увінчалися успіхом. І тому з виходом видання у світ тимчасово переміщені особи отримали своєрідну інформаційну підтримку. А ще книга нарисів стала переконливою відповіддю тим «доброзичливцям», хто пошепки і вголос сичить про переселенців як безнадійних жебраків та неабиякий тягар для держави.

Насправді це не так, бо більшість із знедолених не утриманці, а працьовиті і творчі люди, які завдяки патріотизму, своїй стійкій життєвій позиції та професійному хисту стали підтримкою для держави у цей непростий для неї час. І в цьому, мабуть, найбільша користь і перспектива гуманітарного проекту.