Тернопільська бібліотека для дорослих №4 — міський етноцентр — продовжує свою роботу як просвітницький та культурно-мистецький осередок міста. Цього разу тут вирішили запросити у фольк-історичні мандри. Ні, не помилуватися мальовничими краєвидами краю, а пройтися матеріалами колекцій жителя княжого міста, а нині райцентру Теребовля Василя Венгера. Тут збирач предметів побуту й одягу українців, а також нумізмат працює в газовому господарстві, давно звив сімейне гніздо, виховав шестеро дітей, бавить онуків. Тепер усією своєю великою родиною доводить, що козацькому роду нема переводу. Василь Петрович народився в Храбузній Зборівського району. З малих літ виростав на піснях, легендах про славну перемогу козацького війська гетьмана Богдана Хмельницького під час Зборівської битви у серпні 1649 року. Тож, мабуть, і не дивина, що захопився добою козаччини, почав збирати й систематизувати історичну інформацію про ту добу та картини, які відображають-відтворюють героїчне минуле і давнє українське життя.
Каже, поштовхом до цього стала копія картини
С. Васильківського «Побачення», яку друзі подарували йому на весілля. Її Василь Венгер представив і на нинішньому своєму вернісажі. У його зібранні полотен козацької тематики назбирається понад сорок. Є серед них копії відомих художніх творів і авторські роботи Миколи Шевчука, Ярослава Барана, Марії Ворончак, Ігоря Фучили.
Звісно, краєзнавець і колекціонер не міг не представити муляжі козацької зброї. Але знову ж таки йдеться не про мушкети, рушниці, аркебузи чи якусь іншу вогнепальну зброю, а про своєрідну — бойові: булава, ціп і сокира. Розмаїті історичні довідкові матеріали, а також дослідження Василь Венгер систематизував у чотирнадцять папок. Ось перегортаю деякі з них: «Богдан Хмельницький та його доба», «Мати — Січ, батько — Великий Луг», і постають розповіді про козацьких гетьманів, полковників, ватажків народних повстань. Окремий розділ досліджень присвячено гетьману Пилипові Орлику та його першій у світі Конституції. У зібранні колекціонера є багато ілюстроване видання з текстом цього конституційного акта, видане вже за часів незалежної України.
Козак без пісні, кобзи чи бандури ніколи не був. Василь Петрович уже 30 років виступає у відомій Струсівській заслуженій капелі бандуристів України «Кобзар». Пригадав концерт, який давали на початку 1990-х на Хортиці. В одній із пісень звучали слова «кругом Січі Запорозької москаль облягає». Зал заплакав, після виступу підходили запоріжці та дякували, що «нагадали їм, що вони все-таки козацького роду». Одначе це не сподобалося місцевій владі. «Саме через те, що наші очільники не доносили історичної правди своєму народові, не звернули своєчасно увагу на розгул проросійської пропаганди у державі, маємо нині такі страшні події на Донбасі», — переконаний Василь Венгер. А на відкриття фольк-історичних мандрів він запросив знаних на Тернопільщині бандуристів Марію Євгеньєву та Дмитра Губ’яка.
Збирач народних раритетів представив і старовинні українські тарелі, грошові знаки та нагороди різних часів і країн. Оглядачі нумізматичної колекції обов’язково запитують про давній гаманець. І дізнаються, що його носила понад двісті років тому одна вельможна пані в Галичині.
А ось українські народні костюми, сорочки, які виставив колекціонер, носили його мати, бабуся, односельчанка, які їх власноруч і вишили.
Можна з впевненістю сказати: Василь Венгер воістину збирач українськості. І як влучно зауважила у своєму виступі під час відкриття заходу просвітянка Дарія Чубата, у його сповіді дзвонів і шабель є так багато любові до ближнього, до України.
Ми в Google+