У Музеї історії Луцького братства cеред врятованих від тліну і повернутих до читача за допомогою сучасних технологій старовинних книг — найвідоміші українські й волинські рукописні пам’ятки. Зокрема перша точно датована книга Київської Русі — Остромирове Євангеліє, у 1056–1057 роках створене на замовлення новгородського посадника Остромира-Йосифа. Він походив із впливового волинського боярського роду Добрині Малковича — рідного дядька хрестителя Русі рівноапостольного Володимира Великого.

— Ця писемна пам’ятка, переписана зі старослов’янського оригіналу для новгородського очільника дияконом Григорієм, — шедевр мистецтва часів Київської держави, — наголошує провідний науковий співробітник музею, завідувач відділу «Музей історії Луцького братства» Олена Бірюліна. — Символічно, що поряд з ним наші відвідувачі бачать фототипічне відтворення ще двох врятованих для наступних поколінь рукописних книг епохи князя Любарта Гедиміновича — Євангеліє другої половини XIV століття та Луцький Псалтир 1384 року. Стараннями волинських церковних і державних діячів їх також перевидано, вони поповнили наукові бібліотеки і стали доступними широкому загалу.

Як підкреслює дослідниця, завдяки записам на полях цих свідків минулого вдалося дізнатися про деякі незрозумілі сторінки історії Волині. Запис переписувача Луцького Псалтиря «катерининського попа Івана» вказує наприклад на дату смерті «великого князя Дмитрія (Любарта) Гедиміновича». Донедавно з інших джерел вона була не відома, і минулими роками навколо неї сперечалися професійні історики.

Важливий момент — волинські стародруки у збереженні історії й культури сучасного українства. Зокрема істотна роль у вітчизняному культурно-мистецькому житті волинських рукописних книг. Найперше — Євангелій: Добрилового (1164), Волинського (1270–1280-ті), Холмського (кін. XIII ст.), Жидичинського (1491), Ратенського (кін. XV–поч. XVI ст.), Турійського (кін. XV–пoч. XVI ст.) та втраченого Загорівського Апостола 1554 року. Багату орнаментику його, до речі, виконував той самий(!) майстер, який згодом оформляв молодше за віком (1556–1561) Пересопницьке Євангеліє.

Деякі книги волинського походження містять важливу для волинян інформацію. Зокрема, про «житіє» знаменитого руського митрополита з Волині Петра Ратенського.

Оригінальні рукописні документи музейного зібрання. Наприклад, акти XVI–XVIII ст. українською й польською мовами, що походять з архіву волинського шляхетського роду Єло-Малинських.

— Окремі з них, українськомовні, красивого «луцького» письма, привертають особливу увагу. Бо містять, наприклад, автограф луцького судового писаря Івана Виговського, майбутнього українського гетьмана, — Олена Бірюліна підводить до взятого у рамку під склом автентичного документа. — Ось подивіться: у цьому місці він розписався, що звірив текст документа з оригіналом. Важливе місце в музейній колекції займає й невелика підбірка кредитно-боргових розписок, що мають стосунок до волинського шляхтича Данила Братковського, польськомовного українського поета-сатирика. У 1702 році на луцькій площі Ринок його стратили за рішенням військового трибуналу — за відстоювання перед поляками інтересів місцевої людності.

Луцьке братство — велика організація, що об’єднувала свого часу волинян на засадах збереження самоідентичності й моральної та матеріальної взаємодопомоги. Саме в луцькому братському Хрестовоздвиженському монастирі — мурованій пам’ятці XVII—XVIII століть — побачила світ перша надрукована у Луцьку книга «Лямент».

Органічною частиною відкриття власної історії стала для волинян і гостей області цікава розповідь про рукописний архів музею Луцького братства, його сучасні традиції, зокрема поминати імена всіх відомих братчиків у братському храмі.