Художник-жовтень традиційно змушує волинян, як і всіх українців, милуватися різнобарв’ям осіннього листя.
Сором’язливий багрянець червоних дубів, полум’я у кронах осик, насичений жовтий лист ясенів, бурий покрив лип, що вже вдосталь наїлися вуглецю, рум’янець чорноплідної горобини та переорана рілля, яку акуратно вкривають золоті монетки з беріз, — картинки звичні. А ось квітування кінських каштанів на початку жовтня довелося побачити вперше!
Ніжна зелень п’ятипалих листків та акуратні свічечки їхніх квітів нині прикрашають кілька дерев, що висаджені вздовж вулиці, що носить псевдонім славетного Клима Савура — командира УПА-Північ Дмитра Клячківського. Тут, біля міської газонаповнювальної станції, перехожі, а то й автомобілі призупиняються раз у раз, аби помилуватися незвичним видовищем.
Знайомий біолог розповів, що таке дедалі частіше стається нині в Україні через невеличкого, але надзвичайно агресивного шкідника — мінуючу міль каштанів. Саме через її «міни»-ходи листя цих природних очисників повітря починає буріти і опадати ще в серпні. Таким чином, для досить складного біологічного механізму дерева створюється ілюзія приходу осені. За якою нібито приходить і час перепочинку — зима. А оскільки й викликана діяльністю шкідника «осінь» настала раніше, то з часом зимового відпочинку дерево виявляється «збаламученим». Ось і сприймає теплі дні жовтня як тепло, яке щорічно приходить у… квітні.
За іншою версією, таке цвітіння відбувається через поступову зміну нашого клімату, порушення температурного режиму та нестачу вологи. Тоді, переконують деякі фахівці, не всі бруньки дерева навесні розвиваються, і деякі з них впадають у стан спокою. А восени, коли землю щедро зволожать дощі, поряд із літніми плодами з’являються й жовтневі квіти…
Інформація про незвичну аномалію в житті цього дерева вже з’явилася з Рівного, Вінниці, деяких інших міст. Її супроводжує тривога: «Що буде з такими деревами далі?»
Звісна річ, таке цвітіння сили перед зимовими випробуваннями каштанам не додає. Бо запас поживних речовин, що були накопичені у їхніх бруньках та гілках, виявляється витраченим на фальстарт поневолі…
І тут людина може зайняти дві позиції. При першій — у стовбури каштанів слід робити вартісні ін’єкції отрутохімікатів, що вбиватимуть мінуючу міль. Це вже практикується в деяких країнах Євросоюзу. При другій — усе слід залишити так, як є, і довіритися матінці-природі. Адже свою селекцію, що може тривати і тисячоліття, вона робить зокрема й у такий спосіб. А нагородою у ній буде саме життя.
Маловідомий факт: на нашій планеті нині є, як вважають фахівці-біологи, від 5 до 10 мільйонів (!) видів різних організмів. У тому числі, звісно, і тисячі й десятки тисяч різноманітних вірусів, бактерій, грибів. І щодня щонайменше один біологічний вид зникає. Назавжди.
На відміну від морської корови Стеллера, що важила до десяти тонн і впродовж 27 років з моменту її відкриття експедицією Вітуса Берінга у 1741 році була знищена моряками при заготівлі жиру та м’яса, що нагадувало яловичину, цих утрат ніхто не помічає.
Тому осінньому цвітінню кінських каштанів — хоч би яким романтичним це видавалося на перший погляд — радіти не треба. І не тільки через те, що вони — симпатичні дерева й усталений символ нашої столиці. Бо якщо це дерево зникне у Києві і з вулиць тисяч інших міст, його буде просто по-людськи жаль!..
Ми в Google+