Олександр МОСКАЛЕЦЬ
для «Урядового кур’єра»

Зокрема, 28 травня у приміщенні Євангелічної лютеранської церкви Святої Катерини пройшов концерт духовної музики. Він був шостим із дев’ятнадцяти заходів фестивалю.

Справжньою бомбою програми стало «Болеро» для віолончелі та струнних литовського композитора Відмантаса Бартуліса, уродженця Каунаса (автор був присутній у залі). Цей твір виконав віолончеліст Сергій Козаков у супроводі Національного камерного ансамблю України «Київські солісти» під орудою Юрія Літуна. Електричні розряди початкових реплік оркестру, розділені напруженими паузами, буквально шокували зал. Далі перед слухачами розгорнулося звукове полотно, яке поєднувало в собі риси барокової музики найвищого гатунку та сучасні засоби композиторського мислення. З кожним тактом аудиторія розуміла, що ця музика — про нас! Про нашу скорботу й сльози, про смерті численних українців, які загинули в кількох кроках від кірхи. Саме тому після виконання «Болеро» Бартуліса глядачі влаштували овації з нескінченними криками «браво». Катарсис, пережитий у ті хвилини, надовго запам’ятає кожен з відвідувачів концерту.

Можна було б запитати, чому цей захід названо «концертом духовної музики»? «Болеро» та деякі інші твори, які прозвучали того вечора, цілком можна віднести до світських. Наприклад, «Елегію» для струнних, яку задумав Іван Карабиць і після його смерті завершив Валентин Сильвестров. Але будьмо певні, що пам’ять, скорбота та висока духовність є саме тими рисами, які відрізняють духовну музику від світської. Отже, помилки не сталося.

Перший відділ концерту завершив твір ще одного литовського композитора Альгірдаса Мартінайтіса «Vigilate et orate (from Pieta)» для мецо-сопрано та струнних. Його назва перекладається з латини як «Пробудіться й моліться». Солісткою була співачка Наталя Руда. Автор є лауреатом Національної премії Литви та Премії Св. Христофора.

Не можна не сказати і про виступ знаної київської композиторки Вікторії Польової — «Голос, що тане» на вірші Джона Мільтона. Він відкрив другий відділ концерту. Цей твір створено для голосу, що імпровізує, флейти і струнних. Солісткою виступила Назгуль Шукаєва. Назгуль показала фантастичні можливості людського голосу, імітуючи усі можливі звуки — від щебетання пташок до шаманських наспівів.

Завершила концерт «Missa movere» для мішаного хору та струнних Віктора Степурка, присвячена пам’яті відомого музичного критика Катерини Берденникової. По суті це католицький реквієм, написаний на канонічний латинський текст. Твір прозвучав у виконанні Камерного хору Київського інституту музики ім. Р. М. Глієра (диригент та художній керівник — Зоя Томсон) у супроводі того ж таки оркестру. Степурко, відомий своїми духовними хоровими творами, цього разу перевершив себе. Раніше ця меса звучала лише під акомпанемент рояля. Але цього разу здавалося, що під час виконання незримий білосніжний янгол огортав своїми крилами усіх присутніх. Багато хто в залі плакав…

Не думайте, що цей концерт став кульмінацією згаданого фестивалю. Кульмінацією був майже кожний із концертів! Особливо вражає те, що у програмі цьогорічних «Музичних прем’єр сезону» були рубрики «Назустріч фестивалю» та «Післямова». Себто організатори заявили про надлишок ідей, про велику кількість музики, яку варто показати столичному слухачеві. А ще будьте певні, хоч би там як, у травні 2015-го ми знову ходитимемо на концерти ювілейного XXV фестивалю «Музичні прем’єри сезону». Саме на це налаштовані його організатори — голова Київської організації Спілки композиторів України Ігор Щербаков та співголови оргкомітету фестивалю Анна Гаврилець і Олесь Журавчак.