У Теребовлі, де крізь віки лине княжа, козацька, стрілецька та повстанська слава, забив метроном хвилиною мовчання за полеглими героями новітньої України — майданівцями й тими, хто навічно поліг від рук терористів і сепаратистів на східних та південних наших землях. Їх тут згадували, вшановували їхню пам’ять. А ще урочисто відкрили монумент Героям Майдану.

Олег Уруський помітно хвилюється, зізнається, що ця подія знову повернула його на столичний Майдан, у страшні та пекучі лютневі дні, коли снайперські кулі невмолимо забирали життя учасників Революції Гідності. Він був у лавах 14-ї сотні, з 18 на 19 лютого його, так би мовити, плацдармом стала територія навколо пам’ятника засновникам Києва. Каже, Бог милував, він повернувся на рідне Тернопілля.

Пан Олег разом із багатьма майданівцями взявся за справу честі — вшанувати у камені пам’ять своїх побратимів. Їх активно підтримала місцева влада, громада. У парку, на місці зведення пам’ятника Героям Майдану, провели кілька толок усім, можна сказати, містом. З пожертв — і кількадесят тисяч гривень на спорудження монумента. Із конкурсних творчих проектів вибрали роботу знаного в краї митця Миколи Шевчука. Автор зауважує, що у скульптурній композиції втілив не лише власні міркування, а й понад двадцять пропозицій, які внесли майданівці, настоятелі церков, громадські діячі. Виготовили пам’ятник із каменю-пісковику, який добували в Теребовлянському районі у селі Слобідка Янівська, де, до слова, торік пан Микола зорганізував всеукраїнський симпозіум скульпторів.

Як на мене, пам’ятник у Теребовлі увібрав у себе всі символи Майдану. Тож погоджуюся з думкою Миколи Шевчука, що монумент цей можна читати, мов розгорнуту книгу. На п’єдестал вічності, пам’яті та глибокої вдячності піднялися три постаті з різних поколінь, що твердо стоять на слові «Воля». А далі його доповнює: «Честь, гідність, правда, справедливість, надія, майбутнє» — сім, кажучи словами автора скульптури, слів, сім пострілів, сім прагнень, сподівань на добру долю наших дітей і внуків. На лелечому ж крилі викарбуване гасло-ствердження «Герої не вмирають». Три птахи, що здійнялися у небо, — це їхні чисті душі, які вони віддали, як співається у відомій стрілецькій пісні, за Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ.

Герої тримають у руках щити: один княжий з образом архістратига Михаїла з вогняним мечем, другий — самооборони, на якому зображено герб і вибито Шевченкові слова «Борітеся — поборете, вам Бог помагає», які читав на барикадах Сергій Нігоян.

Принагідно зазначити, що героїчних і мужніх майданівців на Тернопіллі вшановують у назвах вулиць, алей, у пам’ятниках. Площа Героїв Євромайдану вперше в Україні з’явилася саме в Тернополі. Тут мають спорудити і монумент, тому в арт-галереї виставили на обговорення громадськості 15 конкурсних робіт. Відкрили ж у краї перший пам’ятний знак на честь Небесної Сотні у квітні в с. Божиків Бережанського району, а у Вищих Луб’янках на Збаражчині — березовий хрест. У старовинному Збаражі освятили пам’ятну стелу.