«Тут вдячними нащадками буде споруджено пам’ятник жінкам Донбасу, які здійснили трудовий подвиг під час відбудови вугільних шахт, зруйнованих у роки Великої Вітчизняної війни». Такі слова викарбувано на камені, встановленому в центрі Донецька ще у 2007 році, який досі називають німим докором керівникам місцевої влади і тутешніх вугільних шахт. Усі попередні спроби здійснити задумане досі виявилися безрезультатними, хоч свого часу в місті вже навіть провели серед митців конкурс на кращий проект пам’ятника. 

А недавно ця ідея здобула підтримку голови Донецької обласної державної адміністрації Сергія Тарути, який на зустрічі з активом ветеранської організації пообіцяв не тільки у цьому році нарешті встановити монумент, а й профінансувати його зведення за рахунок особистих коштів. «Ці жінки залишили помітний слід в історії Донецької області, і ми зобов’язані відзначити це, — переконаний він. — Ми гідно вшануємо пам’ять жінок-шахтарок, які рятували наше вугілля в часи воєнного лихоліття». 

Відразу після звільнення Донбасу восени 1943 року та у перші післявоєнні роки через нестачу чоловічих рук на шахтах краю працювали майже 250 тисяч жінок. Старожили досі пам’ятають суто місцевий зразок усної народної творчості: «Чоловік у бій, дружина — у вибій». І саме завдяки зусиллям шахтарок невдовзі вугільні підприємства тодішньої «всесоюзної кочегарки» піднімали на-гора навіть більше палива, ніж у передвоєнні роки. Тому закономірно, що серед всіх понад 46 тисяч осіб, які нагороджені  медаллю «За відновлення вугільних шахт Донбасу», більш як половина — жінки-шахтарки.