Ви нас не забувайте. Ми живі

Останній серпневий понеділок зустрів мене прохолодою, але незважаючи на ранню годину у центрі Києва гуртувались люди. В моїх руках був список людей, які зрозуміли, що та війна, якої в столиці не чутно, розриває серця і душі людей, які  живуть у ній і яким так хочеться подарувати частинку себе, своєї творчості. Проглядаючи список очі мимоволі зупинялись на доволі знайомих прізвищах: Інеса Братущик та Орест Хома, кобзар Василь Лютий, Володимир Смотритель, тріо «Гонта», письменник Олександр Шугай, поет Артем Полежака, співачка Оксана Муха та ще десятки не відомих мені людей.

Цього ранку було страшно, адже ніхто не знав, що нас чекає за умовною лінією «не війни». Та попри цю невизначеність, у певне місце, де вже стояли автобуси, підходили люди. Кожен з них боявся не смерті, а погляду солдатських очей. Першого слова перед аудиторією, якої у кожного з них не було.

А потім була дорога. Автобуси накручували на свої спідометри кілометри українських доріг Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської областей. Згодом до них приєднався автобус з артистами камерного оркестру Волинської філармонії та квартет «Автограф».

І от перша військова частина. Перші зустрічі з бійцями і добровольцями, з тими хто вже побували в зоні бойових дій, і тими, що тільки туди збиралися. Та даремними були побоювання – з першого акорду митці і військові ставали одним цілим, де вмить вибухало енергетичне силове поле любові до рідної землі, готовності стати на її захист.

А потім були сльози туги за домівкою, коли зачитували листи, які написали їм, воїнам справедливості, незнайомі вчителі, лікарі, дівчата та діти, з одним – єдиним проханням: «Повернись живим!»

Пісні Інеси Братущик та Ореста Хоми, що виконувались під занавіс, повертали слухачів до рідної сторони, до батьківського порогу, проганяючи з їхніх облич ранню, не по роках суворість і недовіру. Сльози на очах бриніли на обпалених війною обличчях військових при виконанні Заслуженою артисткою України Інесою Братущик пісні про батька. Защиміло у грудях, запахло домівкою та згадалося дитинство при словах «не страшні вже громи, мені тату…», не втрималися і стали на коліна перед виконавицею. 

Хоч і важко було та артисти і музиканти вчились працювати у незвичних для них умовах. У клубі, де інколи зникало світло, в казармах і на плацу, нерідко прямо в полі, зранку, інколи в день, а часом і в вечері. По закінченні концерту ніхто нікуди не поспішав. Щире спілкування, фотографії на пам’ять, автографи від улюблених артистів та  прохання бійців, молодих і літніх добровольців: «Ви нас не забувайте. Ми живі».

Після одного з концертів до нас підійшли воїни, що вже побували в зоні АТО, з їх уст звучали слова вдячності артистам за те, що в цей складний для країни час народ і армія єдині. Але, нічого доброго вони не сказали про владу та депутатський корпус, які в період війни займаються виборами до Верховної Ради України. І попросили передати: «…якщо вони повернуться живими із війни, то зметуть усіх депутатів» не зважаючи на приналежність таких до будь-якої партії, бо вважають недопустимим проводити вибори та ділити владу в цей непростий для країни час. А один із військових керівників пішов ще далі повідомивши, що «знає напевно, що робити, щоб війна закінчилась через тиждень». За його словами це настане обов’язково, якщо до зони АТО будуть призвані діти народних депутатів та самі депутати. Здається ця ідея тішить народ, але всі розуміють, що це неможливо. Хоча «нова» українська влада нам це обіцяла. Прості солдати часом, не розуміють, для чого вони перебуваю там і за що гинуть їхні побратими у донецьких полях.

Насамкінець хочеться таки сказати кілька слів удячності чиновникам. Не зважаючи на скрутні часи, Міністерство культури України допомогло артистам оплатити проживання,  Міністерство у справах сім'ї та молоді  забезпечило транспортом, а  Міністерство оборони України відповідало за координацію руху творчої групи та харчування у військових частинах.

ДОВІДКА. Організаторами та авторами ідеї виступили – Заслужений діяч мистецтв, режисер Сергій Архипчук, арт-директор Оксана Фещак, старший лейтенант, військовий координатор Сергій Громовий.