Шукаючи формулу примирення для буремного сходу країни, фахівці продовжують публічно обговорювати питання, пов’язані з розподілом повноважень різних рівнів влади, а також із тим, як підкріпити їх відповідним фінансуванням.

«Питання розподілу повноважень, разом з тим і відповідальності між різними рівнями адміністрування, дуже щільно пов’язане з економікою та порядком фінансування, — говорить Аугустін Машере, колишній член кантонального уряду Фрайбурга (Швейцарія). — Немає якоїсь єдиної моделі децентралізації влади, кожна країна повинна пройти свій шлях самостійно, набути власного досвіду з урахуванням економічної, політичної й культурної складових».

Що стосується саме економічної складової, то, на думку пана Машере, потрібно враховувати два основні аспекти. Це рівномірний розподіл фінансування й компенсація витрат. «Якщо говорити про досвід Швейцарії, то рівномірне розподілення бюджету має на меті зменшити диспропорцію й нерівність між різними кантонами. У них є різні фінансові спроможності та різне податкове навантаження. Тому щороку уряд країни підраховує, яким є потенціал і ресурс кожного кантону. Заможні кантони спільно з конфедерацією мають фінансувати слабкіші. При цьому в останніх залишається досить велика свобода щодо того, як розпорядитися цими коштами. Також передбачено механізм компенсацій для кантонів, які витрачають багато грошей через певні фактори, на які не можуть вплинути (географічні, соціальні тощо)».

Розповідаючи про реформу місцевого самоврядування в Україні й польський досвід, експерт Ради Європи, радник президента Республіки Польща Павєл Свяневич зазначив, що потрібно забезпечити нейтральність, об’єктивність і стабільність формули розподілу коштів для всіх рівнів влади. І важливо чітко обумовити розподіл повноважень між рівнями місцевого самоврядування та відповідні фінансові ресурси. Особливо в частині, де йдеться про соціальну сферу. «Наприклад, у багатьох європейських країнах центральний уряд відповідальний за початкову освіту, — пояснює він. — Інколи місцева влада забезпечує лише приміщення, інколи зарплатню вчителям чи технічну навчальну базу. Тобто такі речі мають бути чітко визначеними. І розподіл повноважень, коли йдеться про освіту та медичне обслуговування населення, — це найперші речі, які мають бути детально обговорені та прописані в законах».

При відповідному фінансуванні місцева влада (навіть на найнижчому рівні) зможе створити гідні умови для життя людей, упевнена виконавчий директор Асоціації малих міст України Валентина Полтавець. «Термін «федералізація» нині штучно нав’язується окремими політиками, щоб відволікати нас від того, чим територіальні громади давно готові займатися, — наголошує вона. — Нині сільські й міські голови надзвичайно компетентні. Можливо, не всі, але більшість — відповідальні перед своїми людьми. Їх обрали, їм довіряють, вони вміють розпоряджатися ресурсами своєї громади. І вони найбільш вмотивовані розподіляти їх ефективно. Дадуть повноваження, буде сформовано ресурсну базу — територіальні громади, сільські та міські голови обов’язково впораються з поставленими завданнями».

Нині уряд напрацьовує зміни до бюджетного й податкового законодавства, щоб дійсно чітко прописати, які фінансові можливості отримають територіальні громади та як зможуть їх використати. Крім того, напрацьовується законодавча база, яка дасть змогу громадам поєднати зусилля і з точки зору використання бюджетних коштів. За словами заступника директора департаменту регіонального розвитку та проектного управління Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Сергія Шаршова, якщо громади об’єднаються, щоб разом працювати, вони матимуть можливість переходити на прямі міжбюджетні відносини. До того ж упродовж п’яти років така об’єднана громада матиме право отримувати з бюджету додатково субвенцію на відбудову доріг та інфраструктури.