ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Про Івана Марчука створили фотокнигу

Він — народний художник України, лауреат Шевченківської премії – ввійшов у сотню живих геніїв світу. В рідній Москалівці його іменем названа вулиця, а в сузір’ї Тельця світиться його зірка. Та найголовніше — високі звання й рейтинги не викликали у нього погорди, не вплинули на його простоту у взаєминах, на часті зустрічі з рідним Тернопіллям, краянами. Бо він — Іван Марчук. «Я — єсмь! Я — серед вас!» — його життєві засади.

Іван Марчук тяжкої (у значенні — спекотної) літньої пори таки приїхав на Тернопільщину, побував у Москалівці Лановецького району, де народився. Цей музей великого майстра пензля відкрили кілька років тому в місцевій школі. Майже 50 оригінальних робіт виставили тут. «Тішить, що музей прославив моє рідне село, адже сюди активно приїжджають на екскурсії, тут проводять розмаїті заходи», — ділиться думками Іван Степанович.

Поза сумнівом, Іван Марчук уже давно заслуговує музею не лише в Москалівці. Державні мужі не раз обіцяли подбати про створення такого закладу. Нині чує з чиновницьких уст, що «влада завинила перед ним». Зате радіє, що «сьогодні трапилося щастя, що я серед вас», серед своїх друзів, знайомих, серед краян. Вони ж гарний дарунок підготували для нього — видали фотокнигу, яку назвали «Я — серед вас… Іван Марчук і Тернопільщина». Презентували її в арт-галереї обласної організації Національної спілки художників України в Тернополі.

Палітурка книжки сподобалася художнику. Фото з сайту ukrinbank.com

Один з авторів — Богдан Хаварівський — давній приятель художника, зазначив, що «20 років збирав про нього матеріали, відслідковував кожен крок». Богдан Васильович зізнався, що 10 років тому в Державному архіві області зорганізували виставку «Марчук і тернополяни». Тоді Іван Степанович висловив своє сокровенне: ось якби такі світлини склали окрему книжку!

Втілити ці Марчукові побажання Богдан Хаварівський наважився торік. До співпраці запросив знаного у краї фотомайстра, заслуженого журналіста України Олега Снітовського. У фотокнизі вмістили понад 450 світлин, щоправда, не лише Олежчиних, а й інших фотографів, а також архівних документів.

Іван Марчук привіз того дня й кількадесят примірників ще однієї нової книжки про себе «Я — єсмь!» Вона побачила світ у видавництві «Український письменник». Автор — Олександр Климчук.

«Я — єсмь!» — цю фразу Іван Марчук вимовив, як зізнається, після студентського життя. У навчальних закладах «страшенно не хотів бути таким, як усі художники», його «ламали-ламали», але соцреалізм його не приваблював. Коли отримав диплом, творчі «шлюзи» прорвало: малював і малював. «Моя рука, — твердить, — не встигала викладати на папір те, що з мене йшло підсвідомо, інтуїтивно». Так з’явилася його художня серія «Голос моєї душі». Її видатний митець нині визначає головним стовбуром своєї творчості, на якому з роками стали виростати нові гілочки-стилі. Спочатку з’являлися цикли «Пейзажі», «Цвітіння», «Портрети» «Кольорові прелюдії», інші. Створивши «Дев’ять Марчуків», випробувавши різні стилі, технології, він дійшов до десятого «Погляду у безмежність», в якому показав відкриття світу таким, яким бачиться саме йому.

Ми чекаємо його нових відкриттів на полотні. На репрезентації книжки в Тернополі Іван Марчук зауважив, що влітку більше малює у Каневі, біля сивого Дніпра. Тож по-філософськи окреслив власне творче буття: «Я надуваю свої вітрила — і прямую до горизонту. А за горизонтом — новий горизонт. І поки що до свого останнього горизонту ще не дійшов».