Цей медичний підрозділ мав би стати зразковим для всієї Одещини. Після капремонту Татарбунарська райлікарня повинна отримати майже нове сучасне інфекційне відділення. Воно має бути боксованим, тобто  забезпечуватиме цілковиту ізоляцію хворих. Тут передбачено вхід і вихід з різних боків будівлі — аби ті, хто видужав, не мали жодного контакту з хворими. А ще — спеціальні передаточні шафи для їжі та комплект протичумних костюмів з респіраторами, які ми бачили хіба що у голлівудських апокаліптичних фільмах.  

Леонід Горлач починав разом із шістдесятниками, і тодішні його поезії, як згадує Борис Олійник, «променіли непоказною, але відчутною внутрішньою культурою, тактовністю у поводженні зі словом». 1982 року з’явився історичний роман у віршах «Ніч у Вишгороді» — важливий твір для української поезії в осмисленні національної історії і принципово інша якісна сторінка в біографії поета. На зміну ліричним експромтам, що з’являлися несподівано й легко, прийшов мовби викуваний вірш, з одвічною загадкою народження і смерті людини.   

12 вересня 2011 року відійшов у вічність авторитетний історик і державний діяч, реаніматор і беззмінний керівник спілки дослідників рідного краю, академік, Герой України Петро Тимофійович Тронько. Він багато зробив для відновлення історичної пам’яті нашого народу. Це йому ми вдячні за створення унікального видання 1960 — 1980-х років — 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР», за розробку і вже помітне втілення Державної програми «Реабілітовані історією», за те, що вже надбав «Звід пам’яток історії та культури України».

Але це далеко не все, чим славне ім’я видатного науковця-краєзнавця, поруч з яким зростав продовжувач його справи і нинішній очільник Національної спілки краєзнавців України, член-кореспондент НАН України Олександр Реєнт. З ним і ведемо подальшу розмову про спадкоємність надбань Петра Тронька та новітні плани краєзнавців. 

 Нинішній рік ЮНЕСКО проголошено роком Амосова, адже з його іменем пов’язана характеристика кінця ХХ — початку ХХІ століття.
Лікар, учений, письменник, громадський діяч, талановитий організатор, повелитель думок і натхненник молоді до творчості, взірець чесності і порядності… Таким був і залишається, бо справа, якій служив, триває й розвивається. В цьому, мабуть, він найщасливіший. А вдячне суспільство щодалі більше переконується в геніальності і далекоглядності академіка. Започаткований лікарем-новатором підхід до порятунку серця успішно розвивають його колеги й наступники, а посіяні вченим і письменником зерна уваги й поваги до людини проростають у серцях творців добра.

Із 5 січня влада розпочала боротьбу з нелегальними та напівлегальними таксистами. Саме з цього дня набув чинності Закон України «Про автомобільний транспорт», згідно з яким змінено поняття «внутрішні перевезення». Такого, як відомо, і вимагали раніше професійні таксисти і галузеві організації. 

Добрі наміри далеко не завжди слугують поліпшенню життя, спрощенню механізмів управління, надання послуг тощо. Досвід упровадження багатьох перетворень укотре переконує в актуальності вислову останніх двох десятиліть: хотіли якнайкраще, а вийшло як завжди. Шкода, але ми звикли до таких вихилясів, сприймаючи мало не кожен рік як переламний. А випадків подібної турботи кожен із нас може навести безліч.

Одним із свіжих прикладів є, приміром, запровадження з першого дня цього року нової системи реєстрації майнових прав. Скільки нас переконували у неефективності сумнозвісних БТІ, їхньому монопольному становищі, обіцяли спрощення. Нарешті дочекалися нововведення, покликаного кардинально спростити процедуру, терміни реєстрації, зберегти нерви клієнтів, усунути корупцію.

Щороку органи Пенсійного фонду призначають і перераховують пенсії співвітчизникам. Чинне законодавство дозволяє людям, які перебувають на пенсії і працюють, раз на два роки перераховувати виплати. Причому на вибір: за стажем, стажем і заробітком чи за зарплатою. Крім цього,   Держбюджетом-2013 у січні й грудні затверджений новий прожитковий мінімум, що дає право двічі на перерахунок пенсійних виплат.

Директор департаменту пенсійного забезпечення Мінсоцполітики Микола ШАМБІР розповідає кореспондентові «УК» про те, як призначаються та перераховуються  пенсії в Україні згідно з чинним законодавством. 

Неширокий крок, повільний темп і мінімальний відрив ступні від поверхні землі. Здається, всі ознаки старечої ходи. Однак у столиці такий метод пересування найактуальніший для осіб будь-якого віку, адже ми — в умовах тотального обледеніння. Ще на додачу — бурульки і брили снігу над головою, на яких теж треба зосереджувати свою увагу. Втім, не кожному вдається на всі сто бути обачним та обережним… 

Кілька років тому знайомі розповідали про дивакувату бабусю, котра, живучи у дуже віддаленому селі, скуповувала навколишні хати. Оскільки знижка на глибинку була дуже велика, а оселі далеко не першої молодості, вони коштували мізерні суми. Старенька встигла придбати щось з півдесятка хатин, коли всі навколо почали активно цікавитися: «Навіщо це вам? Діти й онуки давно у місті…» Бабуся відповідала, що вигідно вклала кошти і це стане очевидним через певний час, коли можна буде продавати земельні ділянки.  
Не знаю вже, чи записала та сільська Деметра все придбане на себе, чи своїх рідних наділила головним болем, котрий у них виникне вже у квітні нинішнього року разом з квитанціями про сплату податку на нерухомість, надісланими відповідною  службою. Але те, що відкараскатися від такого спадку непросто, — факт.

Коли я вперше відвідала селище Куба, не могла зрозуміти, чому до підніжжя тутешніх п’ятиповерхівок так щільно туляться флігельки. Заступник міського голови Брянки Денис Федосєєв, який і привіз мене в це шахтарське селище, що входить до складу гірницького міста, пояснив: будинки з пічним опаленням, а те, що мені з незвички здалося флігельками, — слугує і сарайчиками для вугілля, і літніми кухнями для мешканців багатоповерхівки. Бо люди воліють скоріше тягати на п’ятий поверх каструлю з борщем, ніж відро вугілля для його приготування. І так — усю теплу пору року. Спробуй-но таке життя...
Квартал імені Лехтерова, або селище Куба, як його частіше називають місцеві жителі, розташований на відстані 12 км від центру Брянки. Через таку віддаленість — і екзотичне прізвисько, і проблеми.