Суспільство

  • Олег ГРОМОВ

    Право на захист – нечувана розкіш?

    З першого січня 2017 року адвокати поступово займуть монопольне становище на представництво іншої особи в судах, а також на захист від кримінального обвинувачення. Це, в першу чергу, стосується чималої кількості клієнтів банків, які часто подають позови на фінансові установи, щоб захистити права в судах різних інстанцій, або навпаки, останні таке вчиняють самі.

    Поки що фізичні чи юридичні особи можуть це робити, залучивши звичайного юриста або навіть захищаючи свої права в судах самі. Отже, з нового року, згідно із законами «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та «Про судоустрій і статус суддів», інтереси банків і їхніх клієнтів представлятимуть лише професійні адвокати, а не звичайні юристи. 

  • Роман КИРЕЙ

    Від сучасного рабства не застрахований ніхто

    Здавалося б, людство давно забуло про явище работоргівлі, яке в більшості з нас асоціюється з давньою та середньовічною історією — кріпацтвом, «чорним рабством» та іншими подібними явищами. Проте, як свідчать факти, випадки торгівлі людьми — цілком сучасні реалії, чиє існування має потужне економічне підгрунтя. До того ж ця проблема глобальна, адже, як свідчить практика, постраждати від торгівлі людьми може будь-хто незалежно від віку, статі, походження, освіти і рівня достатку. 

  • Тетяна МОІСЕЄВА

    Індикатор людяності

    Кілька місяців тому в Олександрії на Кіровоградщині четверо студентів-ветеринарів під керівництвом свого викладача на території аграрного технікуму жорстоко вбили, а потім розчленували цуценя. Процес зняли на відео й розмістили в інтернеті.

    Усвідомлювати, що в центрі Європи, в нашій країні, яка прагне долучитися до цивілізованого світу, відбуваються такі речі, дивно, дико й зле. Якщо дистанціюватися від емоцій, то страшним видається не лише сам факт (а він далеко не поодинокий), а й діагноз, який він засвідчує. Бо ставлення до тварин — це теж індикатор морального здоров’я людей. 

  • Гроші треба на оборону рідної землі

    Щовересня жителі міст змушені звикати до тисняви у громадському транспорті — з’їжджаються студенти. А для спудеїв, які не паркують власні авто під корпусами вишів, тиснява в маршрутках — не найстрашніше. Важливіше, де взяти гроші на прожиття чи навчання.

    Уже забули інцидент перед початком навчального року, коли молоді громадські активісти запустили тортом у заступника міністра фінансів Сергія Марченка, протестуючи проти скасування стипендій. Студенти мають право на протест (щоправда, не зрозуміло, чому незаможні дітки тортами розкидаються), але ж пам’ятаємо їхнє гасло: «Гроші на стипендії, а не на війну». Цей некоректний заклик викликає сумнів у не замовному характері акції. Бо нині наголос роблять не на фінансових проблемах студентів, а саме на війні. 

  • Територія слова прагне простору

    Видавці й читачі перегорнули останню сторінку найочікуванішого в Україні книжкового форуму — львівського, який упродовж багатьох років є одним із визначальних культурних брендів міста Лева. Організаторам і учасникам ще належить проаналізувати рівень його проведення: важливо не лише назвати кількісні параметри, а передовсім визначити ті головні набутки, якими запам’ятається і збагатить шанувальників книги ХХІІІ Міжнародний форум видавців. Прикметно, що він не просто став довгожителем, а надійно прописався серед найпрестижніших аналогічних книжкових ярмарків Європи, поступаючись за окремими параметрами франкфуртському чи варшавському (їхній вік набагато поважніший) щодо комфортності, розкрученості, але аж ніяк не за рівнем зацікавленості. 

  • Микола ДРАГАНЧУК: «Ніколи не порушую батьківських настанов»

    Обраний 8 вересня голова Рівненської обласної ради Микола Драганчук — на політичному олімпі краю людина відносно нова. Значно краще його знають у Сарненському районі, де очолював редакцію районної газети «Сарненські новини», а минулих 5 років був головою районної ради.

    Про те, що було й що буде далі, ми розмовляємо з Миколою Драганчуком у його робочому кабінеті. 

  • Євген ЛОГАНОВ

    Діти переселенців підуть у дитсадки

    У  Запоріжжі підписано меморандум про співпрацю між обласною владою, містами Запоріжжя, Мелітополь та Бердянськ із проектом «Зміцнення спроможності українських територіальних громад до прийняття внутрішньо переміщених осіб в Україні», який реалізує Німецька федеральна компанія Deutsche Gesellschaft fur Internationale Zusammenarbeit (GIZ).

    Співпрацю в межах проекту протягом 2016—2019 років здійснюватимуть у напрямі підвищення якості надання послуг, попит на які зріс у зв’язку зі збільшенням кількості переселенців; сприяння діалогу та проведенню заходів з урахуванням потреб вразливих груп населення в приймаючих громадах; поліпшення взаємодії органів влади, місцевих громад, громадських організацій та волонтерів. 

  • Перші кроки окреслили мету

    Село — не місце, де до влади можуть допустити «парашутиста» або «варяга». На відміну, приміром, від кандидатів у народні депутати чи навіть в обласну раду, яким через ЗМІ та агітацію можна створити привабливий імідж, сільська громада повірить лише тому, кого знає не один рік і хто має авторитет і повагу. А з огляду на те, що в селі кожен крок і кожен вчинок на видноті, потрібно мати справді бездоганну репутацію та відповідні дані, щоб очолити громаду. Але навіть у разі підтримки твоєї кандидатури більшістю односельців це ще не гарантія безпроблемної роботи у майбутньому. Адже частина тих, хто на виборах, приміром, віддав свої симпатії іншим кандидатам, не проти ускладнити життя переможцеві та нівелювати позитив у його діяльності. Іноді з меркантильних або особистих мотивів. Керівники зі стажем у таких ситуаціях діють за принципом «Бути добрим для всіх неможливо». А як ведеться тим, чий стаж на посаді очільника сільської громади не сягнув ще й року? 

  • Євдокія ТЮТЮННИК

    Коли ліва рука не знає, що робить права

    «Вашу вавку треба намастити», — сказав лікар і вийшов. За хвильку до палати зазирнув його колега і виніс власний вердикт: «Забинтувати». Потім з’явився черговий лікар і скасував призначення своїх попередників, приписавши відкрити уражену ділянку і приймати сонячні ванни. «Та ні, тут треба пити пігулки, і само минеться», — категорично висловився наступний ескулап.

    «Пробі! — заволав пацієнт. — Я не знаю, кого слухати, нехай хтось один лікує!» «Ні, хтось один не може, — заперечив завідуючий відділенням. — Хто вільний, той до вас і підходить!» 

  • Віктор ЧИГРИНЕЦЬ: «До кожного дерева, куща, криниці, у нас господарське і шанобливе ставлення»

    Сумське обласне управління лісового та мисливського господарства з більшості показників посідає лідерські позиції серед 25 регіональних управлінь лісової галузі України. 

    Про роботу сумських лісівників та її результати напередодні професійного свята кореспондентові «УК» розповідає начальник управління Віктор ЧИГРИНЕЦЬ.