Чи бувало вам соромно за якусь зовсім сторонню людину? Запам’яталася одна молода активістка, що просто-таки тішилася можливістю продемонструвати готовність добитися свого будь-якими методами: «Ми підемо до міського голови, і якщо він з нами не погодиться, закидаємо його яйцями!» Вона вважала себе патріоткою міста і зовсім не збиралася рахуватися з тими, хто намагався довести її неправоту. Мовляв, хто не з нами, той проти нас, а повага до чужої думки — не для нас. Дівчині і на гадку не спадало, що патріотичні дії, які викликають сміх, дискредитують саме поняття патріотизму. І мають ефект прямо протилежний очікуваному.

Нещодавно побачила в соцмережах фото пропутінської демонстрації. Величезний натовп із нахмуреними бровами і завзятим блиском в очах чимчикував за розтягнутим на всю ширину вулиці плакатом «Путін — не…», ну ви розумієте: не те, чим його називають українці. Можна боки рвати від реготу, додаючи до того гасла цілий список того, чим іще «не є» зазначена особа. 

Кремль скоїв черговий злочин проти корінного народу Кримського півострова. Таку оцінку МЗС України дало рішенню так званої прокуратури на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим про призупинення діяльності Меджлісу. Про це йдеться у заяві, розповсюдженій прес-службою МЗС із цього приводу. 

Колеса, на яких свого часу від села до села мандрував цей кочовий люд зі своїми шатрами, залишилися в минулому. Нині дерев’яне колесо можна побачити хіба що на символічному прапорі українських ромів. У нашій країні осілі родини цієї етнічної меншини здебільшого проживають на Закарпатті. Вони швидко приростають у кількості, проте мають найвищий рівень безробіття й неписьменності, а тривалість життя — меншу, ніж співгромадяни інших національностей. 

Повз цей рекламний жовтий вафельний ріжок з ванільним морозивом на проспекті Перемоги (колишня вулиця імені Леніна) в Лисичанську не можна пройти байдуже вже хоча б тому, що він метр заввишки. На вхідних дверях закладу вивіска — кафе «Капітошки». Щосереди тут відбуваються лялькові спектаклі, по четвергах майстер-класи з малювання, ліплення чи створення виробів із повсті, по понеділках безплатні для дітей з малозабезпечених родин та переселенців ігри й розваги. 

Жовтневий райсуд Запоріжжя, розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінальної справи, зібрані фахівцями СБУ, засудив до позбавлення волі трьох запоріжців, які за завданням кураторів так званої ДНР повинні були здійснити в Запоріжжі диверсійні й терористичні акти для дестабілізації ситуації в регіоні за так званим донбаським сценарієм. 

Щоразу, купуючи цукор у магазині, неодмінно звертаю увагу на виробника. Раніше найчастіше траплялися полтавські й вінницькі адреси, натомість останнім часом здебільшого дніпропетровські. І хоч би до яких торговельних точок заходив, ніде немає жодної сумської упаковки. І не може бути. Бо з початку нинішнього тисячоліття бурякопереробна галузь Сумщини пішла в настільки круте піке, що вийти з нього сьогодні не просто проблематично, а, швидше за все, неможливо. Адже більшість цукрових заводів уже перетворилися на металобрухт, і ті одиниці підприємств, що дивом уціліли, нині законсервовані або ж чекають на переплавку. 

Три київські дні минулого тижня у нобелівського лауреата письменниці Світлани Алексієвич були заповнені зустрічами з читачами і шанувальниками, зокрема й щодо видання українською мовою її «Чорнобильської молитви» у перекладі Оксани Забужко напередодні 30-ї річниці Чорнобильської трагедії. Спілкувалася письменниця зі студентами і викладачами у двох провідних вишах країни: університеті ім.Т.Шевченка і Києво-Могилянській академії. Всюди її вітали аплодисментами і стоячи, відзначили званням почесного доктора НаУКМА, дарували квіти і проголошували схвильовані слова пошани. Навіть їхали до Києва «на Алексієвич» з-за кордону, як зізнався молодий польський режисер. 

Тільки луганчанин знає, що до Щастя 19 кілометрів, а між «Україною» та «Росією» — одна трамвайна зупинка. То жарти мирного життя, коли міський кінотеатр і супермаркет мали такі гучні імена. Тепер стелу біля знаменитого мосту, де відбуваються обміни полоненими, зрешечено осколками снарядів і кулями; лінія розмежування проходить по річці Сіверський Донець, а супротивника можна бачити неозброєним оком. Саме в Щасті тепер місце постійної дислокації добровольчого батальйону патрульної служби поліції особливого призначення«Луганськ-1». Це єдиний підрозділ правоохоронців, який несе службу на «нульовці» в зоні АТО — майже пліч-о-пліч з військовими.

Упродовж останніх двох років статус учасника антитерористичної операції вже отримали понад 200 тисяч патріотів, які захищали Україну від сепаратистів і їхніх російських посіпак. І коли ці мужні люди повертаються додому, їм дуже потрібна допомога: медична, психологічна, соціальна, правова, фінансова. Держава, звісно, допомагає їм чим може. Проте на часі чергова демобілізація, тож кількість людей, які потребуватимуть підтримки, збільшиться. Тому державі в цьому питанні вирішили допомогти представники громадських об’єднань, соціально відповідального бізнесу та волонтери.

За ініціативи Всеукраїнського об’єднання учасників АТО «Українці — разом!» за підтримки Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО й вітчизняного бізнесу стартувала програма соціально-правового забезпечення учасників бойових дій, презентована як «Соціальна картка учасників АТО». 

Перші випускники Тренінгового центру спецпідрозділу КОРД, які пройшли навчання за участі фахівців США, тепер розпочнуть підготовку спеціалістів із захисту свідків. Саме формування цієї служби стане одним із ключових елементів побудови не лише нової поліції, а й реформи правоохоронної і суддівської системи України загалом.