Трагедія біля села Требухи Літинського району забрала життя приблизно кожного 20-го українського зубра. Якщо загалом в Україні їхня популяція налічує приблизно 320 особин, то на Вінниччині станом на 1 січня 2016 року мешкав 101. Переважно загинули молоді самки репродуктивного віку, і щоб відтворити популяцію, кажуть фахівці, треба буде приблизно 10 років. 

Буковині найбільше пасує епітет «зелена». Бо довкола гори, вкриті лісами. Так її найчастіше і називають — зелена Буковина, отже екологічно чиста, приваблива для туристів. У цьому мальовничому царстві один із найчарівніших куточків безумовно, — оспівана Вижниччина. Також зелена. Але тільки якщо дивитися просто перед собою, вдалечінь, і жодним чином не під ноги. Повітря тут справді кришталево чисте. Але якщо мандрувати горами, якнайдалі від певних населених пунктів. Інакше доведеться, затуливши очі й носа, підбирати зовсім інші епітети. Які? Вголос їх виховані люди не вимовляють. Самі зараз зрозумієте. 

Міжнародний форум «Крим — це Україна. Анексований півострів між минулим та майбутнім», який відбувся в День кримськотатарського спротиву російській окупації, показав: за час незалежності вітчизняні політики майже нічого не зробили для реальної інтеграції автономної республіки та її жителів в Україну. Зокрема такої думки дотримується голова Меджлісу кримськотатарського народу народний депутат України Рефат Чубаров, який зазначив, що політика щодо півострова, яка існувала всі 23 роки, чи, точніше, її брак, завела Крим у глухий кут.

«Із цього тепер потрібно зробити висновки, вирішити, яким буде Крим, — починаючи від його статусу і завершуючи всіма правовими механізмами, що регулюватимуть відносини, життя, розвиток, гарантії всіх тих, хто живе на півострові», — сказав він. Окремо Рефат Абдурахманович згадав про зрадників — про невідворотність покарання тих, хто сприяв промиванню мізків жителів півострова, прямо чи опосередковано штовхаючи його в обійми Росії.  

Понад 180 учасників антитерористичної операції на сході України нагороджено орденом, який з’явився нещодавно, — «Народний герой України». Цю нагороду ініціював громадський активіст Андрій Боєчко, який для виготовлення перших орденів віддав срібні вироби з власної колекції — загалом майже два кілограми. А потім до справи долучилися небайдужі люди, які свої срібні речі жертвували на відливання нагород. І ось київські ювеліри вперше зробили це під об’єктивом фотоапарата, запросили журналістів «Урядового кур’єра» зафіксувати цей процес.

Ювелірна майстерня, як міні-ливарний цех: правда, робити все треба обережно, адже сировина — срібло, сказано ж, ювелірна робота. Того дня майстри Дмитро Щербаков і Вадим Балабанов працювали над підвісками-оберегами для учасників АТО зі Львівщини. Капелан отець Валентин привіз зі Львова пакет різноманітних срібних виробів — 250 грамів, щоб вилити 40 підвісок для бійців. 

Не маємо права на зупинку реформ і на міжусобну боротьбу. Ми зобов’язані рухатися вперед. Таким закликом Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк розпочав свою 10-хвилинну розмову з українцями у традиційному форматі. Він розповів глядачам, що особисто звертався до Президента та всіх національних політичних сил із проханням запропонувати суспільству «альтернативну й реалістичну програму разом із дієвою командою, здатною її забезпечувати». Щоправда, це має бути програма, а не передвиборчі гасла. Інакше Прем’єр радить просто припинити взаємне поборення, вгамувати пристрасті, переступити через особисті почуття і підтримати річний план дій країни.

Арсеній Яценюк наголосив, що понад рік його уряд діяв у жорстких і ворожих умовах: «Мої колеги були щоденною мішенню для брехні, наклепів і звинувачень. Ми розраховували, що реальність наших кроків переважить віртуальність брехні. Не гірше зовнішнього ворога проти змін працювали внутрішні противники: популізм, невігластво, спроба реваншу старих схем і впливів». 

До редакції «УК» звернулася жителька Кривого Рогу Ганна Гавриленко, яка стала жертвою шахрайства. Підвела її надмірна довірливість до доброї знайомої Надії, працівниці одного з відділень ПриватБанку, яку вона знала 20 років і навіть приятелювала з нею. Торік у вересні Надія зателефонувала їй на мобільний із пропозицією обміняти гривні на долари, оскільки їй за це у фінустанові обіцяють премію.

Ганна зібрала всі свої та рідних заощадження і передала Надії 160 тисяч гривень. Та  відразу обміняла 46 тисяч гривень на дві тисячі доларів, а решту грошей пообіцяла конвертувати через два тижні. Після цього приятелька почала уникати телефонних дзвінків, потім її родичі сповістили Ганну, що її нібито викрадено, після цього Надія зникла. 

На сучасній мапі Сумщини Білопільський район займає своє осібне місце. Насамперед як один із найбільших з-поміж 18 районів краю і за площею ріллі, і питомою часткою в обласному валовому виробництві продукції сільського господарства — 9,4%.

Але як адміністративно-територіальна одиниця Білопільщина широко знана не тільки аграрними здобутками.

Якими саме, кореспондентові «УК» розповідає голова Білопільської районної ради Володимир ДУРНОП’ЯН. 

Серед регуляторних органів центрального рівня 40% та з-поміж облдержадміністрацій 19% документів, які подавали на погодження до Державної регуляторної служби (ДРС), не було передбачено планами. Така статистика доводить, що торік реформа з дерегуляції певною мірою відбувалася, але хаотично. Про це у Торгово-промисловій палаті України повідомила голова ДРС Ксенія Ляпіна.

Суть цієї реформи — зняти адміністративні бар’єри та максимально спростити умови для розвитку підприємництва. Чиновниця мріє за рік-два очистити бізнес-середовище від багатьох шкідливих регуляцій. Цікава деталь: із поданих проектів у ДРС не розглянули 57 через порушення принципів прозорості та не врахування громадської думки. Серед порушників — Мінагрополітики, ДСНС, Мінприроди, Держгеонадра, ДФС, НКРЕКП, Міноборони, Мінекономрозвитку та інші.  

Олесь Гончар мріяв про час, коли фронтовики Червоної армії й ветерани УПА, які боролися проти нацизму, спільно 9 травня святкуватимуть Перемогу, адже, за великим рахунком, всі вони воювали за свободу України. Натомість у Житомирі, взявшись за декомунізацію назв вулиць, зуміли не примирити, а навпаки — розсварити містян.

На відміну від міст сходу, в Житомирі давно вже немає топонімічних найменувань на кшталт Леніна, Карла Лібкнехта чи ХХІІ партз’їзду. Отож з огляду на зміст і дух закону про декомунізацію тепер надійшла черга вулиць Гамарника, Мануїльського, Косіора, Петровського, Кірова, Будьонного, Чапаєва тощо. Цілком прогнозовано «під роздачу» потрапили такі неоднозначні постаті, як кривавий маршал Георгій Жуков, командуючі фронтами Ватутін і Черняховський, міністр оборони СРСР Гречко, у долях яких поєдналися героїзм та невиправдана жорстокість до свого і чужих народів. 

Рік і одинадцять днів чекала на сина з полону Алла Миколаївна Макух. З них три місяці вона взагалі не знала, де її Сашко і що з ним відбувається. Жінці говорили, що полонених тримають то в Лисичанську, то в Луганську, то що взагалі вивезли до Ростова. І ось 30 квітня торік почула у слухавці: «Мамо, це я!» Дзвінок надійшов з незнайомого номера.

«Раптом почали труситися руки, мене лихоманило. Тільки й спромоглася сказати чоловікові: «Запиши номер, там Сашко!» Лише за півгодини отямилася, змогла зателефонувати й поговорити із сином. Зараз згадую той час: Боже, як я це пережила, коли взагалі не було з ним зв’язку! Я вірила, що син живий. Насамперед тому, що торік 10 лютого «Лайфньюс» показав наших хлопців, і ми зрозуміли: вони живі. Може, не дуже й здорові — в одного голова перебинтована, видно, що полонених били. Але живі — це головне!»