Коли дитина йде з дому — це завжди погано, хоч би якою була на те причина: безвідповідальне бажання помандрувати та пошукати пригод чи втеча від негараздів у родині. Адже це означає, що недогледіли не лише батьки, а й інші дорослі, які мали бути поруч: родичі, вчителі, ба навіть старші друзі чи сусіди. Чому ж діти інколи зважуються на такий радикальний крок, полишивши звичне життя, що з того виходить та чи можна цьому запобігти і як саме, дізнавався «Урядовий кур’єр».    

Найбільш не захищені на світі діти. Нерідко їх ображають дорослі, й на допомогу малечі поспішають правоохоронці. А ось трагедія, що сталася в Якимівському районі Запорізької області, не вписується у свідомість нормальної людини: мати вбила тримісячну доньку. Вона викинула її тільце у вигрібну яму й зателефонувала в поліцію, розповівши нісенітницю, що в її дочки лікарі виявили онкологічну хворобу та забрали її в Запоріжжя, де мала зникла.

Того самого дня в неї вдома правоохоронці виявили труп маленької дівчинки, яку упізнано як дочку. За цим фактом слідчий вніс дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань за умисне вбивство дитини (п.2 ч.2 ст.115 КК України), повідомивши матері про підозру в умисному вбивстві малолітньої дитини. Та суд навіть не відправив дитиновбивцю за грати на час досудового слідства, залишивши її під домашнім арештом. Тільки настирливість прокурора, який подав апеляційну скаргу, призвела до арешту вбивці. Так у Якимівці мати забрала життя своєї дитини. 

Нещодавно на українському телебаченні демонстрували авантюристську кінокомедію «Постріл у труні», в якій головні ролі виконували популярні актори Євген Моргунов, Георгій Віцин та Спартак Мішулін. За задумом режисера, ці актори грали співробітників колонії і злочинців, які відбули термін покарання. А починається фільм сюжетом прощання, коли, змахуючи скупу сльозу, офіцери вчорашнім підопічним кажуть: «Вони обов’язково повернуться, коли зіткнуться з дійсністю».

Здавалося б, можна лише посміятися над дотепною фразою і сприйняти це як злий жарт. Якби ж автори стрічки знали, наскільки пророчими стануть ці слова не лише стосовно їхніх героїв, а й тих засуджених, хто побував у місцях позбавлення волі. 

Наприкінці лютого — на початку березня 2016 року на розсуд широкого підприємницького кола громадські організації ділової спільноти представлять документ, яким планують закласти фундамент для детінізації української економіки. Йдеться про законопроект із робочою назвою «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо гідного оподаткування для виходу економіки з кризи». Його також грунтовно обговорюватимуть на широкій представницькій платформі промисловців та підприємців — Всеукраїнському форумі бізнесу, що має відбутися в березні, щоб вийти на прийнятний документ, що сприятиме відновленню ділової активності, розвитку економіки, а головне — впевненості українців у завтрашньому дні.  

Цієї середи Міністерство внутрішніх справ провело спільну з Міністерством юстиції колегію. У стінах клубу Кабінету Міністрів їхні представники разом із Прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком подискутували на тему: «Від нової поліції до нової юстиції та безпеки громадян». Це своєрідна назва плану реформ на 2016 рік для правоохоронної системи та системи юстиції. 

Перебування глави держави у Національному антикорупційному бюро не обмежилося самою церемонією участі у складанні присяги загону спецпризначення НАБУ. Основною метою Петра Порошенка стало проведення наради з керівним складом, детективами і співробітниками управління спеціальних операцій цього відомства, де обговорено заходи задля забезпечення ефективної роботи НАБУ, зокрема деякі законодавчі ініціативи.

Звільнений у запас офіцер-десантник Ярослав Радченко з Полтави недавно виписався зі шпиталю, де проходив курс лікування, й адаптується до мирного життя. Він із незначними перервами 14 місяців брав участь в АТО, зазнав там поранень і контузії, 45 діб перебував у полоні у проросійських сепаратистів. Проте коли я запитав у нього: «Як настрій?» — упевнено відповів: «Усе буде ВДВ!» І повідомив, що якщо потрібно буде Україні, то він готовий повернутися у війська. 

Стільки років минуло, а та картинка перед очима, мов учорашня…Зовсім юне дівча (не більш як десять років), його вчителька — турботлива, уважна до дитини. Щойно приїхали з найвіддаленішого на Сумщині району — Середино-Будського (до речі, прикордонного з Росією, до якої з кілометр), щоб узяти участь в обласному етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. На вулиці січень аж пече снігом і морозом. І їхати вчительці зі школяркою довелося поїздом усеньку ніч: як сіли у вагон опівночі, так над ранок ступили на перон сумського вокзалу. Далі — маршруткою до місця проведення конкурсу, де вже зібралися десятки учнів, — переможці попередніх етапів.  

23 тернопільських юнаків і дівчат з власної волі упродовж 24 годин перебували в колишньому місці ув’язнення — у камерах слідчого ізолятора радянського КДБ. Свого часу тут допитували, мучили, катували українських патріотів. Двадцять років тому в цьому приміщенні відкрили історико-меморіальний музей політичних в’язнів. Місцевий осередок Спілки української молоді в Україні вирішив у цих казематах щороку організовувати меморіальну акцію під назвою «Доба». 

Відносне затишшя на сході країни дало військовим змогу проаналізувати рівень підготовки солдатів до виконання завдань у бойових умовах. Результат виявився не дуже втішним: в армії — дефіцит офіцерів з військовим досвідом. Також багато зауважень на адресу військових кафедр українських вишів.

Виправити ситуацію спробували активісти, запропонувавши міністру оборони запровадити курс для підготовки офіцерів запасу. Раніше такий курс тривав 4 роки, курсант відвідував заняття один раз на тиждень, а нині завдяки ущільненню програми військової підготовки і щоденних занять кваліфікаційний рівень можна пройти за неповних чотири місяці. За час проходження навчального збору курсанти факультету підготовки офіцерів запасу виконували вправи зі стрільби із стрілецької зброї та гранатометів, з керування броньованою технікою, проходили підготовку щодо мінування.