Рік і одинадцять днів чекала на сина з полону Алла Миколаївна Макух. З них три місяці вона взагалі не знала, де її Сашко і що з ним відбувається. Жінці говорили, що полонених тримають то в Лисичанську, то в Луганську, то що взагалі вивезли до Ростова. І ось 30 квітня торік почула у слухавці: «Мамо, це я!» Дзвінок надійшов з незнайомого номера.

«Раптом почали труситися руки, мене лихоманило. Тільки й спромоглася сказати чоловікові: «Запиши номер, там Сашко!» Лише за півгодини отямилася, змогла зателефонувати й поговорити із сином. Зараз згадую той час: Боже, як я це пережила, коли взагалі не було з ним зв’язку! Я вірила, що син живий. Насамперед тому, що торік 10 лютого «Лайфньюс» показав наших хлопців, і ми зрозуміли: вони живі. Може, не дуже й здорові — в одного голова перебинтована, видно, що полонених били. Але живі — це головне!» 

Останнім часом переселенців і вітчизняні ЗМІ збурила інформація про те, що певній частині вимушених переселенців призупинили виплату призначеної раніше соціальної допомоги. Люди розгублені й обурені, а, за повідомленнями деяких ЗМІ, подекуди, переважно у населених пунктах, наближених до лінії розмежування, вони вишиковуються у довжелезні черги до місцевих департаментів соцзахисту, щоб дізнатися, чи не потрапили до списків тих, кому призупинять виплати.

Прояснювали ситуацію очільники Служби безпеки і Міністерства соціальної політики на спільному прес-брифінгу. 

Одним із ключових аспектів і реальних результатів розпочатих два роки тому перетворень у газовому секторі є те, що вперше за історію незалежності наша країна три місяці живе без постачання російського природного газу. За цей період у ПАТ «Газпром» не придбали жодного кубометра блакитного палива.

Підвищення економічної ефективності, посилення конкуренції, демонополізація ринку, запровадження правил і процедур, які відповідають Третьому енергетичному пакету ЄС, мають стати базовими елементами нового ринку електричної енергії в Україні. Таку позицію висловив Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк під час наради, присвяченої подальшим реформам в енергетичній галузі й запровадженню нової моделі енергоринку. 

Президент підписав три закони з «безвізового пакета», серед яких і документ, що визначає окремий порядок конфіскації майна злочинців. Саме він спричинив найбільше суперечок і критики не лише в сесійній залі, але й серед юристів, які застерігали, що такий закон дозволить відбирати майно ще й у громадян, які не причетні до будь-яких правопорушень. 

Разом із заступником Сумського міського голови Степаном Паком я побував у загальноосвітній школі №18. На подвір’ї він вказав на новенькі вікна, в яких виблискували сонячні зайчики. «Це торішня робота, — сказав Степан Якович. — Але і в цій школі, і в інших закладах продовжуємо розпочате. Через два-три роки використання газу знизиться, бо бачимо, де й на чому треба зосередитися».

Директор школи Олександр Серпенінов деталізував: торік замінили 148 вікон на суму 750 тисяч гривень. Кошти спільні: як бюджетні, так і батьківські. 

Пограбування осель — тема не нова. Не втрачає вона актуальності й нині. Кількість крадіжок торік зросла на понад 20%. Експерти пов’язують це зі складною економічною ситуацією в країні. Тож правоохоронці радять бути обачними — кажуть, що на початку нинішнього року кількість квартирних пограбувань, зокрема в Києві, неабияк зросла. На недавній прес-конференції вони нагадали, як захистити своє житло від небажаний гостей. 

Яким у житті має бути артист, якщо він так переконливо втілює на сцені образ невтомного і простодушного витівника Труффальдіно з комедії Карло Ґольдоні «Слуга двох господарів»? Та не просто втілює, а проживає його в жанрі мюзиклу зі співом, танцями та віртуозним пластичним рішенням. Вистава «Труффальдіно з Берґамо» Київського національного академічного театру оперети стала справжнім вибухом минулого сезону і здобула «Київську пектораль». Тому «УК» призначив зустріч виконавцеві головної партії Дмитрові Шарабуріну.

Аж ось у спорожнілому театральному фойє з’явився й він сам — чорнявий серцеїд із приязною усмішкою й пружною ходою спортсмена. Ми почали розмову. 

Про Михайла Коцюбинського в Чернігові говорять багато і охоче. Тут його будинок, сад, нащадки, зрештою могила. Тут усе, що він мав перед очима для натхнення, — і  вулиці, якими ходив, і  краєвиди, які любив. А його творчість настільки багатогранна, що після всіх досліджень виникають нові й часом несподівані теми, котрі розкривають творчість митця в іншому світлі. Як, скажімо, в монографії «Візуальне у творчості М. Коцюбинського» професора Ніжинського університету імені Миколи Гоголя Олександра Ковальчука. 

У цьому році Закарпатському краєзнавчому музею присвоєно ім’я одного з найавторитетніших дослідників історії краю Тиводара Легоцького. Спадщина  науковця і невтомного мандрівника величезна: 11 монографій, понад 275 статей, значний рукописний фонд, багатющі зібрання археологічних, етнографічних, нумізматичних предметів. На запитання «УК», чому це сталось аж тепер, директор музею Василь Шеба відповів: це подарунок нам до 70-річчя. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Українофобство полум’яної інтернаціоналістки 

Генерал бурякових полів

Не треба нам берег турецький…