Це наблизить теплогенератори впритул до споживача, і зменшить обсяги теплоносія на 20%. А тому — забезпечить справжній прорив в економії газу в багатоквартирних будинках у 33-му та 40-му мікрорайонах міста. 
Європейські та вітчизняні фахівці переконані, що така реконструкція теплового господарства забезпечуватиме щороку економію в приблизно півтора десятка мільйонів кубометрів газу. Нині це можливість протягом шести місяців у літній період підігрівати воду для населення обласного центру або два місяці протягом зимового періоду подавати тепло. Відмова лучан від придбання такої кількості газу стане найкращою відповіддю кремлівському диктатору, який через постачання або непостачання прозорого енергоносія шантажує не лише Україну, а й усю Європу. 

Народна мудрість каже, що в житті людини є три головні віхи: збудувати дім, народити сина і посадити дерево. Звісно, кожен із нас ці три складові виставляє у власній послідовності. А вона, ця послідовність, скоріш за все залежить від стартових матеріальних можливостей, які зазвичай невеликі. Скажімо, якщо посадити дерево — не проблема, то збудувати дім не те що складно, а просто дорого. 
Водночас і в хаті з лободи селитися не хочеться. Тож найбільш прийнятний вихід із ситуації — державні програми житлового будівництва. Однак нині фахівці зауважують, що можливості молодіжного кредитування житла не встигають за попитом. Тому для частини молоді надія побудувати власну оселю в Україні стає примарною. І це чи не головна причина того, що хлопці та дівчата їдуть за кордон, де власний дім все ж таки придбати простіше. 

Другий рік поспіль один із найстаріших вищих навчальних закладів України — Національний університет харчових технологій (НУХТ), який святкує 130-річний ювілей, увійшов до рейтингу ТОП-20 українських вишів, куди подала заяви найбільша кількість вступників. До НУХТ надійшла майже 21 тисяча заяв. Так виш піднявся на дві позиції у цьому рейтингу порівняно з минулим роком.

Чим нині живе відомий не лише в нашій країні, а й далеко за її межами виш, ідеться у розмові нашого кореспондента з його ректором професором Сергієм ІВАНОВИМ.

15 і 18 жовтня в Запоріжжі близько півтори сотні осіб у масках із символікою однієї з радикальних організацій протягом кількох годин блокували основні прохідні ЗМК «Запоріжсталь», поставивши під загрозу роботу всього багатотисячного колективу комбінату. Блокуючи проїзд вантажівкам, вони заявляли про екологічну спрямованість своєї акції.

Пікетувальники  на півдня  заблокували транспортні артерії комбінату,  перешкоджаючи його виробничій діяльності. При цьому працівники комбінату і підрядних організацій не могли потрапити на свої робочі місця, також було перервано постачання обладнання та сировини.

Фахівці наголошують: ефективність лікування туберкульозу в Україні знижується рік у рік. Маємо результати, найгірші серед країн Східної Європи. Що ж робити? Учасники круглого столу «Політичні, економічні, соціальні, культурні та інші актуальні чинники епідемії туберкульозу в Україні» дійшли, на перший погляд, несподіваного висновку: відмовитися від монополії МОЗ та Держслужби соцзахворювань у справі проведення державної політики в цій справі. Чому? Бо, наголошували вони, туберкульоз — передовсім проблема політична, економічна, соціальна, культурна і, за оцінками ВООЗ, лише на 10—15%залежить від медичних заходів. 

Уболівальники ще досі обговорюють синхронний провал наших клубів у матчах третього туру Ліги Європи. Дуже неприємний осад залишила гра київських динамівців в Ольборзі. До цієї скандинавської подорожі під керівництвом Сергія Реброва біло-блакитні поступалися лише одного разу — у Суперкубку України своєму головному конкурентові «Шахтареві». Тим більш несподіваним став розгром від клубу, який на той момент посідав скромне восьме місце в чемпіонаті Данії. 

Можна було б не помітити цього пасквілю на нашу історію, який поширює в Інтернеті такий собі представник так званої «русской народной лініі» Андрєй Нікітін. Однак дуже вже заповзятливо вислужується перед новітніми «гегемонами» цей горе-аналітик, паплюжачи не тільки історичне минуле українського народу, а й сьогодення. Його дуже турбує, що діти навчаються в нас рідною мовою. Лякає зокрема, що «зростає кількість українських шкіл: на сході вони лише недавно почали становити більшість, а в центрі країни їх нині в середньому близько 70%, а на заході — вже майже 100%».

Українська армія все ще несе радянський дух. Це проявляється у нумерації та назвах частин. Наприклад, наші механізовані бригади мають номери не «один» та «два», а 51-а та 24-а. Це залишки радянської нумерації, і номер «51» наша бригада отримала ще у вересні 1965 року наказом міністра оборони СРСР. А повна назва 24-ї — «24-а окрема механізована Самаро-Ульянівська, Бердичівська ордена Жовтневої Революції, Тричі Червонопрапорна, орденів Суворова і Богдана Хмельницького Залізна бригада iмені князя Данила Галицького».  

Рівно 70 років тому наші діди й прадіди звільнили Україну від фашистських загарбників.
Ще в березні 1939 року, коли до початку Другої світової війни залишалося півроку, наша країна однією з перших відчула подих кривавої трагедії. Героїчні захисники Карпатської України вступили в нерівний бій з окупаційними військами. І відтоді протягом шести довгих та неймовірно важких років Україна була ареною спочатку ігрищ двох тоталітарних режимів, а згодом — особливо запеклих та масштабних бойових дій.
Саме тут, на нашій землі, значною мірою визначалася подальша доля світу. У розпал глобального протистояння на території України воюючі сторони провели майже половину всіх стратегічних оборонних і наступальних операцій. Тут було розгромлено понад 60 відсотків сухопутних сил Вермахту. Понад 9 мільйонів вихідців з України стали на бій з ворогом у складі Червоної армії. Ще мільйони українців воювали з нацистами та їхніми союзниками у складі УПА, у лавах радянських партизанських з’єднань, у рядах Війська Польського, американської, австралійської, британської, канадської армій, загонах французького, югославського та словацького опору.

Наступного дня після проведення позачергових виборів народних депутатів Президент Петро Порошенко провів низку телефонних розмов. Одним із перших дії глави Української держави, завдяки яким вдалося забезпечити демократичність виборів до Верховної Ради, високо оцінив віце-президент США Джозеф Байден. Він наголосив, що рішення провести вибори у такий непростий для країни час викликає захват, і додав, що Україна потребує реформ, основна робота ще попереду.