А також намагатиметься якомога швидше і дорожче продавати на торгах активи, які залишились у фінустанов після визнання їх неплатоспроможними, і шукатиме інвесторів для банків, у які введено тимчасові адміністрації. Про таке завдання Фонду гарантування вкладів фізосіб розповів під час прес-клубу його директор-розпорядник Костянтин Ворушилін.
За його словами, фонд  не був розрахований на таке масове падіння банків і кризу банківської системи. Йому забракло грошей для повернення всім вкладникам банків, що збанкрутували, гарантованої суми 200 тисяч гривень. Тож страхувальникові депозитів нещодавно довелося піти на складну процедуру фінансового наповнення.  «Основне джерело фінансування фонду — це відрахування банків залежно від кількості вкладів. На жаль, їх не вистачає, тому фонд взяв гроші в кредит у Нацбанку під ставку 12,5%», — пояснив він. 

Інформаційна війна має довготривалі наслідки і велику кількість масових уражень. Про це говорили учасники круглого столу «Проблеми державно-громадської протидії антиукраїнській інформаційній війні».  За словами голови Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Василя Костицького, її феномен полягає в тому, що воєнні дії спрямовані на підсилення інформаційного протистояння, а не навпаки.

— Зараз в Україні — четвертий етап інформаційної війни з Росією. Основний удар спрямували на дискредитацію України як держави, нашу неспроможність створювати державу і будувати її, посягання на територіальну цілісність, конституційний лад.

У важкі часи країна та її гро   мадяни стоять пе   ред нелегкими випробуваннями. Ось така болюча тема, як неповернення депозитів пересічним і не дуже вкладникам українських банків згідно з горезвісними постановами Нац   банку. Це триває досі, і обсяги неповернень, так само, як і кількість звернень до судів власників депозитів, щоб «вибити» свої кревні у фінансових установ, значно зросла. Дії регулятора незаконні — впевнені майже всі юристи.
Згадаймо історію та викладімо читачу ретро   спективу цього питання. Почалося все з того, коли в найстрашніші для України дні й тижні наприкінці лютого 2014 року регулятор ухвалив постанову №104, згідно з якою обмежувалася можливість зняття депозитів в іноземній валюті: за вкладом його власник міг отримати, приміром, у доларах не більше суми, еквівалентної 15 тисячам гривень за офіційним курсом Нацбанку. За умови дострокового розірвання валютного депозиту його суму виплачували вкладникові у гривнях за курсом купівлі валюти банку на день операції. 

Відповідну угоду підписано на міжрегіональному форумі в Дніпропетровську. На цей енергетичний захід з’їхалися представники обласних рад, урядових організацій, ЖБК, ОСББ, експерти, науковці майже з усіх регіонів України, а також гості з інших країн. 

Сонце та іграшкові паперові вітряки немов запрошували гостей та жителів міста відвідати виставку нових технологій «Лідери енергоефективності». І якщо дітей більше цікавили саме вітрячки та повітряні кульки, то увагу дорослих привертав велосипед з невеличким пристроєм.

Коли за кількасот кілометрів від міста йде війна, є потреба подбати про заходи безпеки. Зокрема про стан бомбосховищ: чи готові вони прихистити тисячі миколаївців. Пер ші, хто нагадав місцевій владі її безпосередні обо в’язки дбати про безпеку людей, були волонтери. Громадські ак тивісти не лише порушили злободенне питання, а й першими почали його вирішувати: самостійно про ін спек ту вали більшість бомбосховищ, почали їх очищати й приводити до ладу. 

Пригадуєте фразу з «Кавказької полонянки», яка стала крилатою? Так, ідеться про «Хай живе наш суд — найгуманніший суд у світі!»  А спливла вона в пам’яті після ознайомлення з ухвалою, винесеною нещодавно одним із суддів Верховного суду України. До речі, у справі, яка набула широкого резонансу завдяки ЗМІ. Суть конфлікту на Сумському НВО імені М. Фрунзе досить детально висвітлював і «Урядовий кур’єр» у публікаціях  «Коли підштовхування до прірви видають за благо», «Під прицілом — українське машинобудування» та «Що за ширмою спекуляцій навколо НВО імені Фрунзе?» 

Забезпечити всю Запорізьку область високоякісними продуктами з фірмовою маркою свого підприємства давно мріє генеральний директор публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Племзавод «Степний» Анатолій Волков. І не просто мріє — він наполегливо робить реальні кроки. Щорічно очолюваний ним колектив розширює виробництво сільгосппродукції, впроваджує нові технології. 

Розпашіла молодиця, підхоплена музикою баяна, кинулася в танець. На столі великий пшеничний сніп. Усмішки чоловіків і жінок. Картина «Свято» (1996 рік) наповнена літом, його спекою і сподіваннями на урожай. Тут не тільки грають барви, а й міниться настрій, невловимими нюансами даючи зрозуміти: перепочинок у селян короткий. Адже робота у них така, що тривалих пауз не любить.
Живописні полотна заслуженого художника України Анатолія Шкурка такі мальовничі, що хочеться побувати в зображеному ним світі. Тінисті міські вулиці — Чернігів завжди славився парками і скверами, берег Десни, переправа… Здається, у фарби підмішано сам час, тому так легко і невимушено проявляються на полотні соковиті, наповнені кольором і змістом, мазки. 

Яка вона зручна, ця оповідь про Мойсея і те, як він 40 років водив євреїв пустелею. Здавалося б, вона мала набити оскомину ще на початку 1990-х, коли, танцюючи від неї, доходили до висновку, що й пересічним українцям до своєї землі обітованої як до неба рачки — і на це треба зголошуватися, бо без варіантів.

Аж ось знову схожі сентенції. «І так, ті, кому 40 і більше, мають зрозуміти, що насолодитися результатами реформ вони навряд чи зможуть. Просто не встигнуть».

Забезпечення найнеобхіднішими медпрепаратами пільгових категорій людей законодавчо визначено постановою Кабміну в 1998 році. Проте й дотепер в Україні, на жаль, не створена надійна система з максимально прозорими механізмами. 
Державні закупівлі та планомірне постачання населенню якісних лікарських препаратів, виробів медичного призначення, закуплених за кошти державного бюджету, нині провалені через бездіяльність чиновників. Ситуація погіршується й тим, що анексія Криму та бойові дії в районах проведення АТО впливають на безперервність програм лікування хворих, ефективність профілактичних заходів, епідемічну ситуацію в державі загалом.
Тисячі хворих на тяжкі недуги людей фактично опинилися сам на сам з бідою. Вони обурені — нині МОЗ закупило лише 6% необхідних ліків. А отже, шанс на життя стає дедалі критичнішим.