Такого висновку дійшли учасники круглого столу «Україна в Європі: мир і розвиток. Агропромисловий сектор України як основа економічного розвитку, регіональної та міжнародної кооперації», що недавно відбувся у Відні. Він хоч і був присвячений питанням розвитку сільського господарства України, та присутні бізнесмени, банкіри й політики не залишили поза увагою події на сході України, наслідки спільних санкцій на вітчизняну, європейську та російську економіки, а також розглянули мирні сценарії стабілізації ситуації.

Санкції б’ють по всіх

За даними колишнього міністра економіки і технології Німеччини Міхаеля Глоса, через санкції лише за перші два квартали 2014-го Німеччина втратила 16% експорту в Росію (а це 7 мільярдів євро) та 33% — в Україну. А це значить, що в країні доведеться скоротити близько 50 тисяч робочих місць, підсумував він.

Якщо ж казати про Європу в цілому, то її втрати від санкцій, застосованих до Російської Федерації, за прогнозами Єврокомісії, становитимуть близько 40 мільярдів євро в 2014 році та 50 мільярдів у 2015-му. Натомість Росія може втратити через євросанкції 200 мільярдів євро за три роки. А взаємні торговельні обмеження між РФ та Україною зменшать експортну виручку за результатами року на 2,5 та 3,5 мільярда доларів відповідно.

Як зізнався голова Російського союзу промисловців і підприємців (РСПП) Олександр Шохін, санкції ЄС виявилися болючішими для бізнесу та макроекономіки нашої східної сусідки, аніж це очікувалось навесні. Країну теж чекають скорочення робочих місць та чимало банкрутств. Водночас це зачепить і Захід, адже саме він основний кредитор та інвестор російських підприємств і банків.

«Російські приватні компанії і банки до кінця 2014 року і впродовж 2015-го мають виплатити 160 мільярдів доларів зовнішніх корпоративних боргів, які раніше успішно рефінансували на Заході, — зауважив Олександр Шохін. — Нині ж цей канал перерізано. Тому якщо російські позичальники почнуть оголошувати дефолти, то в першу чергу постраждають європейські кредитори й інвестори, в яких у заставі перебувають акції російських компаній і банків».

Зважаючи на те, що російські державні фінустанови займають більшу частину банківського сектору і кредитують зокрема малий і середній бізнес, санкції б’ють по всіх секторах економіки. Водночас сам бізнес найбільш вразливим назвав обмеження доступу до високих технологій і лише потім до фінансів та кредитів, поділився результатами опитування керівників компаній, які входять у РСПП, голова цієї організації. Покращити ситуацію, на думку російського бізнесу, може різке покращення ділового та інвестклімату в країні, зниження податкового та адміністративного тиску і аж ніяк не державна допомога.

Почесний професор Європейського університету Віадріна, комісар Єврокомісії з питань розширення (1999—2010), віце-президент Єврокомісії з питань підприємництва та промисловості (2004—2010) Гюнтер Ферхойген зазначив, що «нині у 28 країн-членів ЄС немає єдності у питанні санкцій проти РФ та політики сусідства» й припускає ймовірне посилення секторальних санкцій проти РФ.

Він також визнав, що у нинішніх подіях в Україні винна не лише РФ, а й ЄС: «На саміті «Східного партнерства» у Вільнюсі, коли Янукович вирішив не підписувати договір асоціації з ЄС, ніхто не став розмовляти з представниками України, які попереджали про проблеми під час запровадження євростандартів через інтереси Росії, — пояснив він. — Тоді, як і тепер, доцільно було говорити про спільні стандарти для Митного та Європейського союзів, щоб бізнесу було комфортніше працювати. Це технічні питання, які потрібно і можна вирішувати».

Однак, на його думку, бізнесу слід ініціювати це питання для реалізації крупних тристоронніх економічних проектів між Україною, Росією та ЄС. Хоча довіри до політики Путіна у Європи нині немає, наголосив Гюнтер Ферхойген.

Ідею з єдиними спільними стандартами розширив член Бундестагу, голова німецько-української парламентської групи і член німецько-російської парламентської групи Карл-Георг Вельманн, закликавши до створення спільного ринку Євросоюзу, України, Росії та Митного союзу.

Заморожування конфлікту — не вихід

Попри те, що нині інвесторів та бізнес відлякують невизначеність меж розростання та часу конфлікту на сході України, почесний президент індустріальної групи УПЕК, народний депутат Анатолій Гіршфельд доволі оптимістично дивиться у майбутнє за умови, якщо відбудеться дерегуляція та реформування економіки.

«Правильні умови оподаткування, навіть якщо в країні існує військовий конфлікт, який буде досить латентним, дадуть результат, — зауважив він. — Адже у світі чимало обмежених конфліктів, за яких деякі країни показують хороші приклади економічного розвитку. Зокрема, Ізраїль».

Думку одразу підхопив президент РСПП і запропонував як варіант виходу із ситуації — заморозити конфлікт на зразок Кіпру, Південної Осетії, Придністров’я, Абхазії, коли сторони визнають де-факто їхній статус-кво територій. Натомість комісар Єврокомісії з питань підприємництва та промисловості (2004—2010 роки) Гюнтер Ферхойген зауважив, що для України з її потенціалом це не вихід. «Справді, із замороженими конфліктами можна жити. Та це погане вирішення питання, бо це найбідніші регіони Європи, які субсидуються», — пояснив він.

Тоді із залу пролунало запитання про підтримку ЄС розробки та реалізації так званого плану Маршалла для відновлення української економіки. «Це дуже хороша ідея. Розвиток української економіки неможливий без доступу до європейських ринків капіталу та інвестицій. Також українська економіка має отримати допомогу безпосередньо з бюджету ЄС. Якщо на це буде політична воля країн-членів ЄС, рішення приймуть дуже швидко», — відповів Ферхойген.

За словами інших учасників форуму, таке рішення ЄС може прийняти відразу після донорської конференції, яку постійно переносили. Нарешті вона має відбутись у січні 2015-го, коли українська влада прорахує та визначить конкретні проекти, під які надаватимуть допомогу.

Натомість представник Німеччини був більш радикально налаштований і закликав Україну «не ходити з простягнутою рукою», а «почати проведення реформ та випуск товарів з більшою доданою вартістю».

АПК як рятівний круг

На думку західного бізнесу, саме АПК має стати тим рятівним кругом, який може витягнути економіку з прірви.

Адже попри те, що 2014 рік був украй складний не лише для економіки в цілому, а й для агрокомплексу зокрема, сільське господарство показало, що може бути драйвером національної економіки. За результатами 2014 року, агросектор буде номером один з експорту, що найменше постраждав від війни з РФ, зауважив президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса. «А все тому, що РФ веде війни проти нас ще з 2005 року: молочну, сирну, м’ясну, карамельну тощо. За цей час сільське господарство переорієнтувалось на інші ринки. За перші 9 місяців українські аграрії втратили на російському ринку від заборони ввозу овочів, фруктів, м’яса, сиру 140 мільйонів доларів. Але завдяки відкриттю євроринку збільшили експорт в ЄС на 150 мільйонів доларів. Тобто фактично наші втрати в Росії нівелювалися», — пояснив він.

На думку Алекса Ліссітси, потрібно змусити політиків думати про бізнес і йти шляхом реформ, а також розвивати бренд «made in UKRAINE».

Натомість іноземні інвестори, які вже працюють в Україні і хотіли б розширювати свій бізнес тут, продовжили свої побажання. На їхню думку, доцільно було б відкрити ринок землі і зробити його прозорим, а також спростити умови оренди земділянок для чинних і потенційних орендарів, підвищити продуктивність та ефективність сільгоспвиробництва, впроваджуючи сучасні технології, й реформувати аграрну освіту в Україні. Серед заходів, що стимулюватимуть розвиток АПК, крім цільової держпідтримки виробників, вони назвали стабільне податкове законодавство, дерегуляцію і стимулювання розвитку підприємництва на селі.

«Українська агропродукція має отримати (відновити) доступ на ринки ЄС і Росії, що потребує гармонізації відповідних стандартів. Предметом майбутніх переговорів між Європейським і Євразійським союзами мають стати санітарні та фітосанітарні стандарти і нормативи захисту споживчих прав», — зазначено у меморандумі із 17 пунктів, які підписали учасники заходу по його завершенні. Важливим пунктом стала й позиція про припинення санкцій, яка стане можливою лише за умови виконання положень Мінської угоди.

КОМПЕТЕНТНО

Гюнтер ФЕРХОЙГЕН,
віце-президент Єврокомісії з питань підприємництва та промисловості (2004—2010 роки):

— Якщо Україна та інші країни, які хочуть вступити в ЄС, посилять процес реформування, то вони можуть розраховувати на позитивну оцінку Брюсселя. Ніяка сила не здатна зупинити народ країни, який вважає себе частиною Європи. Новий склад Єврокомісії вже заявив, що наступні 5 років у складі ЄС нових членів не передбачено, але це може змінитися. Всю європейську політику не вирішує тільки одна Єврокомісія.

Міхаель ГЛОС,
міністр економіки і технологій Німеччини (2005—2009 роки):

— Ми маємо створити ситуацію, коли всі учасники конфлікту — РФ, Україна і ЄС — виграють від спільного рішення. Набагато краще торгувати одне з одним, аніж стріляти одне в одного. Це найгірша можливість.

Україні слід спільно з ЄС розвивати сільське господарство, яке має стати конкурентоспроможним. Аби можна було продавати агропродукцію на євроринку. Адже нині їй бракує фінансів, існують проблеми з технічним забезпеченням села. Та й приклад необдуманого протекціонізму вже є. На початку 1990-х через тиск німецької промисловості, яка стверджувала, що може розробити великий транспортний літак самостійно, ми виступили проти українського проекту. Тоді ми мало враховували інтереси українських і російських партнерів. А тепер бачимо, що доцільніше було працювати з іншими країнами. Тоді результат був би відчутнішим.