На круглому столі «Реформування банківського сектору: першочергові кроки», який відбувся в Українському кризовому медіа-центрі, зібралася сила-силенна журналістів. Не очікувала такого ажіотажу навіть сама голова  Нацбанку Валерія Гонтарєва, зізнавшись, що стільки представників ЗМІ в одному місці ще ніколи не бачила. Це й не дивно, адже для населення питанням номер один є зростання  долара, утримання у межах розумного гривні та порятунок регулятором  неліквідних банків. 

У нашій державі з’явився ще один добровольчий батальйон. Цього разу — інтелектуальний. На озброєнні в нього не автомати і гармати, а документи й дослідження авторитетних вчених. Його мета, як зазначив, відкриваючи круглий стіл  «Історія на фронті інформаційної війни», керівник інформаційно-аналітичного центру РНБО Олексій Копитько, — розширити фронт знань наших співгромадян про минуле.

Підготовка до зими Сєверодонецька — міста з населенням у 120 тисяч жителів — виходить на фінішну пряму. Контролюється подача теплоносія до  кожного з 820 тутешніх будинків. Хоча ситуація в регіоні змушує враховувати не лише  небезпеку обов’язкових заморозків, що наближаються, а й бойових дій, внаслідок яких виявилася замінованою Щастинська ТЕС. Ця станція на сьогодні забезпечує 92% електроенергії для усієї Луганщини. Воєнні дії поблизу теплоелектростанції загрожують майже двом мільйонам людей гуманітарною катастрофою. 

Військова агресія Росії — не просто боротьба за перерозподіл територій. Це битва ідеологій і світоглядів, яка сколихнула весь світ. Якою має бути політика Української держави, що мусить усвідомити суспільство, аби захистити демократичні ідеали? Про це наша розмова з членом-кореспондентом Національної академії правових наук України, академіком Української академії політичних наук Іриною КРЕСІНОЮ. 

Майже чотири роки тому на околиці Миколаєва буяло дике поле. Занедбана територія пустиря згодилася б хіба що для проведення сафарі. Гектари колишніх земель будівельного батальйону нікого не «надихали» на побудову тут сучасного підприємства. Проте ентузіасти знайшлися. І буквально за два роки з нуля з’явився красень-завод. Історія нагадує казку про чудові палаци, збудовані за ніч, але це реальність.  

Головний податківець Буковини з покоління енергійних молодих людей, які розпочинали трудовий шлях із завзятого випробовування себе у підприємницькій діяльності. Тож йому не з чужих розмов відомо, як важко буває бізнесу пробиватися крізь терни податкового та адміністративного тиску. 
Як налагодити  належне порозуміння між владою та бізнесом заради обопільної користі, спрямованої на зміцнення економіки та побудови держави у новому європейському форматі? Про це в розмові з виконуючим обов’язки начальника Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області Михайлом СЕНИЧАКОМ.

Багато представників старшого та середнього поколінь з далеких шкільних уроків української літератури пам’ятають проникливі рядки про нужденну працю швачки, яка вдень і вночі працювала голкою, аби прогодувати себе і свою сім’ю. Прості й невимушені рядки вчити було легко і швидко, бо вони западали в душу, зримо поставали в дитячій уяві. І навіть через десятиліття ота швачка й досі залишається в закутку пам’яті, щоб за першої-ліпшої нагоди зринути поетичним образом і філігранністю строф. 

Антиукраїнська істерія в Росії, схоже, набуває чудернацьких форм. «Ми з вами не воюємо!» — переконані мої родичі-сибіряки, однокласники і друзі, котрі живуть у сусідній країні. Та ніхто не може відповісти на запитання: чому ж у такому разі для багатьох їхніх співгромадян усе українське почало прирівнюватися мало не до державної зради? Пофарбував альтанку жовтим кольором із синім дахом — ага, спіймався! Та ти ж, трясця твоїй мамі, шпигун! Укр, дідько тебе бери! Зробив бутерброд із салом — з’їж його тихенько під ковдрою вночі, а то ще, чого доброго, у проукраїнських симпатіях запідозрять!

Що вже про борщ говорити?! Страва смачна, навариста, відмовитися від неї як від знаряддя ворожої пропаганди — дурних немає. Але ж і споживати якось непатріотично. Адже борщ — український. Ще, дивись, викличуть куди треба і впаяють по саме «тпру»!

Відома українська приказка про шило справдилася і цього разу. Хоч би як терористи і їхні «ідейні натхненники», зацікавлені у тому, щоб світ не дізнався про істинну причину катастрофи, намагалися сховати сам «мішок». Тобто всупереч усім міжнародним нормам не допускали рятувальників та експертів на місце катастрофи, не гребували чинити наругу над останками жертв.  

Робоча поїздка Президента Петра Порошенка на Донеччину розпочалася з відвідин Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча. Глава держави запевнив колектив підприємства в тому, що робитиме все можливе для досягнення миру в країні. За внесок в обороноздатність нашої держави Петро Порошенко висловив присутнім окрему подяку: «Ваша праця захистить життя українських солдатів. Коли вся Україна продемонструє єдність, ні війна, ні підступні атаки, ні вибори не завадять миру».