Ім’я Віри Холодної відоме практично кожному українцеві чи росіянину. При цьому навряд чи більшість із них назве якийсь фільм за її участі. Нині, на жаль, таких стрічок залишилося тільки п’ять. Одна з причин цього зрозуміла: радянські люди виховувалися в дусі одвертої зневаги до всього, що відбувалося до вікопомного 1917 року. А тодішня «кіношка» взагалі викликала презирство як щось допотопне. Віра Холодна міцно пов’язана з тією «допотопністю». Ніц, все це нам точно не потрібне... Традиція ставитись саме так до раннього російського (а з ним і українського, якого лишилося ще менше) кіно напрочуд стійка. 

У далекому 1993-му річна інфляція в нашій державі зашкалювала. Люди місяцями не отримували заробітної плати. Але тодішній представник Президента України у Волинській області Борис Клімчук вважав, що підтримка культури саме в такий важкий час покаже: «Українська держава постала, будується і рано чи пізно таки знайде своє гідне місце у сім’ї європейських народів». Тож кошти на достойну експозиційну площу для сотень зібраних у попередні роки сакральних шедеврів знайшлися.

Тепер збірка музею налічує понад три тисячі експонатів. Значна частина їх з’явилася завдяки рятувальним експедиціям, організованим основоположником української мистецтвознавчої науки Павлом Жовтовським. У 1980–1985 роках він працював науковим консультантом експедицій Волинського краєзнавчого музею з виявлення, обліку і збору цінних історичних і мистецьких пам’яток. Тоді від нищення і розкрадання в державному Музейному фонді було врятовано понад тисячу предметів українського сакрального мистецтва XVI–XIX століть. 

Ім’я Ананія Волинця мало відоме широкому загалу. Навіть на Вінниччині, звідки він родом, далеко не кожний скаже, ким він був, за що воював. Та свого часу його добре знали як одного з найвизначніших керівників національно-визвольної боротьби на Поділлі періоду 1918–1920 років. Про командира Гайсинського полку Армії УНР та Гайсинсько-Брацлавської повстанської бригади, подільського отамана і громадського діяча Ананія Волинця розмовляємо з кандидатом історичних наук Костянтином  ЗАВАЛЬНЮКОМ.  

У далекому вже 1997 році донецький «Металург», який пробився до елітного дивізіону українського футболу, очолив заслужений майстер спорту Володимир Онищенко. Один з нинішніх наставників національної збірної України на берегах Кальміуса протримався тільки рік. Згодом на електричному стільці, як часто називають журналісти тренерську лаву, сиділи Семен Альтман і Олександр Севідов, Андрій Гордєєв і Володимир П’ятенко. Окрему сторінку можна присвятити закордонним спеціалістам, яким довелося попрацювати на Донеччині: болгаринові Ніколі Костову, сербові Славолюбу Мусліну, іспанцеві Анхелю Алонсо, легіонерам із Нідерландів Каанену, Фрешу і Ко Адріансе.

Держстат повідомляє: за підсумками першого кварталу нинішнього року, показник ВВП в Україні знизився на 1,1% на тлі істотного зростання в інших пострадянських державах. Чому?
Знайомий підприємець, один з виробників насіння зернових, обмірковував днями подальшу долю свого бізнесу. Головні оптові покупці його продукції саме з країн пострадянського простору. Після тендерних змагань з міжнародними конкурентами підприємство укладає бажані контракти ще взимку, щоб контейнери з дорогоцінним зерном встигли здолати митні та карантинні бар’єри до початку посівної. Всі держави СНД законодавчо сприяють розвитку експортних можливостей своїх виробників. В Україні ж експортоздатний бізнес чомусь увіпхали в прокрустове ложе. 

Відповідно до статті 26 Закону України “Про державну службу”:
Присвоїти третій ранг державного службовця
Присвоїти четвертий ранг державного службовця
Присвоїти п’ятий ранг державного службовця

Відповідно до статті 26 Закону України “Про державну службу” за сумлінну працю та у зв’язку з виходом на пенсію присвоїти четвертий ранг державного службовця Лобуренко Олені Володимирівні – заступникові директора департаменту інформаційних технологій – начальникові відділу інтегрованої системи статистичної інформації Державної служби статистики України. 

Відповідно до статті 26 Закону України “Про державну службу” за сумлінну працю та у зв’язку з виходом на пенсію присвоїти четвертий ранг державного службовця Щегель Валентині Михайлівні – заступникові директора департаменту з питань науки та гуманітарної сфери – начальникові відділу з питань освіти, науки та інновацій Рахункової палати.

Українці у відпустку ходять рідко і не надовго, хоч і мріють про неї цілий рік. А замість повної релаксації намагаються вирішити… робочі питання. Щоправда, ділитися враженнями від відпустки не поспішають. Так само як і їхати на моря чи лізти в гори з колегами — це доводять нещодавно проведені дослідження.  

Нині столицю нашої держави практично неможливо уявити без довжелезних заторів, адже більшість наявних автомобільних розв’язок збудовано в середині минулого століття. Тоді важко було уявити, що за кілька десятків років Києвом щодня курсуватимуть мільйони автівок. Однак нині це реальність, що аж ніяк не додає комфортності проживанню у місті над Дніпром.

Про проблему говорять давно, втім, лише останніми роками почали здійснюватися реальні кроки для її розв’язання. Так, упродовж 2010—2013 років у Києві було зведено п’ять автомобільних розв’язок у районах з найбільшою концентрацією заторів. Тепер повним ходом триває реконструкція одного з найскладніших транспортних вузлів столиці — Поштової площі. Після завершення робіт пропускна спроможність цього вузла збільшиться до 110 тисяч автомобілів на добу.