Днями у Брюсселі відбулися чергові тристоронні газові перемовини між Україною, Росією та ЄС. Участь у них брали енергетичний комісар Євросоюзу Гюнтер Оттінгер та енергетичні міністри: України — Юрій Продан, Росії — Олександр Новак.
Як заявив представник ЄС по завершенні зустрічі, сторони попередньо погодилися на ціну 385 доларів за тисячу кубометрів до кінця березня 2015 року. Водночас Росія продовжує наполягати на принциповому для України питанні: щоб цю ціну формували за допомогою знижки, яку російський уряд встановлює своєю постановою. Україна ж хоче спеціального документа з фіксованою ціною, а не прив’язки до контрактів 2009 року.

Цьогорічний опалювальний період буде особливим  — «під акомпанемент» потреби економити природний газ. Енергоносії ж у структурі тарифів на житлово-комунальні послуги становлять до 70—75%. Нині Україна серед європейських країн — лідер нераціонального використання енергоресурсів. Отже, необхідно змінити ситуацію, до того ж не на шкоду комунальному комфорту. Тим більше, що в Україні є і проекти, і напрацювання. Що потрібно зробити? «Урядовий кур’єр» присвятив цій темі спеціальний додаток «Теплий дім».

Для того щоб пройти осінньо-зимовий сезон, Україні потрібно близько 28 мільярдів кубометрів газу. З урахуванням його обсягів у газосховищах та обсягів реверсного газу, Україна має дефіцит 5 мільярдів кубометрів.

Можливо, нині ситуація з енергоносіями й не була б такою гострою, якби Російська Федерація не припинила постачати газ українським споживачам і не перевела цей процес у режим передоплати. Вочевидь, сподіваючись на те, що Україна з огляду на свою залежність від російського газу закричить «пробі!» і слухняно виконуватиме забаганки східного сусіда. Бо не матиме іншого виходу. 

До Центральної виборчої комісії 17 жовтня 2014 року надійшла заява представника Політичної партії "НАРОДНИЙ ФРОНТ" у Центральній виборчій комісії з правом дорадчого голосу Ємця Леоніда Олександровича із повідомленням про встановлення судом факту порушення Закону України "Про вибори народних депутатів України" (далі – Закон) кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 103 Медвідем Віктором Вікторовичем.
У заяві суб’єкт звернення просить Центральну виборчу комісію оголосити кандидату в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 103 Медвідю В.В. попередження за порушення встановлених Законом обмежень щодо ведення передвиборної агітації, прийняту постанову оприлюднити в газетах "Голос України", "Урядовий кур’єр" та на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії. 

«Як зекономити електроенергію та зберегти тепло вдома? Як обрати побутову техніку, яка не спустошить сімейний бюджет? Чим замінити дорогий газ?» — такою була тема «прямої лінії» «УК», під час якої на запитання читачів відповідав голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Сергій САВЧУК. 

Опалювальний сезон, що наближається, уже шокує багатьох споживачів: і без того тарифи підвищили на чимало комунальних послуг, тож доводиться трусити гаманцем. А попереду зима — період, коли опалення становить суттєву часту в оплаті за житлово-комунальні послуги. Однак фахівці радять розглядати проблему під іншим кутом зору. І поцікавитися: а кого захищали низькі тарифи — тих, хто рахує кожну копійку, чи, навпаки, тих, для кого й сотні гривень не гроші? 

Проблеми з газопостачанням змушують уряд і бізнес шукати альтернативні джерела для забезпечення економіки держави енергоносіями. Думки є різні. Деякі фахівці акцентують увагу на потужностях електростанцій — атомних та гідро- (теплові до уваги поки не беремо, адже вугілля з Донбасу майже не отримуємо і газу обмаль). Електроенергія від вітру і сонця — перспектива майбутнього. А зима вже завтра. Рятуючись від можливих «холодних наслідків», населення починає купувати твердопаливні котли і пелети. Але де ті котли, і найголовніше — де взяти кошти на їх придбання і чим їх завантажити, адже майже вся вітчизняна твердопаливна продукція йде за кордон. Про цей факт говорять всі експерти.

Дорогою до осель від котельні втрачається від 55 до 85% тепла. І втрати ці починаються вже в самій котельні, потім ідуть через зовнішні мережі. А найбільше тепла (30—45%) виходить через вікна, двері, стіни, дахи будинків, особливо якщо вони старі й неутеплені. За 2013 рік Дніпропетровщина на обігрів житлових і комунальних будівель витратила 829,7 мільйона кубометрів газу на суму $271,8 мільйона. А втрачено тепла у сфері ЖКГ на $164 мільйони.
Викидати далі гроші на вітер — розкіш. Але й коштів на швидку модернізацію тепломереж і утеплення будівель нема. Вихід — у партнерстві держави, бізнесу і громади, залученні інвестицій з різних джерел. Саме з таких позицій в області запроваджено низку ініціатив з енергоефективності, а питання енергобезпеки в регіоні визначено одним із пріоритетних. Мета — протягом п’яти років зменшити споживання газу вдвічі. Для вирішення цих завдань успішно діють і будуть впроваджуватися нові цікаві проекти. 

Нинішня зима обіцяє бути суворою. В очікуванні холодної пори року українці почали активно цікавитись енергоощадними технологіями. А також досвідом сусідніх країн, які вже давно подбали про енергоефективність власного житла. Йдеться не про традиційні заходи — заміну батарей, вікон та зовнішнє утеплення стін. Вони лише покращать рівень комфорту в помешканні, але не дадуть змоги заощадити. Після того як власник квартири встановить нові батареї, рахунок за опалення меншим не стане, хоч у квартирі й потеплішає.
Як правильно використовують енергоощадні технології в таких країнах, як Чехія, Польща, Угорщина, розповів менеджер проекту «Енергоефективність у житловому секторі в Україні» Міжнародної фінансової корпорації Гжегож ГАЙДА.

У деяких селах люди, готуючись до зими, й досі користуються досвідом пращурів: обкладають будинки ззовні кукурудзинням. Це має трохи кумедний вигляд, але завдяки цьому люди витрачають менше дров (чи блакитного палива, якщо це в газифікованому селі). 
Розповідають, що обкладену кукурудзинням хату можна топити усього раз на два—три дні, і в ній завжди буде тепло. І це не залежало від цін на енергоносії, тому можна говорити про певну культуру енергоспоживання, яка складалася впродовж століть, хай навіть і певним чином на шкоду естетичному вигляду житла.