• Іван ШЕВЧУК

    Надлишкове прискорення швидкої

    В автобусі, що прямував із дачного селища біля села Кошари до містечка Южне, чоловікові раптом стало зле. Йому викликали швидку. Втім, зустрічі так і не сталося — людину до лікарні довіз той самий автобус, але врятувати її не вдалося. Не те що спецавтомобіль у цій ситуації принципово швидше доправив би хворого до лікарні, але вчасно надана — ще десь там, за містом, — невідкладна допомога могла б стати вирішальною в боротьбі за життя.

    Ця історія, почута в одеській маршрутці, не унікальна. Нерідко доводиться чути, що карета швидкої допомоги їде або ж надто довго, або ж приходить порожньою — майже без препаратів та обладнання. 

  • Вікторія КОВАЛЬОВА

    Акціям заважає нестабільність

    2013-го фондовий індекс Української біржі (УБ) знизився порівняно з попереднім роком на 4,3% до 910,04 пункта. Це незначна зміна, оскільки у 2012 році індикатор втратив 34,8%, а в 2011-му — 40,3%. На кінець грудня минулого року ринок акцій повернувся  до показників значень індексу липня 2009-го. Основна  причина  падіння вітчизняного ринку акцій — нестача західних інвесторів, які залишили  вітчизняний ринок ще 2012-го, і домінування на ньому локального спекулятивного  капіталу. Крім того, привабливість акцій знизилася на тлі високих ставок за депозитними вкладами.  

  • Дім, якому не потрібне газове опалення

     Архітектор, винахідник, художник і  скульптор Володимир Народний  побудував у невеличкому селищі під Києвом дім, екстер’єр якого надзвичайно нагадує будинок видатного іспанського архітектора Антоніо Гауді. «Гауді брав  ідеї з живої природи і використовував їх в архітектурі. Вони у нього живі. І це не просто стиль!» — каже про знаменитого іспанця його український шанувальник. Особливість будинку Народного в тому, що зроблений він на 100% з пінополістиролу або, якщо простою мовою, з пінопласту.

  • Олена ОСОБОВА

    «Мертві душі» по-рубіжненськи

    Уявіть: у двері вашої оселі подзвонили. Відчиняєте, а  інтелігентні на вигляд пенсіонери вам кажуть: «Отримайте й розпишіться за своє свідоцтво про повну середню освіту». А ви й не знали, що вчилися у вечірній школі.

  • Владислав КИРЕЙ

    Хто потрапив на прокурорський гачок?

    Торік Черкаська міжрайонна екологічна прокуратура направила до суду 81 кримінальне провадження за фактом незаконного зайняття рибним промислом на Дніпрі, Кременчуцькому та Канівському водосховищах. Як стало відомо, 68 кримінальних проваджень суди вже розглянули. 53 вироки, які винесено щодо 62 осіб, визначили ступінь відповідальності винних. Також встановлено суму збитків —  579 тисяч гривень, з яких порушники добровільно близько половини відшкодували до місцевих бюджетів. У браконьєрів конфісковано знаряддя і засоби незаконного промислу, а також вилов.  

  • Віра ФАЗЛЄЄВА

    Відновлюються державні нотаріальні контори

    Кажуть, суперечки народжують суддів, а небажання сперечатися — нотаріусів. Я теж так уважала, поки не потрапила на позачерговий з’їзд нотаріусів Нотаріальної палати України — самоврядної професійної організації нотаріусів, яка з’явилася на світ дев’ять місяців тому як недержавна неприбуткова професійна організація, що об’єднує нотаріусів України на засадах обов’язкового членства відповідно до статті 16 Закону України «Про нотаріат». Позачерговий з’їзд нотаріусів України, який відбувся в середині січня, протягом одного дня круто змінив подальшу долю вітчизняного нотаріату.

  • Людмила ЯНОВСЬКА

    Концертний зал він сотворив як скрипку

     Він архітектор, художник, композитор, майстер музичних інструментів, мистецтвознавець…
    Грати  класику — чи в карти?
    Таким зображують космічний транспорт інопланетян. Але відколи «Літаюча тарілка» стала корпусом Інституту інформації на Либідській площі столиці України, минуло понад 40 років, і жителі Києва звикли до модерністської споруди, немов до тарілок на своїх кухнях. Вони щодня переступають поріг інституту як покупці виставки-ярмарку одягу на його першому поверсі. Але чи зводять очі вгору перед цим закладом, щоб зацікавитись: а що ж нині там, за каламутною смужкою запиленої скляної стіни, захаращеної мотлохом, яка між двох напівсфер «Літаючої тарілки»? Хто й навіщо замислив її саме такою і яка доля в неї нині — відомо небагатьом.
    «Ця пам’ятка архітектури створена за проектом видатного зодчого Флоріана Ілліча Юр’єва у 70-х роках минулого століття і віднесена Віденським музеєм архітектури до видатних європейських архітектурних проектів. 

  • Анатолій ТРОЯН: «І насущний, і духовний хліб для нас однаково важливі»

    Місто Лебедин на Сумщині належить до населених пунктів, де роль місцевого самоврядування особливо відчутна. За кілька останніх років тут зуміли організувати ефективну модель управління, збалансувавши увагу і підтримку різних галузей і сфер. Про стиль роботи місцевої влади та стандарти життєдіяльності райцентру кореспонденту «Урядового кур’єра» розповідає міський голова Лебедина Анатолій ТРОЯН.  

  • Наталя ЗВОРИГІНА

    Батька Махна знову посадили

     В  управлінні державної пенітенціарної служби в Запорізькій області відкрили музей з унікальною експозицією розвитку служби з часів царської імперії до наших днів.

    Справжньою родзинкою музею став розділ, присвячений Нестору Махну. Тут представлені не тільки його фотографії та матеріали його справи, а й камера № 10 з нарами і пересувним відхожим місцем, в якій в Олександрівському тюремному замку сидів відомий запорізький анархіст.  А головна дивина — батька Махна знову  ув’язнили. Фігуру і обстановку, відповідну тодішній, за півтора місяця відтворив засуджений Ігор Грибов.

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    Боже, нам мудрість подай

    За вікном — мінус 10, холодно! На душі ще холодніше: вона й рада б уже перетворитися на  крижинку, як у казці про Снігову Королеву, та хіба це можливо?
    Живу ж бо не в казці (а хотілося б хоч на трохи потрапити туди), а у жорстокій дійсності. Два місяці поспіль засинаю і просинаюся «під телевізор», щоб із роз’ятреною душею йти на роботу. А потім знову повертатися у той самий, якийсь безпросвітний формат буремних буднів, які, здається, вже ніколи не перетворяться бодай на маленьке свято душі…
    Від чого їй радіти: від того, що вбивають людей, які щиро прагнуть змін на краще? Від того, що завтра вже не перед телевізором, а в епіцентрі подій можуть опинитися й наші діти? А їм же ще жити й жити, їм, сподівалися ми, свою державу розбудовувати. Чи, навпаки, чимдуж втікати з такої держави за першої-ліпшої нагоди? Чи, може, від патологічної глухоти і влади, й опозиції? Тут навіть усі президенти вкупі за одним столом не допомагають — маємо те, що маємо…