Уявіть: у двері вашої оселі подзвонили. Відчиняєте, а  інтелігентні на вигляд пенсіонери вам кажуть: «Отримайте й розпишіться за своє свідоцтво про повну середню освіту». А ви й не знали, що вчилися у вечірній школі.

Приблизно такий вигляд мала зустріч «учителів» та одного з їхніх «учнів» у Рубіжному. Хлопець навіть не знав, що його документи використовували педагоги міжобласної спеціальної середньої загальноосвітньої вечірньої та заочної школи для сліпих та слабозорих дітей. На здоров’я він ніколи не скаржився. У старших класах не вчився, бо пішов працювати. Цю школу теж не відвідував. Атестат йому запропонували безплатно. Про цей кумедний епізод він розповів у компанії друзів, серед яких був міліціонер. Так почалося слідство про школу-примару.

Нехитрий спосіб отримувати зарплату

— Цей навчальний заклад існує давно, а  перереєстрований 1995 року. З 2002-го, як нам вдалося встановити, контингент учнів став неприпустимо малий, — розповідає начальник відділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з хабарництвом і корупцією управління по боротьбі з економічною злочинністю ГУ УМВС у Луганській області, підполковник міліції Олексій Камишанський. — Згідно із законом, школа підлягала закриттю. Але завідувачка  вирішила продовжити її життя шляхом  залучення документів дітей, які не мають проблем із зором, тож  не потребують навчання у спеціальному закладі. Зрозуміло, учнями ставали ті, кого відраховували зі звичайної школи через неуспішність. Як правило, вони були з неблагополучних сімей. Зустрічали на вулиці, казали: давай свої документи, ходити до школи не треба, а атестат потім отримаєш.

За словами Олексія Камишанського, п’ятеро «учнів», які, за документами, навчалися в цій школі, водночас відбували покарання в місцях позбавлення волі. Долю ще деяких вдалося встановити тільки за допомогою прикордонників: вони виїхали на заробітки в інші країни. Фігурують у справі й документи двох підлітків, які померли, і в зв’язку з цим були відраховані з місця навчання у своїх школах.

Олексій Камишанський підкреслює: педагогічний колектив школи-примари — дуже досвідчені люди. Вони багато років пропрацювали в системі освіти, чудово знають, якими мають бути документи для правильної звітності. Тож методичні плани, екзаменаційні відомості та журнали відвідуваності — в повному порядку.

— Щоб ця школа функціонувала, потрібно не менш як 13 учнів, — розповідає Олексій Камишанський. — Тоді вона отримує бюджетне фінансування на зарплату вчителів. До речі, згідно з результатами проведеного аудиту, зарплата становила від 1,5 до 4 тисяч гривень.  Педагоги щомісяця здавали звіти про виконану «роботу». А насправді там не було жодної дитини. Без учнів школа проіснувала майже 11 років. Усього з 2002 по 2012 рік для цієї школи з бюджету на зарплату викладачів було спрямовано понад 1 мільйон гривень. Ось такий нехитрий спосіб давав змогу нічого не роблячи отримувати зарплату.

За документами, у школі «провчилися» 76 осіб.

Коли приїде ревізор?

Ось тут гоголівський сюжет дає збій. Відповісти на запитання, чому київські керівники системи освіти Українського товариства сліпих, до якої належить школа-примара, жодного разу за десять років не організували перевірку своїх підопічних, підполковник міліції відповісти не може. Та й не повинен.

Він упевнений, що виявлений факт призведе до того, що такі перевірки пройдуть тепер у всіх філіях Київської школи. Міжобласна спеціальна середня загальноосвітня вечірня та заочна школа для сліпих і слабозорих дітей належить до Міністерства освіти. Департаменту освіти Луганської облдержадміністрації не підпорядковується. Але, за словами начальника цього департаменту Ірини Цимбал, про школу-привида тут уже знають.

«Навчальний заклад працював у місті Рубіжному, але зареєстрований у Києві, — коментує посадовець. — Наші фахівці  провели перевірку, яка показала, що  тут немає свідоцтва про держреєстрацію навчального закладу, власного статуту та печатки».

За її словами, департамент освіти Луганської облдержадміністрації звернувся до правоохоронних органів із проханням сприяти закриттю Луганської філії Київської спецшколи та притягненню до відповідальності осіб, винних у порушенні чинного законодавства про освіту.

Нездійснені мрії про школу на папері

Що являла собою школа-привид? Актовий зал у будівлі місцевого УТОС, два столи й ряд стільців. Як державна установа вона мала право орендувати приміщення за символічну плату —

1 гривня на рік. Ні традиційної класної дошки, ні ганчірки й крейди, що зазвичай завершують звичну картину. У складі педколективу родина — подружжя та їхні діти. Плюс люди, які обіймали в системі освіти свого часу високі посади, — аж до керівництва школою.

— В УТОС усі одне одного знають, багато пов’язаних родинними зв’язками. Тож коли запитуєш, мовляв, ви ж бачили, що учні сюди на заняття не приходили, люди намагаються просто уникнути відповіді, — розповідає Олексій Камишанський. — Але всі ці роки з державного бюджету на фінансування школи спрямовували певні суми, тож ми маємо змогу простежити рух  коштів по банківських рахунках.

Нині, доки триває слідство в Рубіжному,  вчителі намагаються знайти тих «учнів», які б підтвердили, нібито відвідували школу. А слідство розшукує тих, хто отримав свідоцтво про повну середню освіту, жодного разу не відвідавши занять.

Що ж кажуть на своє виправдання вчителі?

— Стверджують, ніби учні були. Мовляв, проводили всі заняття.

Тепер справа слідства — довести їхню провину, — підкреслює Олексій Камишанський. — Якщо доведемо, то їм загрожує серйозне покарання — до 8 років позбавлення волі, бо це розтрата державних коштів в особливо великих розмірах. Та цей факт унікальний для країни.