Пошуки відповіді на запитання, чому паралімпійська збірна України настільки перевершила своїм виступом здорових фізично учасників Олімпіади в Ріо, мали б уже припинитися.  Вона на поверхні: у суспільстві, де поява кожного нового пандуса чи звукового світлофора подається як непересічна подія,  влаштування людини з інвалідністю на престижну роботу, радше, виняток, а можливість самотужки пересуватися в громадському транспорті — подвиг,  спорт — це єдина можливість тих, хто має особливі потреби, жити, а не животіти.

Кожен із десяти змагальних днів української збірної на XV Паралімпійських іграх  доводив, що люди з інвалідністю поки що роблять для держави більше, ніж держава для них. Згадаємо найяскравіші моменти. 

Видавці й читачі перегорнули останню сторінку найочікуванішого в Україні книжкового форуму — львівського, який упродовж багатьох років є одним із визначальних культурних брендів міста Лева. Організаторам і учасникам ще належить проаналізувати рівень його проведення: важливо не лише назвати кількісні параметри, а передовсім визначити ті головні набутки, якими запам’ятається і збагатить шанувальників книги ХХІІІ Міжнародний форум видавців. Прикметно, що він не просто став довгожителем, а надійно прописався серед найпрестижніших аналогічних книжкових ярмарків Європи, поступаючись за окремими параметрами франкфуртському чи варшавському (їхній вік набагато поважніший) щодо комфортності, розкрученості, але аж ніяк не за рівнем зацікавленості. 

13-та щорічна зустріч Ялтинської європейської стратегії (YES) «Світ, Європа та Україна: шторми змін» відбувалася з 15 по 17 вересня. Цей захід був цікавим для понад 350 провідних політиків, дипломатів, бізнесменів, громадських діячів, експертів із двох десятків країн світу. Пленарні засідання та спеціальні секції форуму відбулися в стінах Національного культурно-музейного комплексу «Мистецький арсенал». Прем’єр-міністр Володимир Гройсман там тримав слово суботнім ранком. Він заявив, що ключове питання для всього демократичного світу у зв’язку із російською агресією проти України таке: «Хто наступний?»

Глава уряду пояснив, що військова агресія на Донбасі не є конфліктом Росії з Україною. До цього питання потрібно застосовувати глобальніші виміри. «Борються два світи: один демократичний, а другий не розуміє, що таке демократія. І тому зараз це виклик для всіх демократичних країн сучасного світу, які вважають, що цінності не можна змінювати силою, що за цінності треба боротися», — наголосив Прем’єр. 

Обраний 8 вересня голова Рівненської обласної ради Микола Драганчук — на політичному олімпі краю людина відносно нова. Значно краще його знають у Сарненському районі, де очолював редакцію районної газети «Сарненські новини», а минулих 5 років був головою районної ради.

Про те, що було й що буде далі, ми розмовляємо з Миколою Драганчуком у його робочому кабінеті. 

У  Запоріжжі підписано меморандум про співпрацю між обласною владою, містами Запоріжжя, Мелітополь та Бердянськ із проектом «Зміцнення спроможності українських територіальних громад до прийняття внутрішньо переміщених осіб в Україні», який реалізує Німецька федеральна компанія Deutsche Gesellschaft fur Internationale Zusammenarbeit (GIZ).

Співпрацю в межах проекту протягом 2016—2019 років здійснюватимуть у напрямі підвищення якості надання послуг, попит на які зріс у зв’язку зі збільшенням кількості переселенців; сприяння діалогу та проведенню заходів з урахуванням потреб вразливих груп населення в приймаючих громадах; поліпшення взаємодії органів влади, місцевих громад, громадських організацій та волонтерів. 

Село — не місце, де до влади можуть допустити «парашутиста» або «варяга». На відміну, приміром, від кандидатів у народні депутати чи навіть в обласну раду, яким через ЗМІ та агітацію можна створити привабливий імідж, сільська громада повірить лише тому, кого знає не один рік і хто має авторитет і повагу. А з огляду на те, що в селі кожен крок і кожен вчинок на видноті, потрібно мати справді бездоганну репутацію та відповідні дані, щоб очолити громаду. Але навіть у разі підтримки твоєї кандидатури більшістю односельців це ще не гарантія безпроблемної роботи у майбутньому. Адже частина тих, хто на виборах, приміром, віддав свої симпатії іншим кандидатам, не проти ускладнити життя переможцеві та нівелювати позитив у його діяльності. Іноді з меркантильних або особистих мотивів. Керівники зі стажем у таких ситуаціях діють за принципом «Бути добрим для всіх неможливо». А як ведеться тим, чий стаж на посаді очільника сільської громади не сягнув ще й року? 

Торік майже 11 тисяч киян захворіли на злоякісні новоутворення, майже п’ять тисяч померли від них. Про те, як ведуть боротьбу за кожне життя та що заважає цьому, говоримо з головним лікарем Київського міського клінічного онкологічного центру Олександром КЛЮСОВИМ. 

«Вашу вавку треба намастити», — сказав лікар і вийшов. За хвильку до палати зазирнув його колега і виніс власний вердикт: «Забинтувати». Потім з’явився черговий лікар і скасував призначення своїх попередників, приписавши відкрити уражену ділянку і приймати сонячні ванни. «Та ні, тут треба пити пігулки, і само минеться», — категорично висловився наступний ескулап.

«Пробі! — заволав пацієнт. — Я не знаю, кого слухати, нехай хтось один лікує!» «Ні, хтось один не може, — заперечив завідуючий відділенням. — Хто вільний, той до вас і підходить!» 

Не існує стовідсоткової безпеки від природних катастроф, які періодично загрожують людству. Експерти припускають, що лише в Україні щороку виникає від 100 до 300 надзвичайних ситуацій природного походження. Серед них розрізняють такі види стихійного лиха: землетруси, повені, селеві (гірські) потоки, зсуви, снігові замети, виверження вулканів, обвали, посухи, урагани і бурі. До подібних нещасть у низці випадків відносять також пожежі, особливо масові лісові й торф'яні.

Природні катастрофи страшні не тільки людськими жертвами, вони можуть нанести колосальні збитки, розмір яких залежить не тільки від інтенсивності цих катастроф, але й від рівня розвитку суспільства та його політичного устрою. 

Уряд вчасно подав до Верховної Ради проект закону «Про Державний бюджет України на 2017 рік», щоб парламентарії мали час на пошук консенсусу.

Переглянути його можна тут.