Життя можна порівняти з кіноплівкою: кожна мить — кадр. У когось кадри дуже схожі між собою, у когось разюче відрізняються, а ще в когось закінчуються тим, з чого почалися. У Тамари Довгич кіноплівка настільки багата на різноманітні кадри, що ми зупинимося на деяких із них — тих, з яких можна зняти фільм.

На території Закарпатського музею народної архітектури та побуту відбувалося захопливе дійство — фестиваль середньовічної культури. Видовище зібрало сотні глядачів, і не останню роль у цьому відіграли майстерно виконані обладунки основних героїв-лицарів.

Як можна було не поїхати на російсько-українську війну, якщо ти не лише журналіст, а й громадянин, якому не байдужа рідна країна? Якщо хлопці, яких ти знав, загинули на Майдані? А потім вороги у Вербну неділю захопили Слов’янськ, а це за 150 кілометрів від Харкова.

Одного ранку прокидаєшся, а за кільцевою, яку добре видно із  твого вікна, — блокпост із БТРом, а до кордону з Росією менш як 40 кілометрів, і там вже розгортаються ворожі батальйони. Така сама відстань і до КПП «Гоптівка», де вже танки, а біля Проходів — батарея САУ. Усі вони повернуті жерлами на твоє місто, бо, як каже командир Т-64 Яша, ще не відомо, звідки нападуть.

23 лютого 2017 року зупинилося серце миколаївського спортсмена бійця легендарної 79-ї десантно-штурмової бригади Миколи Гуцаленка. Ця новина приголомшила спортсменів і громадськість Миколаївщини, його побратимів, близьких. Адже Микола був патріотом, який свідомо обрав військову службу ще до початку відкритого протистояння на сході країни, у 2013-му році. Його знають як успішного спортсмена, майстра спорту України з веслування на байдарках та каное, неодноразового призера всеукраїнських змагань в різних вікових категоріях. І до сьогодні про нього згадують як про порядну, мужню, працелюбну людину, турботливого сім’янина, доброго друга. Його вислів став епіграфом до книжки «Ад-242». Воюючи за донецький аеропорт, він сказав: «Аеропорт став буфером між двома світами».

«Якось в поїзді мені наснився сон про місто моїх мами і бабусі, моє служіння на Слобожанщині. Та не відчуваю, що  прив’язаний до певного регіону. В Україні багато рідних міст, наприклад, Новоград-Волинський, я відновлював монастирі в Глинській Пустині, в Новгороді-Сіверському. Перша моя парафія була під Шосткою. Співали колядки по хатах, нам підспівували і діти, і дорослі».

Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені Героя України генерал-майора Ігоря Момота в селищі Оршанець під Черкасами — це сучасний багатопрофільний навчальний заклад, що здійснює базову підготовку і перепідготовку молодшого персоналу для підрозділів органів охорони державного кордону, а також підвищення кваліфікації й підготовку персоналу бойових підрозділів. Саме у цьому закладі проходять навчання інспектори прикордонної служби, водії автотранспортних засобів, дозиметристи, сапери, оператори протитанкових ракетних комплексів та зенітно-ракетних комплексів, мінометні розрахунки, водії й навідники БТР, снайпери та кухарі.

Антитерористична операція на сході України (АТО) — комплекс військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на сході України. Операція тривала з 14 квітня 2014 року до 30 квітня 2018-го. Після АТО на сході України було введено операцію об’єднаних сил (ООС).

14 жовтня відзначаємо День захисника України. І хоч це свято стосується всіх поколінь патріотів, першими спадають на думку герої останньої війни на сході країни — воїни АТО (ООС). Минув час, і вони змінили військовий однострій на цивільний одяг. Як відбувається адаптація учорашніх бійців до мирного життя? Яка роль служби зайнятості в їхній професійній і соціальній реабілітації? На запитання «Урядового кур’єра» відповідає директор Київського міського центру зайнятості Віктор БІЛИЧ.

Одеса відома не лише в Україні, а й за її межами. Навіть за океаном у восьми штатах США, Канаді та Бразилії є її тезки. Це місто по праву іменують морськими воротами України. Має Одеса й інші назви — Південна Пальміра, перлина біля моря, столиця гумору тощо. А якщо врахувати, що тут понад 900 пам’яток історії, архітектури й містобудування, то доведеться погодитися зі словами пісні Кості-моряка, що «вся Одесса очень велика». Звісно, аби побачити все, чим знамените це місто, потрібен не один день. Але якщо у вас обмаль часу, то поєднайте приємне з корисним: за пів дня прогуляйтеся пішки історичним центром Одеси, який занесено до Попереднього списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

Учора у ліфті познайомилася із сусідкою мадам Петер, аристократичною пані років 70 на вигляд, із красиво зачесаним сріблястим волоссям і в костюмі від Chanel. «Ви з якої квартири?» — запитала вона мене, коли ліфт рушив донизу. Оскільки ми у будинку новенькі, я чемно представилася мадам Петер. Говорили ми англійською. «Ваша родина з Британії?» — продовжила розмову літня пані. «Ні, з України», — відповіла я. Очі старенької засвітилися непідробною цікавістю: «Справді? Я чула, що ви збираєтеся помиритися з Росією. Навіть вивели для цього якусь формулу».