Останні кілька років нас буквально атакує реклама препаратів, які мають «побороти» проблему йододефіциту. Таке враження, що цей діагноз заочно поставили всім українцям  від малого до старого. Тому всі ми зобов’язані купувати і споживати йодовану сіль або біологічно активні добавки. Інакше ніяк. Щоб розібратись, чи справді всіх нас гуртом потрібно лікувати, кореспондент «Урядового кур’єра» поспілкувався із завідуючим лабораторією спеціальних харчових продуктів та епідеміології харчування Інституту гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва НАМН України Віталієм Корзуном. Також експерт висловився щодо того, чи можна заочно ставити однаковий діагноз усім українцям, чи, можливо, варто в кожному окремому випадку давати конкретні рекомендації.  

Економіка Буковини тримається на малому і середньому бізнесі, який забезпечує 75% надходжень у скарбницю краю. А за обсягом реалізованої продукції саме малими та середніми підприємствами найменша область, Чернівецька, є другою в Україні. Зрозуміло, для прийняття ефективних управлінських рішень регіональна влада має знати, як живеться бізнесменам-«спрощенцям», що перешкоджає їхньому сталому розвитку і які в них пропозиції щодо поліпшення умов праці. 
Результати моніторингу проблем бізнес-середовища області оприлюднив нещодавно Чернівецький міський центр захисту приватних підприємців та підприємств малого бізнесу. Проведений у рамках реалізації заходів регіональної програми розвитку малого і середнього підприємництва моніторинг з’ясував тенденції розвитку «малих» бізнесменів, визначив негативні чинники, а також позитивні, які сприяють їхній успішній діяльності.

 Край гірників, металургів, машинобудівників, хіміків неспроста називають кочегаркою. Причому це визначення популярне не тільки на розмовному рівні — свого часу в губернському місті Бахмут (нині Артемівськ) видавали газету «Всеросійська КОЧЕГАРКА». А коли виник намір створити щомісячний літературний додаток до цього часопису, над назвою довго голови не сушили — «Забой».
Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть літературний рух у промисловому регіоні розвивався здебільшого стихійно і завдяки зусиллям поодиноких авторів. Про якусь системність не йшлося, але місцеві газети періодично друкували на своїх сторінках вірші й оповідання тутешніх поетів та прозаїків. Завдяки архівам відомі й прізвища тих донбасівців, які були  літературними першопрохідниками: Яків Дебелий, Іван Журбенко, Софія Дальня, Пантелей Махіня й інші. А перший номер літературно-художнього журналу «Забой» у вересні 1923 року — найперша спроба організувати та об’єднати земляків, які мали хист і потяг до літературної творчості. Проте, схоже, рівень місцевих авторів був далеко не найкращим, оскільки тут знайшлося місце для творів тільки двох донбасівців, а інші сторінки заповнили легіонери з Києва, Москви, Петрограда тощо.

Старовинне буковинське місто Сторожинець, що на українсько-румунському етнічному кордоні (звідси і назва), вперше згадано в історичних літописах майже одночасно з Чернівцями — на початку XV століття. А де прикордоння — там жвава торгівля. А де торгівля — там розквітають ремесла. З-поміж усіх шанованих ремісників в особливій пошані всієї Європи були сторожинецькі майстри лозоплетіння.
Усі без винятку енциклопедії свідчать, що чи не перша професійна (наголосимо!) школа лозоплетіння на українській землі постала саме в Сторожинці. Місцеві історики переконані, що це було у 20-х роках XIX століття. Її створив і очолив майстер Іван Тодорницький, який вчився лозоплетінню у Відні (там панував культ вишуканих плетених речей, і саме там плетіння звели у ранг мистецтва). Він зібрав найкращих сторожинецьких лозоплетільників, занотував їхній віками нагромаджений досвід: способи підготовки матеріалу до роботи, своєрідну техніку плетіння, визначив основні типологічні напрямки місцевого плетеного виробництва. 

Які найпопулярніші атрибути свят, що минають: ялинка, щедрий на страви стіл, подарунки? Для багатьох з нас до цього переліку входять і яскраво-кольорові феєрверки. Днями в Інтернеті прочитала, що найвидовищнішими цього року визнані салюти, що ними у Новоріччя розсвічували небо в Нью-Йорку, Гонконзі та Лондоні. А ось українці під час переходу з 2013-го до 2014-го усіляко компенсували це самі собі, хто як міг.
Що сусіди під час свят запускають салюти саме під моїми вікнами — звикла вже давно. Хоча й не розумію, чому саме тут? Отже, була морально готова й цього року. І майже без емоцій перетерпіла кількагодинне бахкання та спалахи під балконом. Усього лише кілька разів хотілося вивернути на тих доморощених піротехніків каструлю окропу. Але добре те, що добре закінчується. Скло у віконних рамах, на щастя, залишилося неушкодженим... 

Влітку в Рівному запрацював перший в Україні сміттєпереробний завод із замкненим циклом виробництва. Прямісінько впритул до міського сміттєполігону, де накопичилося (вдумайтеся!) 5 мільйонів тонн сміття і який сповна відпрацював свій ресурс. Відкривали його помпезно, із символічною стрічкою, за участю міністра екології та природних ресурсів України та німецьких інвесторів. Адже це й справді був чи не єдиний приклад ефективного державно-приватного партнерства. Тут таки, при вході, численних гостей зустрічав… величезний динозавр, виготовлений із пластикових пляшок, як символ того, що принаймні для Рівного період сміттєвого застою успішно закінчився. А інвестори врочисто обіцяли перед телекамерами звести наступний завод у тому місті, яке наважиться взяти динозавра до себе. Справа ж бо, казали, перспективна і вкрай потрібна. Зрештою, в цьому ніхто у світі (а надто в Європі) вже не сумнівається.  

Роботи з реконструкції басейну, розпочаті в 2007 році, було призупинено в 2009-му у зв’язку з нестачею фінансування. На той час будівельна готовність об’єкта становила 16%. Для завершення робіт 2011 року уряд виділив 13 мільйонів гривень, у 2012-му — 10 мільйонів гривень, а також торік — 10 мільйонів гривень. Після реконструкції басейн є спортивною спорудою, що дає змогу проводити спортивні змагання та тренування олімпійців, паралімпійців, а також навчання дітей плаванню. 

За повідомленням Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у грудні 2013 року по відношенню до листопада становив 100,5%, за 2013 рік у цілому – 100,5%.  За період січень 1998 року - грудень 2013 року – 520,3%.  

Узгодити інтереси держави і приватних підприємців справа нелегка. Однак нещодавно Міністерство інфраструктури та Асоціація міжнародних автомобільних перевізників (АсМАП) на спільній нараді за участю галузевих профспілок узгодили план заходів на 2014 рік щодо підвищення ефективності роботи автотранспорту у сфері міжнародних автомобільних перевезень.