Одна з основних норм закону про екстрену медичну допомогу, що діє в Україні з початку року, — прибуття карети «швидкої» до хворого за 10 хвилин у місті та за 20 — у селі. Втім, щоб цей норматив можна було виконати, має бути головне — забезпечення відповідним транспортом.
На виконання соціальних ініціатив Президента України для закупівлі таких автомобілів уряд виділив 922 мільйони гривень. Після торгів, які провело нещодавно Міністерство охорони здоров’я, буде придбано майже півтори тисячі карет «швидкої допомоги». Зокрема, 143 авто типу С (реанімобілі), 1063 машини  типу В (у таких можна здійснювати інтенсивну терапію) та 206  — типу А (вони призначені, щоб довезти хворого, що не потребує інтенсивної медичної допомоги в дорозі, до лікарні).

Шлях від планово-адміністративної системи господарювання до держави з ринковою економікою нині в Україні, як і всі дороги, досить проблемний. З однією різницею: замість вибоїн у асфальті — порушення конкурентного законодавства. 
Винахідливі бюрократи, котрі звикли мати зиск, вимагаючи від населення тонни нікому не потрібних довідок, дуже неохоче здають позиції. Тому, за висновками Антимонопольного комітету України, найбільш проблемним у країні лишається надання супутніх послуг громадянам, котрі бажають одержати послуги адміністративні. Зокрема, працівниками цієї установи було проведено такий експеримент: компетентна у законодавстві підставна особа взяла заяву на одержання ліцензії (вартість мала б становити 800 гривень)  і пройшла всі інстанції, котрі вимагалися. У підсумку одержання потрібного документа обійшлося в 150 (!) тисяч гривень. 

Твердий сир — чи не найскандальніший продукт на нашому ринку. Саме до його якості час від часу лунають претензії. Тож не дивно, що деякі споживачі з пересторогою почали ставитись до нього. Як наслідок, дехто став відмовлятись від купівлі цього хоч і корисного, проте такого підозрілого продукту. Як вибрати із всього товарного асортиментного різноманіття справді якісний, з’ясував «Урядовий кур’єр». 

Цю історію Ганна Зубавленко із села Неслухів Кам’янка-Бузького району ладна б забути, але й досі не може оговтатися від пережитого. Каже, що на старості літ переконалася: від в’язниці ніхто не застрахований. Бо хіба могла подумати, що важко гаруючи на землі, вирощуючи картоплю, буряки, пшеницю, опиниться за гратами за… наркотики? 

Виявляється, щоб поставити екологічний діагноз певній місцині, не обов’язково проводити численні аналізи й організовувати дорогі експедиції. Українські науковці з кількох науково-дослідних установ запропонували методи дослідження довкілля, що дають змогу доволі точно визначити стан середовища, лише спостерігаючи за життям певних організмів. Важливо лише знати, на кого з них слід звернути увагу і в яких саме точках екосистеми. На міжнародних екологічних форумах цю розробку вже називають «українським проривом».  

Забезпечення соціальних прав ветеранів війни, формування в суспільстві шанобливого до них ставлення є пріоритетами соціальної політики держави, визначеними соціальними ініціативами Президента України Віктора Януковича. Про те, якою турботою охоплені ці люди на Полтавщині, нашому кореспондентові розповіла директор департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації Людмила Корнієнко.
 

У ювілейний рік Ольги Кобилянської — 150-річчя від дня народження — Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр, що названий на честь видатної письменниці, відкрив 83-й театральний сезон довгоочікуваною виставою «Земля» за мотивами однойменної повісті. 

Не лише в обласному, а й у районних центрах нуртує творче життя закарпатських художників: картинні галереї услід за Ужгородом з’являються в інших містах області. Якщо у Мукачевому (що для цього міста зовсім не дивно) галерею відкрили понад десять років тому, то у Виноградові і Тячеві такі заклади з’явилися нещодавно.
У Виноградові галерея «Імпакто» стартувала виставкою народного художника України, скульптора і живописця Івана Бровді. На відкритті поряд із самим автором, який родом із села Онок на Виноградівщині, були його земляки, керівництво міста на чолі з головою ради Степаном Бочкаєм, товариші по творчому цеху. Вхід і на цей, і на всі інші вернісажі — вільний; це дає змогу стати  ближчими до мистецтва усім охочим. 

У ранньому дитинстві я вважала, що мені пощастило. Я мала чотирьох хрещених — двох матерів і двох батьків. У тата було двоє найкращих друзів, з якими він виріс, у мами — подруга шкільних років, яку вона бачила своєю кумою. Другою ж хрещеною матір’ю стала моя рідна тітка — татова сестра. Це вона найдовше тримала мене під час церемонії хрещення, тому що тільки в неї на руках я заспокоювалась і переставала плакати.
Звичайно, дитина не розуміє справжньої ролі духовних батьків. Для неї це, перш за все, увага і подарунки на свята. Але кровні батьки дитини мають усвідомлювати всю відповідальність, яка буде покладена на тих, кого вони обрали хрещеними батьками свого маляти. Вони мають стати найближчими для дитини після її рідних. Спілкуватися зі своїм хрещеником, спостерігати за його вихованням, допомагати йому, в першу чергу, духовно розвиватися, обирати свій шлях у житті. Виховувати підопічного у християнському дусі. Духовні батьки мусять бути прикладом для дитини, а вона в свою чергу повинна допомагати їм у старості. На жаль, мало хто замислюється над цими простими істинами, обираючи кумів.

Хто платить, той танцює без музики?