Чи багато є у світі митців, вивчення життя і творчості яких не згортається, а з кожним роком набирає глибини? Тарас Шевченко — серед таких. Бо, як зазначали на конгресі, він близький народам, що виборювали волю. Тож і не випадково, що вчені більш ніж із двадцяти країн на 19 секціях, шести «круглих столах» і двох тематичних конференціях ділилися науковими напрацюваннями. І після всього з трибуни прозвучало: «Він більше незнаний, тому дослідження треба проводити з потроєною енергією».

Тож VIII конгрес, підкреслила президент Міжнародної асоціації україністів академік НАН України Ганна Скрипник, зібрав рекордну кількість учасників. Вони обмінювалися науковими дослідженнями, збагачувалися знаннями і окреслювали актуальні пошукові проблеми.

Скажімо, голова Спілки кінематографістів України Сергій Тримбач наголосив, що екранна мова фільмів про Шевченка має бути українською. Нині цього бракує. Як і соціальної реклами Кобзаря, його присутності в якісному Інтернеті.

Переповісти всі порушені теми й проблеми у газетному матеріалі неможливо. Їх дух, актуальність і глибину спробуємо проілюструвати підсумками роботи секції «Українська літературна мова в активних процесах формування й функціонування — від Тараса Шевченка до сучасності»

Діалекти потрібно плекати

Секція провела три засідання, на яких заслухано 24 доповіді. Констатовано, що попри існування 12 словників мови творів Шевченка, різноманітних за наповненням і призначенням, все-таки нині потрібно створити новий вичерпний словник на засадах відтворення художньо-образного мислення поета.

У кількох доповідях актуалізовано питання оборони української мови в сучасних політичних умовах, зокрема підкреслено її роль як державної в практиці мовного будівництва в Україні.

Особливо гостро постало питання політичних маніпуляцій навколо русинства та русинської мови. Учасники засідань наголосили на неприпустимості необ∂рунтованих мовних експериментів щодо кодифікації так званої русинської мови, розкрито їхню політичну підоснову та руйнівні наслідки супроти української мови і державності. Підкреслено роль діалектів, природного моворозвитку, що залишаються головним живильним джерелом для літературного стандарту.

Запропоновано розгорнути масштабну роботу щодо збирання діалектних матеріалів, їхнього згромадження, записування та опрацювання діалектних текстів для глибшого вивчення історії та сучасного стану української мови. Звернуто увагу на світовий досвід вивчення і плекання діалектів у школі, рекомендовано значно поширити такий досвід в Україні, відомий зокрема в окремих школах Гуцульщини. Висловлено занепокоєння бездумним скороченням курсів діалектології, історії мови в українських університетах, брак належної підготовки лінгвотекстологів, що зводить нанівець підготовку філологів. Запропоновано створити товариство плекання діалектів.

Спеціальною доповіддю було відзначено 150-річчя відомого розбудовника української мови Євгена Чикаленка, чию роль в українській культурі незаслужено звужено до меценатства, оминаючи важливий внесок у становлення та розвиток мови, культури. Доповідь виразно продемонструвала цінність і перспективність такого напряму, як створення докладних пор?третів науковців, громадських діячів, аби не розгубити своєї справжньої історії науки і культури.

Додаймо ентузіастам державної уваги

Неодноразово промовці наголошували: «Цей конгрес без зусиль Ганни Скрипник був би неможливим». То була оцінка і визнання президента Міжнародної асоціації. Вона ж твердила, що інтерес до україністики у світі зростає. І що більше залучатиметься до цієї тематики науковців за кордоном, то популярнішою буде Україна.

Шевченко й українська мова стали не лише предметом наукових досліджень австрійця Міхаеля Мозера, а й, без перебільшення, його життям. Саме його праця «Тарас Шевченко і сучасна українська мова: спроба гідної оцінки» викликала особливе захоплення наукової світової спільноти. Незаперечні й організаторські здібності професора Мозера, тож він і був обраний президентом Міжнародного конгресу україністів.

ПРЯМА МОВА 

Міхаель МОЗЕР,
президент Міжнародного конгресу україністів:

— Я народився 1969 року в Австрії. Українських коренів не маю. Українська мова мене полонила, коли навчався у Віденському університеті. Особливу увагу приділяю Тарасу Шевченку. Викладаю україністику в університетах Відня, Будапешта і Братислави. Я не політик. Обрання президентом стало для мене несподіванкою, тому певної програми роботи ще не маю. Звичайно, працюватиму на совість, бо знаю, що таке обов’язок.

Ганна СКРИПНИК,
екс-президент Міжнародного конгресу україністів:

— Дуже добре, що президентом обрали професора з Відня Міхаеля Мозера, — пропагандиста України в Центральній Європі. Він — блискучий вчений, який володіє багатьма мовами, викладає в кількох європейських університетах україністику. Його 700-сторінкова праця про розвиток української мови витримала три видання. Колеги стверджують: «За що Мозер візьметься, все доводить до логічного завершення». Він любить порядок і чіткість у роботі. А ці риси конче потрібні президенту, оскільки має координувати роботу колег усього світу. Не так просто на громадських засадах організовувати конгрес, видавати його матеріали. Впевнена, колега Мозер буде прекрасним президентом. Я ж вдячна всім за співпрацю. Особливо закордонним вченим, які допомагають нам пропагувати Україну за кордоном.