♦ Спільний проект «Урядового кур’єра» і Секретаріату Кабінету Міністрів «Героїні нашого часу», присвячений найголовнішому весняному Дневі   4-7

Наріжним каменем робочої поїздки Президента Віктора Януковича на Черкащину стало вшанування пам’яті Тараса Шевченка, 199-ту річницю від дня народження якого відзначають 9 березня.
Глава держави поклав квіти до пам’ятника Великому Кобзареві на його могилі на Чернечій горі. Після покладання квітів Віктор Янукович оглянув експозицію Музею Тараса Шевченка, зокрема представлені  роботи лауреата цьогорічної Шевченківської премії Петра Печорного — керамічні тарелі за мотивами творів нашого славетного земляка. 
Вручення Національної премії України імені Тараса Шевченка за 2013 рік стало логічним продовженням, навіть кульмінацією святкування. 

З  1 березня набрав сили законодавчий механізм, що передбачає ліцензування імпортерів лікарських засобів. З огляду на те, що ця тема набула широкого розголосу в інформаційному просторі та певним чином сколихнула суспільство, Прем’єр-міністр Микола Азаров у своєму виступі окреслив поточну ситуацію та перспективи розвитку ринку лікарських засобів.   

«Ви пам’ятаєте, як багато було спекуляцій і відвертої дезінформації щодо того, ніби ліцензування призведе до дефіциту ліків, до ажіотажного попиту? І що ж? Як бачимо, черг в аптеках немає. Дефіциту ліків немає. Постачання лікарських засобів відбувається в нормальному режимі. Отже, і далі звичний для людей асортимент буде наявний в аптеках», — запевнив глава уряду. За його словами, вже понад 130 імпортерів ліків отримали ліцензію за спрощеною системою.  

Кабінет Міністрів України затвердив графік особистого прийому громадян членами уряду. 

З початком весни в Україні запрацював закон про ліцензування імпорту лікарських засобів, ухвалений парламентом торік у липні. Відтепер усі імпортери ліків іноземного виробництва зобов’язані отримувати ліцензію на свій вид діяльності.

Найголовніший аспект нововведення, який буквально збурив суспільство: чи не спричинить це зникнення окремих видів закордонних препаратів з полиць наших аптек? З іншого боку, чи не здорожчають вони настільки, що стануть зовсім недоступними українцям? На ці й інші запитання наших читачів відповідає голова Держлікслужби України Олексій СОЛОВЙОВ. 

Публіцистичний проект «Героїні нашого часу», який «Урядовий кур’єр» здійснив у співпраці з Департаментом інформації та комунікацій із громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів, присвячений Міжнародному жіночому дню, і має на меті через конкретні долі 15 наших сучасниць певною мірою відтворити роль і місце прекрасної половини нашого народу в сьогоденні українського суспільства.
Кандидатури жінок різних професій подавали органи виконавчої влади, громадські ради при центральних державних відомствах, громадські організації, професійні спілки , спортивні асоціації та інші корпоративні інституції.

Найкоштовніша прикраса — то олімпійське «золото», а мрії рано чи пізно здійснюються, якщо мріяти правильно. Правильно вірити, докладати зусиль, ставити мету і досягати. Про все це вона думала, стоячи на найвищій сходинці лондонського п’єдесталу під звуки українського гімну.
Фехтувальниця Яна Шемякіна здобула перше «золото» для України на минулих Олімпійських іграх у Лондоні. Того дня вона здійснила не лише свою мрію, а й виправдала сподівання нас усіх. 

Коли добре знаний на Прикарпатті хірург Ярема Васильович Кобринський робив нескладні операції, з-поміжйого помічників інколи була й дівчинка у завеликому, як на її зріст, білому халаті — його улюблена донька Наталочка. І ніякі вмовляння не змушували її піти в цей час у кіно чи погратися в парку зі своїми однолітками. А тим, хто настійливо допитувався, чи буде вона в майбутньому лікарем, ще з дошкільного віку серйозно відповідала: «Не лікарем, а хірургом!»

Після закінчення Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наталія Штефуца повернулася з дипломом до рідного Ужгорода. З того часу розпочався її творчий шлях. Вибір професії пояснює багатогранністю журналістської праці, змогою часто подорожувати, зустрічатися з новими цікавими людьми і захоплено розповідати про них широкому загалу.
Спершу працювала на обласному телебаченні в інформаційних, інформаційно-аналітичних програмах, була ведучою новин. Разом з колегами започатковувала молодіжну та спортивну програми, експериментувала з різними проектами. Приміром, той, що називався «Просто неба», ознайомлював телеглядачів з життям сільських громад Закарпатського краю. 

Кажуть, що не людина обирає долю — доля сама знаходить свою обраницю. Життєвий шлях подолянки Лідії Новак розпочинався з освітньої ниви: десять років після здобуття першої вищої освіти вчителя української мови та літератури вона працювала на Хмельниччині. Потім здобула ще фах практичного психолога, а після переїзду до столиці перейшла в соціальну сферу.
П’ять років тому вона очолила унікальний центр «Місто щасливих дітей» — благодійну організацію, у якій на довготривалій основі проходять соціально-психологічну реабілітацію діти, котрі залишилися без піклування дорослих. Так-от, їхні зранені душі й лікують фахівці під орудою цієї жінки з добрим і щедрим серцем.