Із 5 січня влада розпочала боротьбу з нелегальними та напівлегальними таксистами. Саме з цього дня набув чинності Закон України «Про автомобільний транспорт», згідно з яким змінено поняття «внутрішні перевезення». Такого, як відомо, і вимагали раніше професійні таксисти і галузеві організації. 

Добрі наміри далеко не завжди слугують поліпшенню життя, спрощенню механізмів управління, надання послуг тощо. Досвід упровадження багатьох перетворень укотре переконує в актуальності вислову останніх двох десятиліть: хотіли якнайкраще, а вийшло як завжди. Шкода, але ми звикли до таких вихилясів, сприймаючи мало не кожен рік як переламний. А випадків подібної турботи кожен із нас може навести безліч.

Одним із свіжих прикладів є, приміром, запровадження з першого дня цього року нової системи реєстрації майнових прав. Скільки нас переконували у неефективності сумнозвісних БТІ, їхньому монопольному становищі, обіцяли спрощення. Нарешті дочекалися нововведення, покликаного кардинально спростити процедуру, терміни реєстрації, зберегти нерви клієнтів, усунути корупцію.

Щороку органи Пенсійного фонду призначають і перераховують пенсії співвітчизникам. Чинне законодавство дозволяє людям, які перебувають на пенсії і працюють, раз на два роки перераховувати виплати. Причому на вибір: за стажем, стажем і заробітком чи за зарплатою. Крім цього,   Держбюджетом-2013 у січні й грудні затверджений новий прожитковий мінімум, що дає право двічі на перерахунок пенсійних виплат.

Директор департаменту пенсійного забезпечення Мінсоцполітики Микола ШАМБІР розповідає кореспондентові «УК» про те, як призначаються та перераховуються  пенсії в Україні згідно з чинним законодавством. 

Неширокий крок, повільний темп і мінімальний відрив ступні від поверхні землі. Здається, всі ознаки старечої ходи. Однак у столиці такий метод пересування найактуальніший для осіб будь-якого віку, адже ми — в умовах тотального обледеніння. Ще на додачу — бурульки і брили снігу над головою, на яких теж треба зосереджувати свою увагу. Втім, не кожному вдається на всі сто бути обачним та обережним… 

Кілька років тому знайомі розповідали про дивакувату бабусю, котра, живучи у дуже віддаленому селі, скуповувала навколишні хати. Оскільки знижка на глибинку була дуже велика, а оселі далеко не першої молодості, вони коштували мізерні суми. Старенька встигла придбати щось з півдесятка хатин, коли всі навколо почали активно цікавитися: «Навіщо це вам? Діти й онуки давно у місті…» Бабуся відповідала, що вигідно вклала кошти і це стане очевидним через певний час, коли можна буде продавати земельні ділянки.  
Не знаю вже, чи записала та сільська Деметра все придбане на себе, чи своїх рідних наділила головним болем, котрий у них виникне вже у квітні нинішнього року разом з квитанціями про сплату податку на нерухомість, надісланими відповідною  службою. Але те, що відкараскатися від такого спадку непросто, — факт.

Коли я вперше відвідала селище Куба, не могла зрозуміти, чому до підніжжя тутешніх п’ятиповерхівок так щільно туляться флігельки. Заступник міського голови Брянки Денис Федосєєв, який і привіз мене в це шахтарське селище, що входить до складу гірницького міста, пояснив: будинки з пічним опаленням, а те, що мені з незвички здалося флігельками, — слугує і сарайчиками для вугілля, і літніми кухнями для мешканців багатоповерхівки. Бо люди воліють скоріше тягати на п’ятий поверх каструлю з борщем, ніж відро вугілля для його приготування. І так — усю теплу пору року. Спробуй-но таке життя...
Квартал імені Лехтерова, або селище Куба, як його частіше називають місцеві жителі, розташований на відстані 12 км від центру Брянки. Через таку віддаленість — і екзотичне прізвисько, і проблеми. 

Дошкулив нам січень — хоч не морозами, то небувалими снігопадами й ожеледицею. Як завжди, ні столичні комунальні служби, ні тим паче периферійні до випробувань стихією належно не підготувалися. Окрім знеструмлених населених пунктів, підраховуємо сотні ДТП і травмованих пішоходів. 
Попереду — останній місяць зими. Він здавна відомий нестійкою погодою. Вітри і снігопади, мороз і ожеледиця, раптове потепління — усе це у нього в запасі. Йому байдуже, що прогнозують синоптики чи народні прикмети. «Лютий лютує, бо весну чує», — кажуть старі люди. Хоч би там як, хлібороби починають готуватися до нового трудового сезону: перевіряють стан запасів насіння, техніку, вивозять на поля добрива. 

Останнім часом розгляд справ в українських судах нагадує швидше жахливий фарс або конвеєр миттєвих і необгрунтованих рішень, аніж правосуддя. На жаль, усе частіше вони не захищають гарантовані Конституцією України права та свободи людини за принципом верховенства права. Люди у мантіях, приймаючи рішення на швидку руку, забувають дотримуватись основних принципів і засад судочинства – справедливості, добросовісності і розумності (згідно ЦКУ). Замість обгрунтованих рішень на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, вони приймають такі, що не піддаються жодній критиці. А навіщо робити інакше, якщо цьому сприяє сама система.   

Днями ледь не всі знайомі і колеги, що користуються послугами «Київстар», отримали sms-повідомлення з попередженням про переведення абонента з першого або п’ятого лютого на нові умови тарифного плану. У різних випадках пропонувалась різна вартість денної абонплати — від 0,95 копійки до кількох гривень, збільшення кількості безкоштовних sms (якщо вони надавались раніше. – Авт.) і майже повсякчас — здешевлення на 50% другого та наступного sms- і mms-повідомлення. 

Світовий досвід свідчить: найбільший вплив на ефективність будь-якої системи охорони здоров’я має стан первинної ланки, за нею — система екстреної допомоги і вже потім — рівень спеціалізованої допомоги. Адже саме на первинному рівні одержують допомогу до 80% громадян.
В Україні пропорції зовсім інші: частота звернень пацієнтів на первинний і вторинний рівень приблизно однакова. Це можна пояснити двома причинами: або українці вперше звертаються до лікаря тоді, коли потребують спеціалізованої допомоги, або вони не можуть отримати елементарних медичних послуг у свого дільничного лікаря.