Про це треба писати без прив’язки до конкретних дат — чи то початку Великої Вітчизняної, чи то гучних провальних або переможних операцій Червоної Армії, навіть звільнення України від фашистських загарбників. Повага до наших загиблих виявляється не лише покладанням квітів до монументів і братських могил у дні державних свят. Є ще інший бік, настільки ж страшний, як і втаємничений, але від того не менш почесний і святий. Наш співрозмовник, який, до всього, є відповідальним секретарем Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, знає про це не з чужих слів.

Премії цього популярного інтернет-порталу вручають щорічно, і попри суб’єктивність літературних смаків такі церемонії нагородження переможців стають певним підбиттям книжкових підсумків року. Хоч на істину в останній інстанції вони не претендують, а лише виражають думку експертного журі «ЛітАкценту» у складі письменників, критиків, науковців на чолі з відомим літературознавцем професором Національного університету «Києво-Могилянська академія» Володимиром Панченком. 

Що зазвичай обговорюють сусіди, випадково зустрівшись у дворі або на сходах? Найчастіше комуналку, чи не так? Як швидко зростають ціни на неї і як вони не відповідають, на нашу думку, якості наданих послуг.

Проте побурчимо-побурчимо, а отримавши квитанції, прямуємо до Ощадбанку чи на пошту — платити. Адже більшість із нас привчена сплачувати за рахунками вчасно, щоб не стати боржниками. Бо якось це соромно. Стосується це й мене. Але… 

Без чого найперше неможливо уявити українця й Україну? Без рідного слова. Хоч дехто протиприродно так не вважає… Дякувати Богові, що маємо з 2001 року такий феномен, як Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика, який утверджує державний статус  української мови, допомагаючи мільйонам юних громадян України усвідомити її престижність. Про те, як це відбувається вже тринадцятий рік, – розмова з головою Координаційної ради цього конкурсу Михайлом СЛАБОШПИЦЬКИМ. 

Мало не в півтора раза більше журналістів зібралося вчора для висвітлення урядового засідання. Медійники ніби відчували, що почують від очільника Кабміну та його підлеглих про кардинально нові речі, покликані в осяжному майбутньому змінити життя країни.
І Прем’єр-міністр Микола Азаров виправдав сподівання, зрозумівши, що постійне обговорення одних і тих самих проблем без прийняття рішень чи їх відкладання позбавляють країну перспективи подальшого повноцінного розвитку.
От і проголосив Прем’єр початок нового етапу, складнішого й напруженішого, попередивши своїх підлеглих: «Простих рішень більше немає… Кожному члену уряду доручено певний напрям реформ. Кожен відповідає за виконання конкретних позицій Національного плану дій. Виконання цієї роботи буде оцінкою і кожному персонально, і уряду в цілому».
 

Прем’єр-міністр України Микола Азаров доручив у першій декаді лютого подати на розгляд Кабінету Міністрів доопрацьований проект Державної програми активізації розвитку економіки на 2013—2014 роки. Відповідне доручення керівникам міністерств і відомств глава уряду дав за результатами наради з питань доопрацювання зазначеного документа.

Він зауважив, що проект Держпрограми, який розробляла робоча група на чолі з першим віце-прем’єр-міністром Сергієм Арбузовим, вимагає доопрацювання. 

Збірна України розпочне другу частину сезону в Іспанії. 6 лютого в Севільї Анатолій Тимощук та його партнери по національній команді проведуть товариську зустріч з командою Норвегії. Новий наставник синьо-жовтих Михайло Фоменко обіцяє назвати повний склад свого тренерського штабу на прес-конференції, яка відбудеться 1 лютого. 
Тим часом національна дружина отримала нового титульного спонсора — ним стала компанія «Епіцентр К». Мережа будівельно-господарських гіпермаркетів візьме на себе і забезпечення преміальних для збірної України в офіційних і товариських матчах: за кожну перемогу гравці отримають суму, еквівалентну 100 тисячам доларів, за  нічийного результату поєдинку преміальні становитимуть 50 тисяч.

Журналісти «Урядового кур’єра» з’ясовували, чому вибухають газові прилади і що потрібно робити, аби запобігти надзвичайним ситуаціям. Адже останнім часом почастішали повідомлення про вибухи газу в помешканнях громадян, на котельнях, інших об’єктах, і ця тенденція не може не тривожити. 

У Вінницькому обласному краєзнавчому музеї окрему експозицію присвятили Миколі Гнисюку, ім’я якого можна зустріти у двох світових енциклопедіях: англійській — «Сучасний фотограф» та швейцарській — «Камера Обскура», що подає відомості про видатних фотографів. Ніхто з відвідувачів не оминає її увагою. 
Народився Микола Гнисюк 19 грудня 1944 року в селі Перекоринці на Вінниччині. З дитинства тягнувся до музики, майстрував собі сопілки, віртуозно грав на них. Фотографією захопився також у шкільні роки, коли мати подарувала йому фотоапарат. Невдовзі доля склалася так, що в 14 років Микола став учнем духового оркестру Прибалтійського військового округу в Ризі, згодом закінчив музичне училище. Пізніше згадував, як 17-річним юнаком з Раймондом Паулсом заробляв на вечірках.

Невмолима статистика переконує: лікарі щороку вперше виявляють понад 2 мільйони хворих на серцево-судинні недуги. Саме ця група захворювань — найпоширеніша причина смерті в США, Канаді, Великобританії та багатьох інших розвинених країнах. В Україні смертність від хвороб серця й системи кровообігу давно посідає перше місце і навіть вища, ніж у європейських країнах. Причому в нас від цих захворювань помирають не тільки значно частіше, а й, хоч як це прикро, у молодшому віці. Тільки торік від хвороб серця в Україні пішли з життя майже півмільйона людей, що становить близько двох третин усіх зареєстрованих смертей.